Олександрійська театральна осінь розпочнеться гучною виставою

Як розповів директор Палацу культури «Олександрійський театр» Юрій Біланюк, 22 вересня о 18:00 відбудеться вистава київського театру на Подолі «Сто тисяч», у якому приймуть участь зірки української сцени Богдан Бенюк та Сергій Сипливий.

З цієї нагоди ми приготували серію публікацій, присвячених цій темі.

Класика української драматургії вражає своєю актуальністю та іронічною відвертістю в розкритті національних характерів. Саме завдяки творам корифеїв-засновників українського професійного театру, таких як: Іван Карпенко Карий, Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Панас Саксаганський – українська самобутня культура була вперше представлена світу.

П’єса «Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого – один з кращих зразків комедії, яка попри сатиру на вічні пороки несе у собі безмежну любов до людини. Треба відзначити, що саме цією виставою 11 листопада 2017 року відкрилася реконструйована нова сцена театру на Подолі. Ця подія була не випадковою, адже ще з 1998 року театр розпочав роботу над серією вистав – «Антологією української комедії», що включали найкращі зразки комедій свого часу. До серії входили: «В степах України» – 1998 рік,  «Фараони» – 2000 рік, «Передчуття Мини Мазайла» –2005 рік, «Сто тисяч» – 2008 рік.

Обрані теми і сьогодні знаходять відгук у глядачів, а створений акторами  (у ролі Герасима Калитки – народний артист України, лауреат Національної премії  ім. Тараса Шевченка Богдан Бенюк. У ролі копача Бонавентури – Сергій Сипливий) окремий світ презентує важливі етапи з історії культури України.

Ось що про виставу писала столична преса. «Приміряючись до «Ста тисяч» Карпенка-Карого, художній керівник Київського театру на Подолі та запрошений на головну роль Богдан Бенюк думали про типового українця — працьовитого, мудрого й щиросердого, ладного викохати порося, як дитину, й жаліти коняку більше за жінку. Ймовірно, тому художниця Марія Погребняк створила на сцені подобу універсального українського мікрокосмосу, в якому живе Калитка: зорі на небі, сіно на долівці, худоба в стайні, хліб на столі, вода в криниці — усе це, природне й рукотворне, наче огортає хазяїна та його родину теплом і спокоєм, утверджуючи споконвічну систему цінностей та людської мудрості».

Ганна Веселовська. «Хрещатик»

«…Калитка вийшов на сцену таким собі господарем, філософом–землевласником і навіть своєрідним романтиком, який не розучився бачити зорі над головою. Актор не засуджує і не вихваляє свого героя, запрошуючи глядача зробити свої висновки щодо його моральності чи аморальності».

Єгор Бахарєв. «Україна молода»

.«Спектакль має дивовижну гармонійність звучання, в чому його можна порівняти хіба що із знаменитою постановкою на Подолі «Дяди Вані». Як завжди у Малахова, зворушлива пасторальність межує з іронією: Калитка вирощує в ящичку розсаду капусти! Тут ідеться про мрію, а не про гроші, як звично думати. Гроші – лише хвороба, така собі лихоманка, що псує життя добрим людям. Ці люди – одна велика сім’я (включно з «нерідними» Бонавентурою, Савкою і навіть Гершком). Власне, талант Калитки в тім, що він створив цю сім’ю, яка на ньому тримається».

Віталій Жежера, Сергій Васильєв. «Мала енциклопедія театру на Подолі».