Повернувся з полону і потребує допомоги

У Кіровоградському госпіталі знаходиться на лікуванні олександрієць Олександр Поваліхін, сержант військової частини № 9937 міста Маріуполь. Молодий чоловік прооперований і потребує післяопераційної реабілітації, коштів на яку не має.

Сашку і його матері не позаздриш – їм довелося пройти крізь справжнє пекло. Хлопець був мобілізований у квітні минулого року. Усі добре пам’ятають труднощі першої хвилі мобілізації, коли бійці, не забезпечені практично нічим, зовсім би пропали без волонтерської опіки. Його мати, Лариса Олександрівна, зверталася по допомогу куди тільки могла. Відомо, що Олександру та іншим бійцям військової частини, де він служив, допомагали Анатолій Кузьменко, громадська організація «Нова Хвиля», координаційний центр волонтерів Олександрії.

Павло Царевський, віце-президент ГО “Українське капеланство”

У липні, коли Сашко приїхав до Олександрії у десятиденну відпустку, йому діагностували міжхребцеву грижу. Проте медкомісія його не списала, і він повернувся до служби у зоні АТО. У вересні Олександр потрапив у полон під час боїв під Маріуполем, ймовірно, до «кадирівців». Зі слів матері, їй зателефонували люди з кавказьким акцентом і повідомили, що її син знаходиться у них. З півгодини приголомшена новиною жінка не могла прийти до тями. Потім були погрози, шантаж, вимагання грошей. Мати зібрала усе, що змогла, гроші відправила на карточку – куди наказали, адже дуже хотіла врятувати сина, та й хто б на її місці вчинив інакше? Але згодом Лариса Олександрівна зрозуміла, що тепер з неї постійно вимагатимуть чергового викупу, і звернулася до людей, які знаються на веденні перемовин та обміні полонених.

Через деякий час Поваліхіна визволили з полону. Відбулося це, за словами матері, за участю державних посадовців вищого рангу. Одного російського розвідника обміняли на вісім українських полонених. До цієї групи обміну пощастило потрапити І Олександру, і після декількох місяців ув’язнення він повернувся додому.

22 грудня сержанту Поваліхіну прооперували грижу у Кіровоградському госпіталі. Він потребував післяопераційної реабілітації, але замість цього мусив проходити медичну комісію у госпіталі у Вінниці на предмет зняття з військового обліку за станом здоров’я. Видана медичним закладом довідка про списання виявилася недійсною без висновку медкомісії батальйону. Зараз Олександр знову лікується у госпіталі, оскільки у нього поновилися сильні болі, з Вінниці його ледь довезли до лікарні, хлопець не може довго знаходитися у сидячому положенні. Коли лікарі хоч якось поставлять його на ноги, сержанту передстоїть поїздка до Маріуполю. У його матері вже немає ні коштів, ні сил, вона фізично, морально і матеріально виснажена. Тому звертається до олександрійців з проханням допомогти зібрати кошти на лікування сина. Номер телефону Лариси Олександрівни Поваліхіної: 098-062-45-73. Кошти можна перераховувати на картку ПриватБанку № 5168 7572 5612 4480 на ім’я Поваліхіна Олександра Ігоревича.

Нажаль, сама Лариса Олександрівна від спілкування з журналістами відмовилася, оскільки події та переживання останніх місяців негативно вплинули на стан її психіки. Тому історію сержанта Поваліхіна ми почули від віце-президента громадської організації «Українське капеланство» Павла Царевського, який безпосередньо спілкувався з Олександром Поваліхіним і провідував його у Кіровоградському госпіталі ветеранів війни. Для того, аби поставити крапку в історії зі списанням Поваліхіна з військової служби за станом здоров’я, Павло Святославович планує звернутися до міської влади з проханням виділити соціальне таксі для перевезення бійця до Маріуполю.

Галина Пащенко, голова ГО «Союз солдатських матерів та дружин військовослужбовців»

Галина Пащенко, голова громадської організації «Союз солдатських матерів та дружин військовослужбовців», до якої також звернулася Л.О.Поваліхіна, просить олександрійців не бути байдужими і не забувати про тих, кому зараз найважче: «Розуміємо ми цю війну на сході чи не розуміємо, але ми усі є учасниками відродження нашої держави. І я дуже прошу олександрійців: давайте будемо разом допомагати один одному, дбати про наших воїнів, про наші сім’ї і про нашу державу. Ми, як громадяни України, повинні бути разом. Ціль у нас одна: допомога у відродженні нашої країни. І тільки разом, в одній силі ми зможемо перемогти. Люди бояться розкрити свої серця, але треба боятися – треба об’єднуватися і допомагати один одному.

Якщо ви не маєте змоги поділитися грошима або речами, ви можете просто молитися за наших воїнів і за владу. І Господь дасть мудрість нашим правителям, щоб повернути благополуччя у державу, щоб країна була процвітаючою, як і їй належить, бо ми маємо родючі землі і працьовиті руки. Довіртеся своєму серцю. Якщо ви даєте для воїна, знайте, що ваша допомога дійде до нього. Не проходьте повз скриньки для збору допомоги, повз громадські організації, не будьте байдужими! Ніхто не знає, що чекає нас далі, але впевненість у тому, що наша держава повинна бути єдиною, суцільною, цілісною – є у кожного. Будемо милосердними один до одного»!

Офіс громадських організацій «Українське капеланство», «Союз солдатських матерів та дружин військовослужбовців», «Зроблено в Україні» знаходиться у приміщенні поряд із соціальним магазином за адресою: вулиця Свердлова,1. Там же можна знайти волонтерів, які допомагають сім’ям переселенців.

Олена Карпачова