«Нові імена» – культурний бренд Олександрії

Вражаючий концерт лауреата Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів, зразкового вокального ансамблю «Нові імена», що пройшов на сцені ПК «Світлопільський» в кінці квітня, чудовими враженнями надовго залишиться в пам’яті всіх, кому пощастило побачити цю неймовірно захоплюючу подію.

Керівник колективу, відмінник освіти України Наталія Заболотнікова разом із своєю командою вкотре продемонструвала високий професійний рівень підготовки та проведення мистецьких заходів. У концертній програмі тісно переплелися минуле, сучасність та майбутнє, лунали рідкісні українські пісні з багатовіковою історією, романси, мікс популярної естради, академічного співу та рок-музики, твори ХХІ століття у новій інтерпретації. Дійство підсилювали яскраві танцювальні номери.
Палітра різних жанрів вокальної та хореографічної творчості, професійне світло та звук, каскад режисерських та сценічних знахідок, яскрава видовищність, майстерність виконавців у вокалі та хореографії забезпечили величезний успіх концерту. До речі, усі глядачі в залі увійдуть у міжнародний відеокліп разом із виконавцями пісні We sing for Ukraine («Ми співаємо для України»). Також у ході концерту глядачі побачили відео від нашої землячки, журналістки, письменниці і художниці, майстрині Петриківського розпису Людмили Макей. Петриківський розпис, як і українська пісня, входять до культурної спадщини ЮНЕСКО.
Якщо не знати, що «Нові імена» з Олександрії, здається – це столичний колектив, бо рівень їхньої майстерності та професіоналізму вражає. Вони завжди йдуть у ногу з часом, залишаються актуальними, сучасними, в тренді – і так вже понад 35 років. «Нові імена» відкрили чимало талантів і щороку доводять, що назва колективу обрана не випадково.
Про те, чим сьогодні живе зразковий вокальний ансамбль, розповіла його засновниця і керівник – переможниця конкурсу «Олександрієць року» у номінації «Талант року» у сфері культури, володарка відзнаки «За заслуги перед містом Олександрією» Наталія Заболотнікова. Колектив вона заснувала у 1988 році, будучи директоркою Палацу школярів та молоді (сьогодні ЦДЮТ). Назва «Нові імена» народилася пізніше. Склад колективу постійно змінюється, вокалісти виростають, закінчують школу, виїжджають на навчання в інші міста і країни – розлітаються по світу, як співучі пташки. І це приємно, коли талановиті учні ідуть далі, вище, продовжуючи творчий шлях, початок якому дали «Нові імена» на чолі з Наталією Заболотніковою.
Серед випускників «Нових імен» чимало знаменитостей. Соліст Національної опери України імені Т. Г. Шевченка, викладач кафедри сольного співу в Одеській національній музичній академії імені А.В. Нежданової Олег Злакоман, лауреати Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів, випускники престижних вузів Захар Пазинич, Олена Петрова, Дар’я Дрюченко, Єгор Ющик, івент-менеджер Монатіка Яна Дегтярьова, Клаудія Колосовська, Катерина Міщенко, Сергій Сербін і багато інших. Є і композитори Інна Джумаєва, Сергій Левенець. Пропагують українську пісню Олександр Сухомлин, переселенка Надія Велігоша, різноплановий і талановитий Сергій Самотуга. Колишніх «Нових імен» не буває!
«Нові імена» співають не лише українською, а й англійською, французькою, італійською. У 2022 році в колективі з’явився «Фан-клуб» – група з виконавців 30+.
Про своїх учнів Наталія Порфирівна може говорити довго – як про талановитих і працелюбних, інтелігентів з великою душею. Справжній Вчитель завжди радіє успіхам своїх учнів і пишається ними, з гордістю визнає те, що учні перевершили його.
На відміну від багатьох педагогів, Наталія Порфирівна любить непосидючих і навіть норовливих дітей, а дорослих – які не повністю розкриваються перед кожним. Бо ті, хто намагається показати себе «своїм у дошку», часто підводять. У кожного має залишитися якась загадка, щось особисте, що не виставляється напоказ. Це як портрети знаменитих художників – представника класицизму Федора Рокотова і романтизму – Ореста Кіпренського, герої полотен яких зберігають у собі таємницю з минулого або теперішнього часу.

– Наталіє Порфирівно, у Вас гарний смак, і Ви знаєтесь на різнопланових музичних новинках, вмієте вдало ввести їх в репертуар «Нових імен». А на якій музиці зростали Ви?
– Я виховувалася на українській пісні. Вдома у нас у вихідні ставилися платівки і лунали опери – «Наталка-Полтавка» Миколи Лисенка та «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Це було свято. Телевізора тоді не було, тож образи героїв цих творів я малювала у своїй дитячій уяві. Звучали у батьківській домівці і романси Миколи Сліченка. Мій брат чудово грав класичні інструментальні твори на гітарі, також володів баяном і мандоліною. А мама, щира українка з Полтавщини, чудово читала Тараса Шевченка, збереглися записи на бобінах. Тато-росіянин був начальником геодезичної станції. Професійний підхід до справи підтримувався у нас із братом батьками. Я любила культуру, у школі розкрила організаторські здібності, була учасницею команди КВН, самотужки навчилася грати на гітарі і вчила хлопців. Під час навчання в Олександрійському училищі культури брала участь у першому в Україні дівочому оркестрі «Тоніка», де грала на тромбоні та саксофоні. Любов до саксофону передалася і моїм дітям, яких я привчала слухати музику, але ніколи нічого не нав’язувала.
Основним музичним інструментом в училищі був баян, який я здала на відмінно і отримала диплом з відзнакою. Взагалі я дуже вдячна викладачам училища і вишу, де я отримала вищу освіту. Під час навчання я дуже збагатила свій кругозір – побачила льодовий балет, багато вистав, концерти артистів естради…
– Певно, ви багато часу приділяєте пошуку музичного матеріалу?
– Дуже. Це вже спосіб життя. Окрім пошуку музичних новинок, шукаю фонограми, працюю з текстами, аби репертуар відповідав віку виконавців. Є у «Нових імен» пісні на слова Олени Колосовської, зокрема – негласний гімн міста «Олександрія» у виконанні Інни Джумаєвої, Вероніки Чорної, Катерини Ракути і Вікторії Бондаренко.
– На які якості своїх майбутніх учнів звертаєте увагу під час прийому до колективу?
– Я дивлюся на своїх учнів через призму психології, відзначаю для себе тип темпераменту, здібності, особисті якості тощо. Завжди розпитую про сім’ю, аби скласти уявлення про середовище, де росте дитина. Пропоную репертуар, починаю працювати, дивлюся на ставлення до занять і зазвичай бачу прогрес. Один мій учень – Саша Сухомлин – біг до мене на заняття не у свій час і засинав на стільці. Але в той же час чув і запам’ятовував усі зауваження, які я робила іншим учасникам колективу, і намагався не повторювати їхніх помилок.
– Чи є у Вас як у керівника вимоги до дітей, яких приймаєте до «Нових імен»?
– Умова лише одна – велике бажання працювати, розвиватися і йти вперед. Навіть музичний слух у даному випадку має другорядне значення. Бо запорука майбутнього успіху вокаліста – природна обдарованість, задатки, праця педагога і підтримка батьків.
– Знаю, що Ви називаєте себе авторитарно-демократичним керівником. Усі учні знають Вашу вимогливість, наполегливість і в той же час креативність, сучасність, вміння йти в ногу з часом і відчувати тренди. Що вам допомагає стільки років залишатися відданій своїй справі?
– Діти. Поки я з ними працюю, відчуваю себе молодою. Головне у моїй роботі – системність. Дуже велику роль відіграє підтримка батьків і їхня позиція: не робити зі своєї дитини зірку. Я прошу, щоб діти виступали на сімейних святах, у школах, але прошу перед тим показати номери мені. Бо я переживаю про те, як вони будуть виглядати. Адже їх асоціюватимуть з «Новими іменами», навіть якщо виступатимуть сольно. А «Нові імена» – це бренд. Випускникам я завжди говорю: «Ви – «Нові імена» у новому середовищі. Маєте тримати високу планку, ким би не були».
Я б хотіла порадити усім керівникам, усім працівникам культури прочитати і послухати інтерв’ю з Миколою Сєргою – українським громадським діячем, музикантом, телеведучим, актором, поетом, засновником «Культурного Десанту» та «Культурних сил України», а нині – офіцером Збройних сил України. Це дуже екологічна людина. Він говорить про те, що зараз у культури багато сміття, а головне – нести чисту творчість, яка допоможе культурі піднятися з колін, оскільки «Культура завжди була важливою складовою нашої свідомості та ідентичності, а зараз ми це ще більш глибоко відчуваємо».
– Колективу вже 36 років. Що залишається незмінним?
– Прагнення професіоналізму і постійна робота над собою. Кожен виступ аналізую і даю свою оцінку. У мене чіткі цілі, завдання і визначення результату. Постійний зв’язок із випускниками. Не кожен з них обрав вокал своєю професією, але я радію їхнім успіхам у тих сферах діяльності, де вони працюють. Деякі виступають перед колегами, вражаючи їх і справляючи сильний ефект.
Людина, яка співає, – добра і тонка натура. Вона бачить світ інакше, більш чуйна і сильна. Наші випускники-вокалісти, коли приїздять в Олександрію, обов’язково дають майстер-класи. Разом переглядаємо відео із записами золотого фонду «Нових імен». Переймаємо досвід. Разом відзначаємо дні народження і визначні події. Щорічно проводимо різдвяні зустрічі з батьками.
Наш колектив завжди готовий до будь-яких завдань, має свої цілі і багато планів, іде в ногу з часом. Нас називають «музичною ротою» – чудово сказано! Життя триває, ми віримо у Перемогу і робимо посильний внесок у неї.

Олена Карпачова,
Фото – Віталій Попков