Одкровення від Кокотюхи

Андрій Кокотюха любить літературу, кіно, алкоголь і збирати гриби. Байдужий до політики, спорту, кави, одностатевого сексу і наркотиків. Не любить українських політиків, футбол, борщ, вареники, макарони, свого колишнього класного керівника, Філіпа Кіркорова та Віктора Павліка, їздити на громадському транспорті, стояти в чергах, чогось чекати в державі і від держави, працювати в сільському господарстві.

Ми всі чогось не любимо, але мало хто наважується відкрито заявляти про це, тим паче, якщо ти – відома людина. Андрій Кокотюха – один із найвідоміших сучасних українських письменників, белетрист, сценарист і журналіст, автор 75 книжок і понад 200 сценаріїв, його твори перекладені на іноземні мови, а деякі – екранізовані.  Пише Андрій дуже швидко, особистий рекорд – книга за 28 днів.

І ось ця цікава постать українського літературного світу 4 березня завітала до Олександрії. Андрій зустрівся із вчителями-мовниками в Олександрійському колегіумі і поспілкувався з читачами у Центральній міській бібліотеці ім. Пушкіна. Говорив відверто, щиро, дуже дотепно і влучно, чим відразу завоював прихильність. Гадаю, цю зустріч її учасники пам’ятатимуть довго і згадуватимуть із задоволенням.

На запитання, з якої книги він порадив би розпочати знайомство з його творчістю, Кокотюха без тіні зірковості відповів: «Тих, хто незнайомий з моєю творчістю, мільйони, оскільки у нашій країні не налагоджена комунікація між письменниками, видавництвами і книжковими крамницями. Тож починати можна з будь-якої книги. Головне – щоб вони продавалися у книжкових магазинах, яких також дуже мало – у вашому місті усього два. На Захід дивитися красиво і корисно, але українським письменникам треба, щоб їх знали в Україні, тому особисто я націлений на внутрішній ринок і українського читача. Бо зараз українського книжкового ринку не існує. Повноцінний ринок буде тоді, коли між авторами і видавництвами буде конкуренція. Мій роман «Червоний» виданий накладом 45 тисяч примірників – хіба це багато, при тому, що в Україні 42 мільйони населення?»

У Андрія є й дитячі книжки. І для дітей писати набагато важче, ніж для дорослих, особливо для дошкільнят, говорить він. Аудиторія 6-11 класів, на переконання Кокотюхи, взагалі недоступна, ніхто в світі не навчився писати так, щоб її зацікавити, бо ці тінейджери знають усе краще за дорослих. Самому ж авторові найбільше до вподоби писати трилери та детективи з елементами містики й готики. Готичні детективи в українському форматі, в основі яких – таємниці, загадки, легенди, міфи лісів, озер, старих міст, вулиць та будівель дуже колоритні та захоплюючі. Але, розкриває сектер автор, за кожною такою містичною історією стоїть конкретна особа -маніпулятор  з метою нав’язати свою волю – і це довів ще Артур Конан-Дойл у повісті «Собака Баскервілів». Проте українці – містичні і забобонні, вірять у прикмети, обирають серцем, а не розумом, їм не вистачає раціо. Щодо персонажів – Кокотюха вважає, що вони не діляться на хороших і поганих, просто потрапляють у різні обставини. Важливо – щоби головні герої у кінці вигравали, бо українці потребують історій успіху.

А ще Андрій Кокотюха зовсім не ображається на негативні коментарі з приводу своєї творчості, навпаки – радіє, коли вони є: «Негативна реакція найбільш щира, бо люди пропускають прочитане чи побачене крізь себе і судять, виходячи зі свого життєвого досвіду, тож чим більше буде невдоволених – тим краще, значить – зачепило, достукався. Хвиля захвату напружує».

Пише Кокотюха щодня 4-5 годин, його денна норма – 20-25 тисяч знаків. Відпочивати, говорить, не любить і не вміє – валятися на дивані чи пляжі – це не про нього, у перерві між роботою може подивитися фільм, почитати книгу, а якщо вже відпочинок більш тривалий – то він має бути активний, з пошуком нової інформації і нових вражень.

Якщо книги Андрій пише швидко, адже спочатку виношує їх у голові, то над сценарієм, зізнається, працювати важче. Подекуди, буває, доводиться переписувати. Важко зберігати баланс між замовником і собою як автором. Кіноіндустрія в Україні у зародковому стані, всюди вимагають комедій, адже комедія знімає відповідальність за кінцевий продукт – якщо глядачам не смішно, це їхні проблеми, значить,  у них немає почуття гумору. «Сценарій – це мистецтво компромісів і вміння терпіти чужу дурість», — говорить Кокотюха. Проте саме сценарії та журналістика дозволяють йому заробляти на життя, бо з письменництва, за його словами, родину не прогодувати: «тому в Україні письменників-жінок більше, бо для них це хобі». 

А писати книги на сучасну тематику – річ взагалі невдячна, адже поки твір напишеться і вийде з друку, пройде щонайменше рік, і змальовані у ньому події будуть вже не актуальні. Ми живемо у час, коли навіть новини «старіють» за лічені години. Тому Кокотюха пише детективи, трилери і ретро-романи, які відрізняються від історичних тим, що не базуються на реальних подіях і житті реальних людей, а передають атмосферу і тенденції минулого, у яке поміщені головні герої. Але під час роботи над усіма своїми творами Андрій консультується з фахівцями – істориками, юристами тощо. «Я пишу так, щоб історія була схожа на реальність. Це не документалістика, але події цілком могли статися у той час. Мрію, щоб мої книги прочитувалися за один вечір, щоб читач не міг відірватися, і у нього було враження, ніби він дивиться захоплюючий фільм або міні-серіал», — розповів письменник.

Книги майстра детективу та трилеру Андрія Кокотюхи є у бібліотеках міста.

Для довідки: А.Кокотюха народився у Ніжині, перший твір написав у 7 років, до 12 років читав і писав лише казки. Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробом та муляром на будівництві. Але закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка. Перше оповідання опубліковане 1987 року. Відомість принесла повість «Шлюбні ігрища жаб», яка отримала нагороду видавництва «Смолоскип» у 1995 року і негативний розголос у пресі. Від 2000-го року – постійний учасник Всеукраїнського конкурсу романів, сценаріїв та п’єс «Коронація слова». Пробував себе у жанрах горору (роману жахів), кримінальної мелодрами, трилера, комедії, соціального гостросюжетного роману, класичного детективу. За окрему плату писав «жіночі» оповідання.  Як сценарист співпрацює з Національною студією ім. О. Довженка, українськими продакшн-студіями, провідними українськими телеканалами, як журналіст – з найбільш популярними українськими газетами, журналами і телеканалами.

До 2014 року писав російською мовою, після – принципово українською. Твори Кокотюхи неодноразово були відзначені нагородами. У 2012 році став «Золотим письменником України». За однією з його журналістських публікацій на студії ім. О. Довженка зняли фільм під назвою «Тупик». Також були екранізовані його детективні романи «Темна вода», «Легенда про Безголового», трилер «Повзе змія». Написав сценарії для кількох документальних фільмів з циклу «Кримінальні історії» на каналі ISTV.

Олена Карпачова