Сказитися можна…

З повідомлення українських ЗМІ: «На Вінниччині лише за останній рік кількість зареєстрованих випадків захворювання на сказ серед тварин, порівняно з минулим роком, зросла вдвічі. Як наслідок – там нещодавно від сказу померла людина, яку перед цим інфікувала укусом домашня кішка. Смертельний випадок стався у Вінницькій області вперше за останні 15 років»… А який стан справ щодо цієї дуже небезпечної хвороби на Олександрійщині і чи не вплинула війна на державний контроль за ситуацією з протидії поширенню сказу? З таким запитанням ми звернулися до начальника Олександрійської районної державної лікарні ветеринарної медицини Станіслава Лум’яника. Як виявилося з подальшої розмови, дана ситуація в нашому районі насправді виявилася доволі серйозною…

Для початку наш співрозмовник нагадав, що останній смертельний випадок в Олександрійському районі був у 2002 році (про нього свого часу розповідав «Олександрійський тиждень). Тоді 11-річна дівчинка, жителька с. Дівоче Поле, йшла вулицею додому зі школи. Дорогою на неї раптово напала якась кішка (як потім з’ясувалося, бродяча) і вкусила дитину за живіт через одяг. Ранка виявилася невеликою, вдома її просто замазали зеленкою, особливого значення цьому не придали і потім ніби все минулося. А через 28 днів почалося запалення, дитина захворіла з ознаками сказу і вже через декілька днів померла…
– Передусім, що таке сказ: це дуже небезпечне, гостре інфекційне захворювання тварин і людей, спричинене нейровірусом сказу. Відбувається запалення головного і спинного мозку, і це не лікується: хвороба завжди закінчується летально, до того ж, людина перед загибеллю дуже страждає. Для прикладу: у світі кожен рік від сказу помирають в середньому 55 тисяч людей. Його присутність зареєстрована на всіх континентах, у 155-ти країнах світу. Джерело сказу: людина може заразитися від інфікованої тварини через укус, подряпину (мікроушкодження шкіри) або через слизову оболонку. Клініка хвороби залежить від таких факторів: перший – місце укусу (оскільки вірус рухається по нейронах до головного мозку зі швидкістю від 4 до 12 міліметрів за добу. Тобто це означає: якщо людина отримала укус, наприклад, за ногу, то прояви хвороби можуть зявитися навіть і через рік, а якщо в голову – то дуже швидко, тому лікарі в таких випадках негайно вживають потрібних заходів. Іншими словами, інкубаційний період вірусу може тривати як короткий термін, так і до пів року чи й рік. Другий фактор: глибина укусу; третій – кількість занесеного вірусу (його концентрація у слині тварини). Прояви сказу: підвищується температура в області рани, відчуття поколювання в місці поранення, водобоязнь, зниження апетиту, поганий сон, збудження, паралічі. А тепер про нинішню ситуацію на Олександрійщині. На жаль, вона викликає велике занепокоєння: за 10 місяців цього року по району зафіксовано 260 випадків покусів людей різними тваринами. Це вакциновані собаки (91 випадок) і 59 – коти. А невакцинованими – 41 собака і 9 котів, які потенційно можуть бути хворими. Безпритульними тваринами, собаками, покусано 9 людей, котами – 8. У Войнівці чоловіка вкусила свиня. Також один пацюк (щур) домашнього утримання вкусив свого господаря і так само – одна домашня нутрія в Олександрії. Ці тварини виявилися здоровими, а антирабічну (тобто проти сказу) допомогу отримали 67 чоловік із цих 260 випадків. І власне – про сказ. На сьогодні з початку цього року по Олександрійському району зафіксовано 11 випадків сказу. В олександрійському відділі їх – 5 випадків, у Петрівському відділі – 3, у Світловодському також 3. – Про них – детальніше, будь ласка. – Зокрема, були зафіксовані два дуже неординарні випадки: на території населених пунктів забігали скажені шакали! Одного такого вбили у с.Попельнастому, іншого – у Добрій Надії. Також у районі сказилися чотири домашні собаки і два коти. А ще були вбиті три скажені лисиці. Ось один із випадків: дві жінки збирали у себе на городі кукурудзу, і на одну з них зненацька напала скажена лисиця. Ці дві жінки, обороняючись, змогли задушити звіра, але одна з них таки отримала укус за руку. Аналіз потім підтвердив, що лисиця була скаженою (втім, це й так зрозуміло, бо здорова ніколи не буде нападати на людину: ці тварини дуже сторожкі й обережні). Вкушеній жінці зробили антирабічну вакцинацію, після чого вона певний визначений період перебувала під медичним наглядом. Тому ще одне застереження: якщо ви побачили, що у населеному пункті, не криючись, бігає лисиця, будь-що намагайтеся уникати контакту з нею, щоб запобігти укусам. Якщо вона встигла покусати собак чи інших свійських тварин, то необхідно негайно провести їм антирабічне щеплення (воно буде кількаразове і ефективне) і тоді ці тварини не захворіють, житимуть та не становитимуть загрози для людей. – Оскільки ліків від цієї смертельно небезпечної хвороби не існує, як їй запобігти? – Перш за все – вакцинація тварин. В Україні це робиться в обовязковому порядку згідно із законодавством, 100-відсотково вакцинуються коти і собаки раз на рік, починаючи з 3-місячного віку. В епізоотично складних ситуаціях, як наприклад, в с.Диківці, де помічено багато лисиць, ми, на прохання людей, вакцинували ще й корів, кіз, коней. А лисиці і вовки якраз і є основними розповсюдниками сказу. Лисиці дуже розмножились, оскільки під час воєнного стану їх відстріл заборонений. Але навіть зараз питання намагаються вирішити на рівні військових адміністрацій про відстріл лисиць у зв’язку з ось такою небезпекою. Але не тільки лисиці небезпечні: наприклад, навіть такі тварини, як кажани, теж хворіють на сказ і так само можуть становити серйозну загрозу в поширенні інфекції.
– Які ознаки хворої на сказ тварини (крім агресивних нападів таких тварин на інших живих істот)?
– У тварин ця хвороба може перебігати у двох формах: буйна (агресивна) і тиха (або паралітична). Буйна характерна для хижаків (в т.ч. для котів і собак), а тиха – для рогатої худоби. Хоча бувають різні випадки, скажені коти можуть бути і лагідними, намагатися облизувати руки господарю тощо. І навпаки: наприклад, у Куколівці інфікована сказом (як потім виявилося) корова била, кусала свиней, які утримувалися разом з нею в сараї. Корову забили, а також і свиней, туші спалили, після чого довелося ще проводити ряд заходів у тій садибі…
У зв’язку з цим слід також уникати контактів з незнайомими тваринами, бо навіть якщо вона на вигляд лагідна і ручна, це зовсім не означає, що тварина не хвора. Особливо це стосується дітей, які часто через свою природну цікавість люблять брати до рук чи інакше спілкуватися з незнайомими або безпритульними котиками, собачками, котрі нібито проявляють прихильність, але можуть у будь-який момент раптом дряпнути чи вкусити…
Отже, ще раз хочу наголосити. Перш за все, обов’язково щепіть домашніх котів і собак. Якщо ж вас вкусили собака, кіт чи будь-яка інша тварина, ви повинні передусім промити рану господарським милом (яке згубно діє на збудника хвороби); не варто поспішати зупиняти кровотечу, якщо вона не сильна – так є можливість «вимивання» вірусу з ранки, потім обробити рану дезінфікуючим (спиртовмісним) препаратом і негайно звернутися до лікаря в травмопункт. Якщо людину вкусила здорова на вигляд домашня тварина, ми за твариною спостерігатимемо 10, іноді – 15 днів (бо за 10 днів до появи клінічних ознак у слині тварини зявляється вірус сказу). Якщо виявиться, що тварина справді здорова, тоді ми видаємо відповідну довідку, а укушеній людині не потрібно робити інєкції від сказу.
– Серед тварин дикої фауни також передбачені профілактичні заходи?
– Так. Цього року, починаючи з вересня, ми разом з лісниками і мисливцями порозкладали у місцях існування диких хижаків 9900 штук спеціальних їстівних брикетів, що містять в собі препарат проти сказу, і тепер слідкуємо, наскільки вони з’їдаються тваринами. Держава забезпечує такими препаратами, тому за них і передбачена відповідна звітність. Наприклад, вже відомо, що в районі Нової Праги ці препарати з’їдені 100-відсотково. Раніше такі профілактичні брикети розкидали з гелікоптерів, зараз ми просто розвозимо і розносимо.
– Чи завжди ви маєте порозуміння з населенням у цьому сенсі, адже легковажність людей до свого здоров’я, на жаль, має місце та іноді грає з ними дуже злі жарти?
– Це справді так. Мене, як начальника лікарні ветмедицини, іноді просто «вбиває» те, що ми намагаємося з усіх сил виконувати всі передбачені законом заходи; не маючи транспорту, якими тільки можливо способами добираємося в село, попереджаючи перед цим голову ОТГ чи старосту, що будемо робити щеплення. І що? Приїжджаємо, а нам люди з різних надуманих причин відмовляють надавати своїх тварин! Просто плакати хочеться… Тому дуже просимо: шановні, якщо ви знаєте, що у вашому селі будуть щеплювати собак, котів проти сказу, домашню птицю від чуми свиней – проти класичної чуми, чи інші вакцинації, обов’язково звертайтеся і не відмовляйтеся від цього! Вакцинація проводиться безкоштовно (бажано оплатити тільки вартість одноразового шприца, бо їх ми купуємо за позабюджетні, тобто власні кошти установи, що йде установі у збиток). Крім того, нинішні реалії ще й такі: під час війни у наш регіон переїхали багато внутрішньопереміщених осіб і дуже часто вони прибули з домашніми тваринами. Тому ця інформація також і для них: щеплення робимо безкоштовно у міській ветеринарній лікарні на вул.Шевченка, 60 або на Користівському шосе,2. Слід сказати, що забезпечення вакциною проти сказу з боку держави дуже хороше, дефіциту її зовсім немає. До речі, нещодавно прийнятий державний закон, що всі коти і собаки повинні бути чіповані та мати санітарний паспорт. Такі ж вимоги і в Євросоюзі, куди Україна прагне вступити, і там, між іншим, за неналежний нагляд за домашніми тваринами передбачені величезні штрафи. Тому в європейських країнах і не побачиш бродячих тварин. А у нас це дуже велика проблема…
Тому вкотре наголошую: шановні, будь ласка, виконуйте свій обов`язок стосовно тварин, які ви утримуєте, не ухиляйтеся від їхньої вакцинації, як це передбачено законодавством. Така процедура не складна і безкоштовна (хоча вакцина насправді дорога, але за неї для вас платить держава!). І тоді і ви, і ми разом з вами будемо спокійні стосовно ситуації протидії поширенню сказу. Бо ситуація з ним на Олександрійщині, як бачимо, непроста.

Наш кор.