Реалії сьогодення: Червоному Хресту нудьгувати не доводиться

8 травня – день, що всесвітньо відзначається щороку на знак вшанування принципів Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Ця дата є річницею народження Жана-Анрі Дюнана, який народився 8 травня 1828 року. Він був засновником Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) і першим лауреатом Нобелівської премії миру. Товариство Червоного Хреста України (Український Червоний Хрест) — найбільша гуманітарна організація в Україні, яка надає комплексну гуманітарну допомогу та підтримку найвразливішим верствам населення України. У склад Українського Червоного Хреста входить 25 обласних та понад 200 районних організацій, в яких понад 8000 волонтерів надають гуманітарну допомогу по всій території України. Український Червоний Хрест є частиною Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (Міжнародний Рух). Волонтери та співробітники Українського Червоного Хреста керуються Основоположними принципами Міжнародного Руху. Ось ці принципи:

гуманність – Міжнародний Рух сприяє захисту життя та здоров’я людей і забезпечує повагу до людської особистості. Міжнародний Рух намагається полегшувати страждання людей, у першу чергу тих, хто найбільше цього потребує;
неупередженість – Товариство не вирізняє людей за расовою, релігійною, класовою ознакою або політичними переконаннями;
нейтральність – Міжнародний Рух не може приймати будь-яку сторону у збройних конфліктах і вступати в суперечки політичного, расового, релігійного або ідеологічного характеру;
незалежність – національні товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, надаючи своїм урядам допомогу в їхній гуманітарній діяльності та дотримуючись законів своєї країни, зберігають автономію, щоб мати можливість діяти відповідно до принципів Міжнародного Руху;
добровільність – Товариство у своїй добровільній діяльності не керується прагненням одержання матеріальної вигоди;
єдиність – у будь-якій країні може бути тільки одне Національне товариство Червоного Хреста або Червоного Півмісяця. Воно має здійснювати свою гуманітарну діяльність по всій території країни;
універсальність – всі Національні товариства користуються рівними правами та надають допомогу одне одному у своїй діяльності.
Одним із попередників Міжнародного Руху можна вважати Хрестовоздвиженську громаду сестер милосердя на чолі з великою княгинею Фредеріко-Шарлоттою Марією Вюртембергською. Її створили для надання допомоги пораненим у ході Кримської війни 1853-1856 рр. Сестри милосердя під орудою відомого хірурга Миколи Пирогова прибули до Криму в грудні 1854 року. Вони розгорнули активну роботу з догляду за пораненими, зокрема Хрестовоздвиженська громада запровадила: надання сестрами милосердя допомоги не лише у шпиталях, а й у безпосередній близькості від поля бою. Микола Пирогов створив спеціалізовані підрозділи сестер, кожне з яких займалося своїм напрямком діяльності для допомоги пораненим: сортуванням за важкістю стану, асистуванням під час медичних операцій, транспортуванням тощо. Він розділив медичних сестер за типом роботи: операційні, перев’язувальні, сестри-аптекарі та сестри-господарки. Зі 163 волонтерів, медичних сестер, близько 110 належали до привілейованих верств суспільства – дружини, вдови, дочки чиновників і поміщиків, близько 25 – були представниками міщанства, 5 – духовенства; крім того, було 5 черниць. Відтоді рух Червоного Хреста на території тодішньої і нинішньої України не припиняв своєї діяльності ніколи: і в часи російської імперії та Української Народної республіки, і в часи Першої та Другої світових воєн, і в мирні часи УРСР та, звісно ж, за Незалежної України.
А з 24 лютого 2022 року, після повномасштабного вторгнення рф в Україну, Український Червоний Хрест оперативно мобілізував усі сили та ресурси й розпочав надавати допомогу постраждалому населенню. З 24 лютого 2022 року волонтери і співробітники Українського Червоного Хреста майже цілодобово працюють в різних куточках України. Вони доставляють гуманітарну допомогу потребуючим, популяризують знання з першої допомоги й мінної небезпеки, надають психосоціальну підтримку. Загони швидкого реагування виїжджають на місця руйнувань житлових будинків разом з ДСНС України, евакуюють людей та транспортують маломобільних осіб з «гарячих» точок, чергують на залізничних вокзалах і пунктах перетину кордону. Місцеві осередки Українського Червоного Хреста облаштовують місця для людей, які були вимушені покинути свої домівки, та забезпечують їх найнеобхіднішим.
Отож сьогодні наша розмова з головою Олександрійської міської організації Товариства Червоного Хреста Сергієм Мєзєнцевим про особливості роботи в умовах воєнного стану.

– Найперше і основне – вся діяльність організації, як і завжди, направлена на допомогу людям, які її потребують. Ця допомога базується виключно на благодійних та волонтерських засадах. Звісно, під час великомасштабної війни роботи значно додалося: стало більше надходити фінансової і матеріальної благодійної допомоги, спрямованої для внутрішньопереміщених осіб, яку треба оперативно і за призначенням розподілити. Напевне, це головна особливість роботи у пероід воєнного стану. Наприклад, якщо брати до уваги число людей категорії ВПО, офіційно зареєстрованих у нашому місті (а воно сягало 11 тисяч), то стає зрозумілою відмінність роботи у мирний (чи відностно мирний) час і у період воєнний… А оскільки особовий склад у нас досить невеликий, ми намагаємося максимально використати наші можливості. За два роки понад три тисячі осіб таку допомогу отримали в місті саме по лінії Червоного Хреста.
– Які види допомоги і в яких обсягах безпосередньо від вас зазвичай отримують люди?
– Якщо показати обсяги у грошовому виразі, то це близько 4 тисяч гривень на родину з 5 осіб, тобто на одну особу виходить відповідно 800 гривень. Люди отримують продуктовий набір, набори і різні речі особистої гігієни, постільні речі (подушки, ковдри). Є також підгузки для дітей і дорослих, дитяче харчування. Передбачені у разі потреби для людей, які втратили житло, спальні набори (матрас, розкладачка, подушка і ковдра) – загальною вартістю це близько 10 тисяч. Тобто все те, що найнеобхідніше людині. На початку, коли приходило більше гуманітарних вантажів, видавали благодійну допомогу до 280-и особам у день. Також у нас діє банк одягу: люди, які потребують підтримки, можуть приходити і брати речі. Поповнювати його можуть всі бажаючі допомогти іншим – просто приносити до нас власний одяг, який вдома не потрібний.
Крім матеріальної, у нас ще є психосоціальна допомога, за цим напрямком працюють 6 волонтерів. Є допомога вдома – 6 соціальних працівників доглядають одиноких людей похилого віку. На жаль, навантаження на них велике – по 7-8 підопічних на одного волонтера. Ця допомога надається так само безкоштовно. Проводимо навчання з надання першої допомоги – для цього у нас є волонтери-інструктори. А всього в нашому осередку працюють 20 волонтерів різного напрямку діяльності. Але цього недостатньо, тому зараз проводимо опитування по місту з метою популяризації Червоного Хреста і організації молодіжного волонтерства (вік учасників від 14 до 35 років). Це те, чим ми займаємося зараз. У подальшому планується також розширення напрямків роботи.
– Як доводиться інформація до людей про ті чи інші види допомоги, яку може надати організація?
– У нас є своя “гаряча” лінія, а також ми повідомляємо на своїх сторінках у соцмережах. Але особливість така, що допомогу одна родина може отримати лише одноразово.
– Ви ще займаєтеся підготовкою кадрів?
– Так, проводимо навчання персоналу, адже йому доводиться працювати з людьми. І ті вищезгадані волонтери, які надають психо-соціальну допомогу, також пройшли курси з різностороннім навчанням. Тепер можуть працювати і працюють з різними категоріями – з ВПО, дітьми, людьми похилого віку. Теж навантаження немале – в місяць через них проходить до 450 людей. Два таких волонтери працюють у місті, 4 – в Марто-Іванівці. Намагаємося цей напрямок розвивати, бо дві людини для міста – мало, а бажаючих отримати допомогу дуже багато.
Якою є взаємодія з Міжнародною організацією Червоного Хреста?

– Уся гуманітарна допомога надходить через наші вищі органи Червоного Хреста: Українська організація – обласна – наша. Організації Червоного Хреста інших країн, які бажають надати допомогу, діють через цю вертикаль. Наприклад, до нас приїздили представники Червоного Хреста Швейцарії, реєстрували вразливі категорії людей на отримання грошової допомоги. Взагалі все фінансування допомоги, як відомо, відбувається за благодійні кошти. Зараз, наприклад, такими донорами є наші міжнародні партнери Червоного Хреста Данії і Швейцарії.
– Нещодавно вас відвідали представники Національного комітету Товариства Червоного Хреста України. Якою була мета візиту?
– Так, це був робочий візит, у ході якого обговорювалися можливості громади, розвиток соціальних послуг, спільні проєкти та ТЧХУ в довготривалій перспективі. Беремо участь в одному з пілотних проєктів. Поки що деталі розповісти не можу. Як тільки все вирішиться, тоді обов’язково повідомимо про результати. Проєкт направлений не лише на допомогу внутрішньопереміщеним особам, а й місту.
Від автора на завершення – коротка довідка: Сергій Мєзєнцев обраний головою міської організації ЧХУ у вересні 2023 року терміном на 2 роки. В Олександрії він проживає вже два роки. У зв’язку з відомими подіями на сході України у 2014 році був вимушений переїхати з м. Горлівки, де постійно проживав до цього, у м. Краматорськ. Але вже з початком великомасштабної агресії росії, у 2022 році пану Сергію довелося залишити і це місто, переїхавши до Олександрії. Отож кому, як не йому, зрозумілі потреби і проблеми внутрішніх переселенців, яких таке складне нинішнє життя змусило залишити свої домівки і рідні місця…
(І для довідки. Працює міський осередок ТХЧУ за адресою: вулиця Анатолія Кохана, 12 (територія колишньої районної лікарні).

Наш кор.