«Перлинка», що дає крила: історії дітей, які змогли

Ми часто нарікаємо на долю, перебільшуємо розмір проблем та значення перепон, скаржимося на випробування й відсутність часу, здоров’я, грошей, підтримки тощо. Втім, недарма говорять: хто не хоче – шукає виправдання, хто хоче – знаходить можливості. Адже, погодьтеся, у більшості з нас стартові умови у житті були кращими, ніж, приміром, у дітей з інвалідністю або вихованців сиротинців. Але й за таких умов, маючи бажання, наполегливість та цілеспрямованість, можна здійснити мрії.

Для прикладу – кілька історій випускників дитячого будинку «Перлинка», що у Войнівці.
Олександра Чекмарьова була однією з тих, хто знайшов у дитячому будинку не лише дах над головою, а й справжню родину. Вона прийшла до «Перлинки» маленькою дівчинкою, яка пережила багато горя. Її будинок був зруйнований війною. Починаючи життя у сиротинці, Олександра все-таки навчилася досягати своїх цілей.
Дівчинка дорослішала. А працівники закладу помічали її силу та незалежність. Вона прагнула до знань, була активною у громадському житті й завжди мріяла про велике майбутнє. По закінченні школи вступила до університету, отримала престижну освіту. Сьогодні Олександра успішно працює, вийшла заміж, виховує доньку. І не забуває свою «Перлинку», приїздить сюди у гості з дитиною. З теплом згадує дитячі роки, своїх друзів, вихователів та моменти, які робили її життя яскравим. Донечка, яка приїжджає з нею, з цікавістю слухає розповіді мами.

Станіслава Польських усі називають гордістю «Перлинки». Він залишив стіни дитячого будинку в 2023 році, по закінченні школи вс тупивши до Київської національної академії МВС. Так здійснилася його дитяча мрія. «Я потрапив до дитячого будинку в 12 років, — розповів Стас. – Прожив тут шість років. До мене дуже добре ставилися люблячі вихователі, які до кожного мають підхід. Я впевнений, що якби не «Перлинка», я не навчався б в академії. Перед тим я був у трьох дитячих будинках, але цей – найкращий. Віруючі люди піклуються про всіх дітей як про власних. І я приїжджаю сюди, бо вони мені як батьки, я тут всіх люблю».
У дорогу до столиці Стаса збирали усім миром – необхідні речі, квиток на потяг. Дорога від Войнівки до Києва влітку 2023 року коштувала близько 400 гривень. Треба було передбачити ще витрати на харчування, ксерокопії документів, проходження медкомісії, проживання під час вступу. Для хлопця сума була астрономічною. Зібрати гроші допомогли благодійники, але й сам скромний та чесний Стас, який не хотів просити або позичати гроші на квитки, також долучився – у «Перлинці» він навчився шити надійні та красиві сумки-шопери. Тож колектив закладу продавав його вироби, аби допомогти хлопцю зібрати певну суму на перший час.
Під час весняних канікул у 2024 році хлопець на тиждень приїхав додому – у «Перлинку». Адже саме тут покинутий батьками підліток свого часу знайшов те, чого бракувало у рідній сім’ї – розуміння, підтримку, тепло та затишок. Усі зустріли Стаса з радістю, відзначили, як він змужнів та подорослішав, яким став сильним, як і годиться майбутньому захиснику українців. А сам хлопець говорить: стало у пригоді все, чому навчився у дитячому будинку, адже поліцейський має не лише спритно бігати й мітко стріляти, а й шити, ремонтувати й мати неабиякий кругозір.
Навідується до «Перлинки» і випускниця Оля – гарна молода дівчина. Її дитинство пройшло у стінах сиротинця. Вона старанно вчилася і любила працювати за швейною машинкою. Усі називали її наша Оленька, у неї було багато друзів. Нараз дівчина продає запашну каву і знає багато тонкощів її приготування. Мріє отримати вищу освіту і стати ресторатором або економістом, збирає на це гроші. Під час своїх візитів до дитячого будинку Оля завжди приносить мешканцям і працівникам «Перлинки» смаколики, які готує сама. Тоді відкладаються усі справи, починаються обіймашки, спогади, ностальгія. Завжди приємно пригадати цікаві історії з минулого і ділитися теплом і планами на майбутнє.

А якось у середині лютого 2023 року мешканці «Перлинки» не повірили своїм очам: на порозі закладу стояв Вадим. З тендітного юнака він перетворився на справжнього чоловіка. Усі, хто його знав, не змогли стримати емоцій та плакали: хлопець не лише зміг знайти себе у дорослому житті, а й став захисником своєї країни. Воював на фронті, нищив орків та захищав рідну землю. Вадим був на передовій і не ховався за спинами побратимів. Отримав важке поранення, тривалий час був у реанімації, де лікарі боролися за його життя, буквально повернули його з того світу. Говорять, тут точно не обійшлося без Бога, та й не такий Стас і слабак, щоб попрощатися із життям у розквіті сил.
Тривалий час колектив «Перлинки» не знав, де хлопець і що з ним. Страшна війна роз’єднала їх, щоб потім знову об’єднати. Вадим розповів багато цікавого про своє життя, побачив зміни, які відбулися у сиротинці. Вся увага була прикута до нього. Хлопчики-вихованці дитячого будинку не зводили з Вадима очей і мріяли стати таким самим мужнім, сміливим і гарним, як він. Вадим потребував часу на лікування та відновлення, а потім знову пішов на фронт. Рідні стіни, в яких він ріс, надали йому сил та впевненості у собі, адже для кожної людини повернення у батьківський дім – це позитивні емоції та енергетичне підживлення. Хлопцю довелося відповідати на безліч запитань, адже у кожній няні та виховательці він бачив свою рідну людину, а вони вважають його своїм сином. Весь колектив молиться за Вадима і просить Бога захистити й зберегти його, мріє побачити його живим, здоровим, з гарною дружиною та щасливими діточками.
У «Перлинці» проводяться різноманітні заняття, майстер-класи, пізнавальні та профорієнтаційні заходи – аби допомогти вихованцям підготуватися до дорослого життя, обрати спеціальність та майбутній профіль. Працівники закладу завжди радіють зустрічам із випускниками і пишаються ними, тішаться, що, вийшовши у великий світ, не забувають свій дитячий будинок, з якого почалося їхнє нове життя. Більшість випускників за першої можливості відвідують усіх, з ким росли у дитячому будинку. Живий зв’язок підтримується постійно, його не можна обірвати, бо діти виростають і пам’ятають ласку, любов і добро.

Директор «Перлинки» Олександр Лобанов розповів, що чоловіки працівниць дитячого будинку також захищають Україну, а вихованці чим можуть допомагають фронту – виготовляють окопні свічки, в’яжуть пледи, шиють балаклави і подушки для поранених і передають до шпиталів. У деяких з цих дітей мами і тата служать в ЗСУ, а у кількох – перебувають у полоні.
Після лютого 2022 року кількість меценатів «Перлинки» значно скоротилася, практично всі спонсори втратили довоєнні статки. Установа не має державного фінансування і виживає за рахунок благодійної допомоги небайдужих українців, які проживають у нашій країні та за кордоном.
Зараз в Україні багато зборів на потреби наших захисників, але і про дітей не варто забувати. Навіть 50-100 гривень – це рятівне коло, яке не дає їм потонути. Саме з таких маленьких справ виростає велика доброта. Вихованцям «Перлинки» потрібні: одяг, книги, матеріали для творчості, спортивне знаряддя, посуд, мийні засоби, городина, консервація, будівельні матеріали. Ще одна нагальна потреба дитячого будинку – дрова. «Якби хтось міг купити і привезти, діти були б дуже вдячні», – зазначив директор. Також потрібен холодильник.

Сьогодні у «Перлинці» 14 вихованців віком від 3 до 17 років. До лютого 2022 року було 53-57. Це не лише сироти – сюди на термін до пів року віддають дітей батьки, які не в змозі їх утримувати, оскільки опинилися у складних життєвих обставинах. Деяких дітей забирали в сім’ї, а потім повертали назад. Для дітей це великий стрес.
Отже, у дитячому будинку є вилучені з сімей, є діти, які перебувають під опікою у директора О.Лобанова, є ті, що знаходяться тут тимчасово. Вільні місця в «Перлинці» ще є – заклад розрахований на одночасне перебування 50 дітей.
Для тих, хто бажає допомогти вихованцям дитячого будинку «Перлинка», надаємо реквізити:
ПАТ «Креді Агріколь Банк»:
р/р 933006140000026009500052535
МФО 300614 код 31487398
ПриватБанк:
UA 433052990000026005015105943
МФО 305299 код 31487398
Поштова адреса: 28021, Україна, Кіровоградська область, Олександрійський район, село Войнівка, вулиця Ювілейна, 24 б.
Контактний телефон: 093-651-59-72.