С.Цапюк – про державну і місцеву відповідальність

Міський голова Степан Цапюк дав ексклюзивне інтерв’ю нашому часопису. Виходячи з реалій сьогодення, ми ставили йому запитання, які найбільше цікавили читачів газети.

– Остання (п’ята) сесія міської ради показала, що попри всі розбіжності, які виникали на чотирьох попередніх зібраннях, депутатський корпус все ж здатний працювати плідно і ухвалювати зважені рішення. Конфліктам покладено край, чи це лише тимчасове «перемир’я»?

– Це те, про що я раніше казав: спочатку – ейфорія влади, а потім вона поступово минає. Люди «приземлюються» до життєвих проблем міста, які треба розв’язувати негайно, і менше згадуватимуть про свої партійні належності. А я тому і зайняв від самого початку жорстку позицію стосовно діяльності міської ради, що за стан справ у місті хтось повинен професійно відповідати. І відповідає за це передусім міський голова. У свою чергу я сподіваюся, що і депутатський корпус відчуватиме відповідальність за прийняті рішення. Саме таким чином складатиметься баланс влади, як це прописано у законі «Про місцеве самоврядування».

– Тоді виникає наступне запитання: кого особисто ви бачите своїми заступниками у роботі міської ради VII скликання?

– На моє переконання, це питання навіть не повинне обговорюватися. Моя команда ефективно працювала 5 попередніх років? Так. Тоді чому я повинен її «розганяти» і брати у заступники невідомо кого? То пропонують людину, яка мала проблеми з законом, то навпаки – колишнього працівника міліції… Практика влади Світловодська показала результат подібних призначень: обрали там заступника міського голови, який мав судимість, а за тиждень потому – на нього вже склали протокол про корупцію! Я ж свою команду вже добре знаю, довіряю їй, мені не треба вчити цих людей чи підлаштовуватися під них, шукати компроміси. А брати заново людей, які досі нічого у місті не зробили, не мають ніякого досвіду роботи у владі, та ще й у цих економічно складних умовах? І якщо вони виявляться нездатними до роботи, то я ж навіть звільнити таких заступників не зможу без згоди міської ради…

– Зараз на вищих рівнях держави знову посилено заговорили про децентралізацію влади. Якими ви бачите переваги і недоліки даних реформ на місцевому рівні?

– В принципі, закон хороший. Суть його така: чим більше спроможних громад буде на території того чи іншого регіону, тим якісніші послуги вони зможуть забезпечити у галузі освіти, охорони здоров’я, культури, оскільки матимуть більші фінансові можливості за рахунок власних земельних, податкових та інших ресурсів, яких не мали раніше. Міста обласного підпорядкування отримають новий статус і відповідно їхній бюджет формуватиметься на рівні Верховної Ради, внаслідок чого такі міста напряму виходитимуть на міністерства для виконання свого плану соціально-економічного розвитку, утримання соціальної сфери. Що сьогодні може бути спотворено у цій ідеї? Районні влади, побоюючись, що частину ресурсів вони втратять, намагаються «продавити» через Верховну Раду об’єднання громад на рівні районів,тобто один район – одна громада. Але що від цього зміниться? Нічого. Тому і протестують зараз сільські і селищні ради проти такого об’єднання: досі вони мали власний фінансовий ресурс, а якщо об’єднаються ось таким чином – втратять його. Сільські голови стануть просто старостами, які не матимуть ні фінансових можливостей, ні адміністративних важелів, – все вирішуватиметься «нагорі», в районі. І друге питання, яке законодавчо не врегульоване, – а що робити з тими об’єднаними громадами, які не матимуть достатньо власних ресурсів? Адже гарантій, що вони будуть «дофінансовуватися» з Держаного бюджету, немає жодних. І найбільша проблема – зараз чимало таких господарів, котрі мають в оренді дуже великі запаси сільгосп-угідь, які потім опиняться за визначеними межами населених пунктів. Тоді громади цих сіл не матимуть ніякої вигоди з віддалених земель, бо територіально вони вже будуть не їхніми. Ось чому вже сьогодні ряд громад Олександрійщини виступає проти децентралізації у такому вигляді.

– Здається, всі без винятку кандидати на посаду міського голови у своїх передвиборних програмах зобов’язуються «створювати нові робочі місця». Яка, на вашу думку, роль міської влади у цьому?

– Загалом міська влада не має повноважень створювати робочі місця. Виняток – тільки при організації комунальних підприємств. Наприклад, коли мене обрали міським головою у 2010 році, у місті не було комунальних підприємств з прибирання вулиць – лише приватні, які виграли тендер на обслуговування, скажімо, двох вулиць, і прибирати більшу територію їх ніхто не міг примусити. А тим часом працівники цих підприємств скаржились на недопустимо низьку зарплату і навіть на її заборгованість. Тоді ми замість цього створили одне комунальне підприємство «Благоустрій», у якому 120-150 (у залежності від сезону) робочих місць, стабільна заробітна плата і повний соцпакет працівникам. Таким чином міська влада може забезпечувати людей роботою, але втручатись у роботу приватних підприємств – у жодному разі. Тобто бізнес створює робочі місця, а міська влада повинна цьому всіляко сприяти через податки, розвиток комунікацій, інфраструктури міста тощо. Приклад: відоме всім НВО «Етал» звернулося до міської влади з проханням вирішити проблему сплати непомірного для нього земельного податку, бо це було життєво важливим питанням. І ми знайшли компроміс, завдяки якому завод вдалося зберегти. Були схожі проблеми і в «Катеринославських меблевих майстерень», але ми також вирішили їх разом із керівництвом підприємства, де тепер працюють понад 600 олександрійців!

– Ви були депутатом Верховної Ради України, а тому знаєте «кухню» вищих ешелонів влади. Що, на вашу думку, слід змінити на державному, урядовому рівнях, що взагалі у нас у країні нині робиться не так?

– Треба прибрати олігархів від державної влади. Щоб Верховна Рада не приймала закони «під них», адже олігархів зовсім не цікавлять проблеми простого народу, вони лобіюють лише власні інтереси. Так було у Верховній Раді за мого депутатства, нічого не змінилося там і нині. Тільки тепер вже нові люди обнімаються у парламенті між собою перед сесією заради власних бізнесових інтересів, потім тягають один одного за чуби для «показухи», після того йдуть разом обідати у депутатську їдальню… А ми тут повинні розгрібати всі невирішені там проблеми і відповідати перед людьми за все.

Наш кор.