Олександрійський Червоний Хрест: «програмні» та інші виклики сьогодення

18 квітня в Україні відзначається День заснування Товариства Червоного Хреста – найстаршої організації, яка завжди уособлювала милосердя, гуманізм, допомогу і підтримку. Цього дня 1918 року вона була заснована у Києві. А 28 жовтня 1992 рокупершим президентом держави підписаний Указ про Товариство Червоного Хреста вже незалежної України, згідно з яким Товариство було визнано єдиним Національним Товариством Червоного Хреста, уповноваженим надавати підтримку органам державної влади в їх діяльності в гуманітарній сфері. Отже, історія Товариства Червоного Хреста України вже давно перевалила за 100 років.

Основними завданнями, які поклав на себе український Червоний Хрест в той важкий час, стала допомога біженцям і військовополоненим, турбота про інвалідів і дітей-сиріт, боротьба з голодом та епідеміями, організація лазаретів, госпіталів і пунктів харчування для всіх, хто потребує. Власне, загалом усі ці завдання залишаються в пріоритеті і нині.
У даний час Товариство Червоного Хреста України є учасником Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і налічує понад 6,3 мільйона активістів і прихильників. У патронажній службі Товариства трудяться 3200 висококваліфікованих сестер милосердя. Діяльність Товариства охоплює всю територію України, де реалізується понад 40 проєктів і програм. Усі ці програми фінансуються за рахунок публічних пожертв та домовленостей про співпрацю.
А олександрійська міська організація Червоного Хреста України налічнує вже майже три десятиліття своєї діяльності – тридцятий ювілей вона відзначатиме цього року. Напередодні професійного дня людей у яскраво-червоних куртках і жилетах з великим білим хрестом на них ми розмовляємо з головою міської організації Ольгою Будко. Ольга Володимирівна розповіла про деякі напрямки роботи та поділилася результатами такої діяльності.
– Якщо починати спочатку, міська організація була заснована як юридична особа, тобто є відокремленим підрозділом на рівні обласних організацій, і ми зараз реалізовуємо цілий ряд програм, спрямованих не тільки на внутрішньо переміщених осіб (що є головним викликом нашого воєнного сьогодення), а й в цілому на покращення стабільності доступу до різних послуг нашого місцевого населення.
– Є якісь відмінності, можливо, види діяльності, які не підпадають під статутну, а стали вимогою часу чи ситуації?
– Ні, всі свої заходи ми плануємо виключно за статутом і в повній узгодженості з ним. Просто напрямки є дуже різні. Реалізуємо декілька програм, наприклад, «Догляд вдома». Для цього у нас є чотири соціальні помічники, які надають допомогу людям з інвалідністю, з певними проблемами зі здоров’ям, одиноким (чи умовно одиноким), що потребують такої допомоги. Помічники відвідують своїх підопічних, допомагають робити покупки, відвідувати лікаря, а також з іншими різними побутовими питаннями. Також програма «Збереження здоров’я громади», метою якої є привернення уваги до профілактики хронічних захворювань. Наприклад, інформаційні сесії з населенням щодо профілактики цукрового діабету, підвищеного артеріального тиску, різних інфекційних хвороб. Також сюди додаються заходи з фізичного розвантаження і реабілітації – це заняття з йоги, аеробіки, стрейчингу. Їх відвідування безкоштовне, доєднатися можна, зареєструвавшись на нашому Телеграм-каналі. Єдина проблема – кількість відвідувачів може бути обмежена через те, що приміщення для занять у нас невелике.
Є у нас також важливий напрямок «Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка». Робота може бути як групова, так й у вигляді індивідуальних консультацій фахівцями. Є фахівець, який працює з дітьми: наприклад, заходи з елементами творчості, різні цільові заходи за запитом чи зверненнями батьків – попрацювати з емоціями, допомогти дітям впоратися з розумінням чогось, що з ними відбувається, з надмірними емоційними реаціями тощо. Ці заходи проводяться нами на декількох локаціях – в с. Марто-Іванівці (тому що жителям складно приїздити до нас), також співпрацюємо з Приютівською і Новопразькою громадами саме в напрямку психосоціальної підтримки.
Оскільки зараз дуже важливим є те, що Україна залишається однією з найбільш замінованих країн світу щонайменше на 150 років (за оцінками фахівців), у нас ще є напрямок щодо інформування про мінну небезпеку. Інформація актуальна як для дітей, так і для дорослих, наша фахівчиня проводить такі сесії за запитом – від різних організацій. Вони розраховані на вік від дітей п’яти років і до дорослих людей з використанням наочного матеріалу, який доступно пояснює можливі потенційні загрози.
У нас є інтруктор з першої допомоги. Він може організовувати і проводити як безкоштовні майстер-класи, так і повноцінні сертифіковані тренінги для підприємств і організацій, де навчають повністю за шести-, або дванадцятигодинною програмою всім основам надання допомоги, починаючи від того, як привести людину у стабільне положення і вивести із зони небезпеки і до передачі її медикам.
Також із основного – зараз ми відновлюємо напрямок донорства крові. Це важливо і постійно є актуальним: коли в Олександрії був свій банк крові, з цим було простіше, а зараз є лише обласний центр переливання крові у Кропивницькому, і тому співпрацю з ним ми намагаємося налагодити.
Є ще у нас така соціальна активність, як «Банк одягу». Небайдужі олександрійці приносять нам вживані речі і це не тільки одяг – від столового посуду до інших побутових речей. Наші волонтери сортують ці речі, в разі потреби ремонтують пошкоджені в міру своїх можливостей (для цього у нас є кілька швейних машин). Потім людина, яка опинилася у складній ситуації, може звернутися до нас і отримати допомогу безкоштовно. До речі, дуже велика потреба саме в посуді: часто люди вимушено виїжджають зі своїх домівок, залишаючи там ці предмети побуту. За останні пів року ми роздали вже близько 700 одиниць посуду. Чашки, тарілки, ложки – можливо, в когось вдома є зайве і не потрібне, а тут є люди, які їх гостро потребують…
Ще одне із найважливішого. Зараз ми впроваджуємо молодіжний напрямок, який у нас представлений двома великими проєктами Червоного Хреста: це Life skills («Навички для життя») – навчання молоді навичкам спілкування, толерантності, поваги, взаємопідтримки тощо. І ще дуже цікаві сесії проводяться за проєктом «Молодь, як агенти поведінкових змін», де вчать розглядати ситуації від емоцій, які вони викликають, до аналізу ситуації.
– Допомога людям з інвалідністю, самотнім та іншим, які її потребують: це вами здійснюється якось у взаємодії з соціальною службою, яка для цього призначена, чи незалежно і паралельно?

– У нас є коннект з управлінням соціальних служб, з Територіальним центром, щоб не відбувалося подвоєння, коли одна і та ж людина отримуватиме допомогу і від Терцентру, і від нас. Тобто ми ніби допоміжна ланка соціальної роботи в Олександрії. Звісно, в Територіальному центрі набагато більше соціальних помічників, а в нас їх всього четверо. Ми зокрема покриваємо досить віддалене село Піщаний Брід, де також мешкають люди, які цього потребують, але для Терцентру це вже проблема транспорту. А в нас там живуть наші волонтери, які й надають допомогу.
Є напрямок гуманітарної допомоги. Але на жаль, зараз на Кіровоградщину її надходить мізерно мало, можна сказати, катастрофічно недостатньо. Це абсолютно неспівставно з тією кількістю внутрішньо переміщених осіб, які прибувають. Тому ми видаємо гуманітарну допомогу (якщо вона з’являється) лише новоприбулим – людям , що прибули за останній квартал 2025 і на початку 2026 років. Тобто це ті, хто приїхав зовсім без нічого. Але десь останніх місяців зо три ми зовсім нічого не отримували. Гуманітарна допомога надходить до нас від міжнародних донорів, і це саме їхнє рішення – куди і за яким принципом розподіляти гуманітарну допомогу в Україні.
Ми намагаємося покрити певні потреби громади за власний ресурс. Але оскільки ми – благодійна неприбуткова гуманітарна організація і в нас немає власних фінансових нажходжень, ми звертаємося на засадах партнерства, спів-праці, соціально свідомого бізнесу, намагаючись задовольниити хоча б якісь мінімальні потреби людей. Наприклад, восени ми робили продуктові набори «Щедрий врожай» за допомогою наших партнерів компінії «Зернарі», а також ось лише напередодні свята ми роздавали великодні набори, знову ж таки завдяки «Зернарям». Для людей, які взагалі не мають нічого, навіть невеликий продуктовий набір дуже стає в пригоді…
– А робота з дітьми – це не обов’язково діти соціально вразливих категорій?
– Так, не обов’язково. Основний принцип нашої організації – однакове ставлення до всіх, у нас немає жодних обмежень стосовно відвіду-вання заходів. Групи є для різновікових дітей, тому якщо і бувають якісь розмежування, то це хіба що у зв’язку з віковою тематикою, щоб дітям було цікаво. Іноді ці групи трансформуються: наприклад, наш «Клуб активного довголіття», який був задуманий для людей літнього віку, потупово перетворився на клуб сімейного відпочинку, бо бабусі їноді приходили на нього з онуками, яких теж доводилося якось зацікавлювати і розважати…
Зараз ми шукаємо волонтерів, тому що плануємо розширювати свою діяльність територіально в Олександрійській, Приютівській, Новопразькій громадах на різні напрямки. Тому будь-хто охочий і активний може легко до нас доєднатися через «Портал волонтера». Це такий новий інструмент, де можна більше дізнатися про «Червоний Хрест», про переваги волонтерства, а саред них і те, що ти стаєш частиною найбільшого міжнародного гуманітарного руху; це безкоштовний доступ до навчання, до участі у різноманітних і змістовних програмах і потім можеш професійно використовувати отримані навички у якості якихоїсь нової діяльності.
– І все ж будь-який вид волонтерської діяльності неминуче потребує тих чи інших матеріальних ресурсів і витрат, відповідних приміщень для проведення заходів тощо. Як ви вирішуєте ці питання?
– Наприклад, заходи з психосоціальної підтримки відбуваються за сприяння «Червоного Хреста» Данії. Тобто данська організація виділяє нам матеріали, необхідні для того чи іншого заходу. Якщо це якісь творчі заняття, нам надають, скажімо, пластилін, папір, інші матеріали базового набору відповідно до мети заходу. Стосовно приміщень – у нас підписаний меморандум про співпрацю з багатьма організаціями. Таким чином, сформувалась мережа такого партнерства, де нас запрошують, або ми запрошуємо на різні локації для проведення заходів. В їхньому числі і громадські організації. Наприклад, ГО «Перемога» проводила у нас свої інформаційні сесії, а зараз у нас триває захід Центру життєстійкості – таким чином ми намагаємося покрити максимум території громади, щоб наші послуги наблизилися до людей. Одна з таких локацій – «Сузір’я-19» (район міста, наближений до міської лікарні і далі до залізниці). Таким чином дітям, які мешкають в означеному мікрорайоні, зручно відвідувати наші заходи. І вже згадана Марто-Іванівка – це теж наближення послуги до отримувача. А по місту ми використовуємо різні локації – наприклад, міські біліотеки завжди радо йдуть нам назустріч, або навчальні заклади, які надають нам свої простори для проведення заходів, залучаючи до них і своїх вихованців, а вчителі потім відзначали позитивні результати від цих заходів. Бо це дає молоді можливість подивись на якусь подію урізноманітнивши її, а не обов’язково тільки через шкільну навчальну програму і стандартні виховні години.
– При такому широкому спектрі діяльності – скільки людей потрібно організації, щоб з усім цим впоратися?
– Ну якщо казати про штат – то це я і ще один фахівець з розвитку, організації волонтерства та молоді. І 43 волонтери – люди, які у вільний від роботи час знаходять одну, дві, хтось п’ять годин на тиждень. Хтось у суботу долучається, бо в робочі дні зайнятий… А соціальні працівники – це посада, повноцінний 8-годинний робочий день, робота з людьми, особова медична книжка і все інше, що з цим пов’язане. Тому вони числяться і фінансуються в обласній організації, але разом з тим вони є нашими волонтерами, і ми їх теж залучаємо до відповідних заходів, коли є така потреба.
– Як випливає з логіки, структурно ви підпорядковані вертикалі: обласна організація, далі Національний комітет «Товариство Червоного Хреста». А є якісь стосунки з Міжнародними Червоним Хрестом, чи іншими міжнародними благодійними організаціями – як уже згадані вами данські колеги?
– Ні, безпосередньо ми з іноземними організаціями не працюємо, все йде тільки по вертикалі, в тому числі й підтримка Данії. Але ми намагаємося, пишемо грантові заявки, щоб вийти на певну міжнародну співпрацю і залучати ресурси саме до нас. Тому що та ж програма психосоціальної підтримки діє на всій території України, просто у нас локально є відповідні фахівці, тому нам надають таку допомогу, в тому числі й матеріалами від данського «Червоного Хреста». А різні внутрішні партнерства, в тому числі й ті, які ми згадали, були і є. Наприклад, у травні буде рік, як підприємство «H2O Alex» безкоштовно надає нам для різних заходів питну воду (а це одна з базових потреб людини). Ну і серед постійних партнерів уже згадані «Зернарі», ФОП магазин канцтоварів у «Гірнику», і Олександрійська міська рада нам всіляко допомагає інформаційною підтримкою та частково фінансовою: наше службове приміщення досить не мале і комунальні послуги ми, як неприбуткова організація, оплатити б не змогли. Якщо ми залучаємо чиїсь благодійні кошти, то вони потім спрямовуються на реалізацію заходів за відповідними проєктами. Наприклад, минулого року це були подарунки дітям вразливих категорій на новорічні свята, інші внутрішні (не загальнодержавні) проєкти. Ось так і працюємо.

О.Наріжний