Помним всех!

   25 октября, ко Дню 74-й годовщины освобождения города от немецко-фашистских захватчиков, на кладбище по улице Кременчугской, на месте захоронения погибших воинов, установлен новый обелиск и упорядочена могила. Работы по просьбе жителей микрорайона выполнены александрийским предпринимателем Анатолием Биджаковым. Обелиск изготовлен на предприятии Евгения Бударного, специализирующемся на изготовлении памятников. На открытии обелиска жители района выразили большую благодарность им, а также городскому голове Степану Цапюку и предпринимателю Евгению Моцному за их вклад в упорядочение могил воинов.

   В октябре прошлого года мы уже рассказы-вали о событиях, связанных с этим кладбищем, и о раскопках захоронения в усадьбе местной жительницы В. А. Колесник. На тот момент отсутствовала какая-либо информация о погибшем воине, но александрийский краевед Владимир Иванченко в течение года пытался разыскать факты о погибшем. И вот что он сообщил: «Найденные останки находятся на экспертизе в областной судебно-медицинской лаборатории. Из заключения специалистов установлено, что они принадлежат мужчине возрастом 20-25 лет. К сожалению, другой информации найти не удалось. После завершения всех процедур, согласно законодательству, останки будут переданы КП «Ритуал» для захоронения. По просьбе жителей 8-й школы захоронение будет совершено на местном кладбище».

  Пользуясь случаем, мы поинтересовались у краеведа, появились ли какие-нибудь новые факты, связанные с освобождением города, не известные ранее?

  – В недавно вышедшей книге воспоминаний уроженца Александрии Александра Малецкого приводится такой эпизод: «У перші дні грудня 1943 року, при визволенні міста від німецьких окупантів, на площі Кірова та прилеглих до неї вулицях відбувався бій між частинами Червоної Армії і німцями, який невдовзі припинився, бо піхотні підрозділи радянських воїнів, котрі увірвалися на околицю міста зі сторони залізничної станції Користівка без підтримки бронетанкових військ та артилерії, були оточені гітлерівцями.

   У цей час ми з матерями перебували в окопі на подвір`ї, і до нас проникли троє червоноармійців з проханням надати їм місце в окопі. Жінки повідомили бійцям про те, що німці здійснюють облави і при виявленні розстрілюють усіх, не пожаліють і дітей. Так, родина Бадюків – Пилип Дорофейович та Ніна Пилипівна, були розстріляні нацистами за переховування поранених радянських солдат у ці трагічні дні.

  Мати з сусідкою тіткою Галиною таємно по-одинці провели воїнів на пл. Кірова, де надійно замаскували їх у руїнах на території підірваної у 1937 році Покровської церкви. Вночі забезпечили воїнів теплим одягом, продуктами харчування і питною водою. Вони не потрапили у полон і залишили руїни підвалу церкви 6 грудня – у день визволення міста від окупантів, подякувавши жінкам за врятоване життя».

   Александрийцы по-разному вносили свой вклад в победу над фашистской Германией. В данном случае женщины, рискуя жизнью своей и своих близких, сберегли жизнь трем советским воинам. Если у читателей газеты есть факты о первых днях освобождения Александрии, редакция готова опубликовать их воспоминания.

Г. Сергеев