Про “гібрид” енергетики з політикою

Найбільш обговорюваною подією двох минулих тижнів, без сумніву, можна назвати ситуацію стосовно енергетичної блокади Криму. Як повідомила в ЗМІ Національна енергетична компанія “Укренерго”, 20 листопада внаслідок пошкоджень опор вийшли з ладу повітряні лінії електропередач ПЛ-330 кВ Мелітополь – Джанкой, ПЛ-220 кВ Каховка – Титан, проблемними залишаються також інші лінії, які знаходяться в одному з цими двома коридорі. Українськими правоохоронними органами пошкодження визначені, як цілеспрямовані і спричинені вибуховими речовинами. Відповідальність за ці дії взяли на себе кримсько-татарські активісти, а правоохоронці, у свою чергу, завели кримінальну справу за фактом порушення  державного майна – опор ЛЕП у Херсонській області.

Звісно, тут будь-кому зрозуміло, що мова йде не про банальний кримінал, а про політичний акт. І стосовно цього ось уже два тижні у ЗМІ палко дискутують політологи, народні депутати, урядовці і звичайні громадяни, які вважають себе переконаними патріотами України. А якщо спробувати дистанціюватися від політики і просто поглянути на речі під неупередженим кутом?

Перш за все – фактор безпеки. Просто диво, що ці дії не призвели до жертв, нещасних випадків, катастроф: варто лише уявити, що таке 330 тисяч вольт, які лежать під ногами на землі або впали кудись на транспортну магістраль, інженерні споруди, будівлі тощо… Можливі наслідки цього могли бути дуже непередбачуваними. Ну добре, обійшлося, Бог нас від нещасть зберіг і слава йому (фахівці, правда, зауважать, що в аварійних випадках спрацьовує автоматичне відключення лінії, і вона знеструмлюється). Що ж,  оптимізм і сподівання на надійність захисних систем – це добре, але…

По-друге. Відключення Криму від електрики відразу ж ударило і по материковій Україні: перебої з електропостачанням відчули жителі Херсонщини, які живляться від ПЛ Каховка – Титан. Правда, відключення там були тимчасовими і короткотривалими, поки не відбувся перерозподіл потужностей з інших мереж. Та тут відразу ж напрошується велике “по-третє”.

Справа у тому, що електроенергія – дуже специфічний продукт. Його не можна набрати у відра чи цистерни, як нафту чи бензин, або про запас закачати у сховища, як природний газ. Будь-який електрик скаже, що єдина енергетична система – надзвичайно складний механізм, у якому найголовніше – баланс, тобто рівновага між генерованими і спожитими потужностями. І як тільки виникає “перекіс” цього балансу, з’являються великі проблеми. Причому немає значення, що виникає – дефіцит генерованих потужностей чи їх надлишок – в єдиній системі однаково неминуча форс-мажорна ситуація. Не вистачає у якійсь з регіональних українських систем виробленої потужності – відразу збільшується навантаження на лінії й генератори. Як наслідок – падіння частоти струму, лінія не витримує навантаження, виникає аварійна ситуація, спрацьовує автоматичний захист і вимикає цілий регіон. А оскільки ті ж самі генеровані обсяги  електроенергії автоматично перерозподіляються на інші системи, то навантаження збільшується вже на їхні мережі, і вони також вимикаються захисною автоматикою. І пішло-поїхало: енергосистема стає некерованою і просто може розвалитися. Саме така ланцюгова ситуація в енергетиці зветься віяловими (або ще каскадними) відключеннями, але зовсім не те, що ми, рядові споживачі, зазвичай звикли називати цим терміном.

У разі неочікуваного обмеження споживання при заздалегідь встановлених обсягах виробництва електроенергії (як наприклад, у випадку з частковим припиненням її подачі у Крим) з’являється надлишок генерованої потужності, і він не менш болісно б’є по енергосистемі, як і дефіцит. Бо в такому випадку треба терміново розвантажити генератори: або кудись використати цей профіцит, або зменшити потужність генерації. І те, й інше негайно зробити практично неможливо хоча б з тієї причини, що електроенергетика України принаймні на 70 % використовує атомні станції, а ті повинні працювати тільки у стабільному режимі, і змінити його – процес тривалий і складний.

Одним словом, будь-яке несанкціоноване втручання, на перший погляд, навіть незнач-не (ну подумаєш, “трохи притиснули Крим”, нам від цього яка шкода?), може мати дуже серйозні наслідки для вітчизняної енергосистеми. Звичайно, знавці можуть заперечити: українська ЄЕС неспроста інтегрована в енергосистеми інших країн – Білорусі, Росії тощо і за рахунок цього  проблему дефіциту-надлишку вдається вирішувати. Але тут  уже можуть стати на заваді чіткі міждержавні договірні зобов’язання, порушення яких імовірно спричинить фінансові наслідки… До речі, лише зараз, коли сталась аварійна ситуація на херсонській лінії, Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк  зробив здивовані очі: “У нас що, був договір з Кримом на постачання електроенергії?” Як так, мовляв, хто посмів підписувати з окупантом угоду? Невже очільник уряду справді досі не відав про існування угоди, чи він просто майстерно зображає перед народом щире здивування? Втім, нехай, ми обіцяли політики не торкатися…

Та однак від неї нікуди не подінешся – все одно виникають цікаві запитання. Чому, наприклад, державною енергосистемою у нас уже фактично керують партизани? Адже відразу після аварії фахівці запевняли, що відновлення пошкоджених ліній – справа однієї-двох діб. Але минуло вже більше тижня, та кримсько-татарські активісти так досі і не дозволили енергетикам привести до ладу всі аварійні лінії. Незважаючи навіть на сутичку, яка виникла з цього приводу між ними і правоохоронними органами. А якщо колись, не дай Боже, якимось іншим “активістам з благими намірами” захочеться вивести з ладу гідроелектростанцію чи АЕС? Влада теж тихо спостерігатиме і робитиме здивовані очі?

Ну і нарешті, цікаво знати, чи могли активісти передбачити, що їхні дії бумерангом вдарять – ні, навіть не по кримському населенню, яке вони і держава вважають своїм, українським – а ще й по населенню материкової частини України? Адже Росія у відповідь відразу припинила продаж кам’яного вугілля для наших ТЕС, а це вже безпосередньо б’є, знову ж таки, по вітчизняній електроенергетиці? Чи навчаться коли-небудь наші політики (будь-якого штибу) бачити хоч трохи далі власного носа, тобто – далі своїх амбіцій?

На завершення. Ми поцікавились у керівництва місцевих електричних мереж  ПАТ “Кіровоградобленерго”, чи не слід нам, рядовим споживачам, виходячи з ситуації, що склалася, готуватися до відключень електрики у найближчі місяці? Як повідомив головний інженер підприємства Володимир Сіренко, графік планових відключень споживачів на осінньо-зимовий період фахівцями-енергетиками справді вже розроблений. “Але це звичайний захід, і графік може бути задіяний лише за розпорядженням Міненерго України”, – зауважив фахівець.

О. Осауленко