Першотравневе, не святкове свято…

День 1 травня. Той, що колись (разом з обов’язковим наступним днем другого травня) деятиліттями був «червоним днем календаря», політичною акцією з усією її атрибутикою: багатолюдними демонстраціями з червоними прапорами і портретами комуністичних «вождів усього прогресивного світу», а потім з такими ж обов’язковими хмільними застіллями вдома чи де-інде – «на знак солідарності трудящих». (Притому більшість святкуючих до пуття навіть не замислювалися, що ж воно таке – солідарність трудящих і в чому її знак. Просто треба було в цей день вийти на вулицю по-святковому одягненими і з прапорцями, бо… так треба). А вже другим днем травня кожен міг розпорядитися за власним бажанням – переважно посадкою картоплі на дачах і городах, в кого вони були. Так і жили собі… Але після закінчення соц-епохи Перше травня, як визначна дата, нікуди не зникло. Бо мало досить глибинні історію і суть. Отже, трохи історії (ну зовсім трішки).

Насправді 1 Травня – ніякий не День солідарності, а Міжнародний день праці – свято, що досі відзначається в 143 країнах (зокрема, і в Україні) того ж 1 травня або у деяких країнах – у перший понеділок травня. В незалежній Україні 1 травня було оголошено вихідним днем. Святкування є знаком пам’яті про робітничі протести в Чикаго, які почалися 1 травня 1886 року і тривали ще довго опісля. Того дня сотні тисяч робітників найбільших промислових центрів США вимагали впровадження 8-годинного робочого дня. Протести тривали й у наступні дні. 4 травня на площі Геймаркет невідомі кинули бомбу в лави поліцейських. Загинуло 7, постраждали ще до 50 поліцейських. Хоча головною причиною перших страйків у країні була мізерна заробітна плата, вимогами робітників були також питання коротшого робочого дня та право на створення робітничих організацій. Згодом, в умовах сталого зростання тривалості робочого дня (іноді досягала 15-20 год. на день), вимога його скорочення стала визначальною.
Страйки 1877 року, в яких брали участь десятки тисяч залізничників і металургів, були придушені владою. Проте вже на початку 1880-х років вони розгорнулися з новою силою, при цьому мали здебільшого мирний характер.
В Україні День робітничої солідарності вперше відзначили у Львові – 1890 року. На схід від Збруча це вперше сталося 1900 року. День праці також був державним святом і неробочим днем в Українській Народній Республіці. У 2017 році Верховна Рада України внесла зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких «День міжнародної солідарності трудящих» було перейменовано на «День праці».. Таку ж назву (англ. Labor Day) носить національне свято у США, але відбувається воно… зовсім не 1 травня, а першого понеділка вересня! Вперше цей день відзначався у штаті Нью-Йорк у 1882 за ініціативи «Центральної профспілки» (англ. Central Labor Union). У 1894 році Конгрес США зробив День праці федеральним святом. Не знають такого свята «1 Травня» також і в Канаді та Австралії. В Україні воно визначене на державному рівні, як День праці та є обов’язковим вихідним днем. І лише зараз, в умовах воєнного стану, за рішенням Верховної Ради України на час війни проти рашистської навали всі державні свята тимчасово скасовані (в тому числі й 1 Травня) і вважаються робочими днями. І тому розмова у даному контексті у нас буде цього разу ніяк не святковою, а суто робочою. Про деякі аспекти дотримання прав у сфері праці в Олександрії нам розповість начальник управління економіки Олександрійської міської ради Ростислав Черевашко.

– Отже, розпочнемо з функцій і повноважень у сфері праці вашого управління, яка значною мірою розширилася після реформаційних змін і передачі таких повноважень від управління соціального захисту управлінню економіки.
– Так, в процесі передачі цих функцій до нас від управління соцзахисту перейшов відділ праці. Це повноваження сфери органів місцевого самоврядування, які на сьогодні мають право проводити рейдові обстеження суб’єктів господарювання усіх форм власності, а за їхніми результатами інформувати про виявлені порушення законодавства з питань праці органи Держпраці, які, у свою чергу, можуть накладати певні штрафні санкції у разі невиконання приписів. Перш за все це стосується роботи непраце-влаштованих найманих осіб. Тому головна з функцій відділу праці управління економіки – це захист прав працівників. З цього питання ми також проводимо роз’яснювальну роботу, що якщо людина офіційно не працевлаштована, то вона і не є захищеною ні економічно, ні соціально. Її можуть звільнити з роботи без будь-яких гарантій і соціальних виплат, компенсацій, лікарняних тощо. Проводимо щотижня рейди (обстеження) на території нашої громади на предмет порушення законодавства праці – це зарплати в конвертах, наявність незареєстрованих найманих працівників. У разі виявлення таких порушень проводимо відповідну роботу з роботодавцем. Як правило, за рік обстежуємо більше тисячі об’єктів, так само було і в 2023 році – виявили 209 незареєстрованих найманих працівників, працевлаштували таким чином 189. Це приблизно стала динаміка щороку.
Крім того, проводиться робота в напрямку легалізації заробітної плати. Скажімо, люди працюють з повним навантаженням весь робочий день протягом усього тижня, але їх оформляють не на повну ставку. Або в іншому випадку – людей, які повинні були влаштовані на загальних підставах за трудовим договором, з записом у трудову книжку, а їх працевлаштовують за договорами цивільно-правового характеру, незаконно уникаючи таким чином податкових навантажень. Тому ми також виявляємо ці випадки і працюємо з роботодавцями. Більшість їх у нас – сумлінні, сплачують податки, з ними зазвичай знаходимо порозуміння. Крім того, ще контролюємо своєчасність виплати заробітної плати, на сьогодні це залишається актуальною темою, і можу сказати, що 2023-й рік завершився майже без таких заборгованостей і в приватній, і в бюджетній сферах. На кінець минулого року залишалася у нас в місті заборгованість до 50 тисяч гривень тільки в одному приватному підприємстві, яка вже в січні цього року була ним погашена.
– Крім контрольної, управління економіки займається ще й певною мірою «методичною» роботою
– Наприклад, окремий напрямок – проводимо експертизу і даємо рекомендації щодо колективних договорів. На підприємстві має бути укладений колективний договір між трудовим колективом і адміністрацією, який за своєю суттю є правилом щодо трудового розпорядку, відпусток, виплати зарплат, премій тощо. Нам договори надають на погодження, в разі потреби ми даємо свої рекомендації щодо дотримання в цих документах прав працівників і потім вносимо їх в реєстр колективних договорів.
Ще одним напрямком є питання, що стосуються праці людей у шкідливих умовах. Тут слідкуємо за проведенням атестації робочих місць на підприємствах, установах, організаціях. Тому що, як записано в Конституції, життя і здоров’я людини є пріоритетним. Тим більше в нинішніх умовах війни, коли реальний сектор економіки і соціальна сфера повинні забезпечувати діяльність інфраструктури, щоб були і надходження до бюджету, і забезпечувалася стала робота. Теж перевіряємо підприємства та організації, спонукаємо до виконання цих вимог, оскільки атестацію робочих місць проводять спеціальні сертифіковані організації. Якщо атестація на підприємстві не проведена, то люди, які працюють на робочих місцях з наявністю шкідливих або важких умов, не отримають визначені законодавством пільги і компенсації за стаж роботи у таких умовах.
Слід сказати, дана робота з питань праці не проста, адже вона полягає в тому, щоб знайти консенсус з роботодавцем – аби десь підвищилась заробітна плата не менше рівня мінімальної і вище, щоб десь людина працювала на повну зайнятість, а десь не виплачували зарплату в конвертах. Так ми співпрацюємо і з органами Держпраці, і з Податковою службою, і Пенсійним фондом. Також при виконавчих органах міської ради діють дві комісії – з питань легалізації заробітної плати і з питань погашення заборгованості по заробітній платі, які проводять робочі засідання щомісяця, а в разі потреби можуть збиратися і позачергово.
– Але ж такий контроль можливий, якщо саме підприємство зареєстроване як суб’єкт підприємництва, згідно з чинним законодавством. А якщо воно працює «в темну», наприклад, десь на закритій приватній території, без жодної реєстрації себе і своїх найманих робітників, то його формально ніби й не існує «в природі». Як в такому разі контролювати чи закликати до порядку подібні підприємства-«фантоми»?
– В усіх випадках такого нелегального підприємництва, про які нам відомо, ми інформуємо органи Держпраці, Податкову службу – як місцеву, так і обласну, а в певних випадках і Національну поліцію. Бо коли ми проводимо рейди, то у таких випадках, як правило, суб’єкти перевірки відмовляються надавати нам будь-яку інформацію про себе, і тут вже настає сфера повноважень правоохоронних органів – встановити особи та інші дані таких підприємців. Тобто насправді все це реально, адже наше місто порівняно невелике, у громаді багато хто з людей знають один одного. Буває, що навіть на вулиці до нас люди підходять і повідомляють про ті чи інші порушення, які їм відомі… Або самі ж працівники таких тіньових підприємств, котрих тим чи іншим чином образили або ущемили у їхніх правах, потім шукають правди у нас же, звертаючись зі скаргою. І знову ж таки, тут настає відповідальність за нелегальне працевлаштування як роботодавця, так і самого працівника, про що ми також завжди попереджаємо. Але в усякому разі ми і такі випадки розглядаємо і намагаємося привести справу у законодавчі рамки.
– Як вплинула війна на економіку і стан «ринку праці» в Олександрійській громаді?
– Звісно, ситуація ніяк не позитивна, на жаль… Бо війна – це, по-перше, закриття певних ринків збуту для ряду як промислових підприємств, так і для сільського господарства. Це велике ускладнення логістики – як для збуту продукції, так і для постачання сировини для свого виробництва. По-третє, це дуже складне кадрове питання: втрата спеціалістів через мобілізацію до війська, через зміну місця проживання і таке інше. Тому зараз на виробництвах гостро не вистачає інженерно-технічних працівників, верстатників, зварювальників, водіїв громадського транспорту і так само вантажного. Особливо це стосується тих підприємств, де транспорт задіяний постійно протягом усього робочого процесу. Тому там навіть якщо один водій вибув, то це відразу ж стає великою проблемою.
Війна також дуже негативно вплинула і на організацію нових робочих місць.
– Яким чином відобразилася релокація підприємництва в Олександрію із регіонів, наближених до зон бойових дій?
– Так, до нас релокувалися 20 суб’єктів підприємництва, на них працюють близько 110 осіб. Відсотків 20 – це їхні працівники, які переїхали разом з підприємствами, але решта працевлаштовані з нашої громади.
– Якщо коротко – які це сфери діяльності?
– Зокрема – промислове виробництво пластмасових водопровідно-каналізаційних труб, машинобудування, виробництво металоконструкцій, насосного обладнання, ремонт обладнання, в тому числі – гірничо-шахтного. Також сфера виробництва харчових продуктів, кулінарія, торгівля, хімічне та парфумерно-косметичне виробництво. Або ще ось таке досить новаційне виробництво – розробка електромембранних апаратів для очищення рідких, у тому числі агресивних середовищ, виготовлення міндобрив рослинного походження. А також виготовлення зовнішньої реклами. Звісно, це все невеликі суб’єкти підприємництва, але в будь-якому разі – це, безумовно, добре, що вони обрали для себе Олександрію в таких тяжких в усіх розуміннях нинішніх умовах.

Наш кор.