Насильство – не приватна справа

Дівчинка-підліток Саша повернулася додому пізно вечері, але зачинені зсередини двері квартири їй ніхто не відчинив. Вона присіла у під’їзді на сходи і задрімала, спершись об стіну. Невдовзі повернувся її тато і сильно розлютився, коли Саша просто в очі сказала йому правду, що він був у коханки. Батько у гніві розбив телефон доньки. Виявилося, що мати Саші у цей час була вдома сильно нетвереза. Вона стала дорікати чоловікові, який її зраджує. Почалася сварка… А вранці Саша прийшла на навчання. Через її неохайність однокласники обзивають її Королевою сміттєзвалища. Її булять, і лише одна дівчинка намагається заступитися за неї, звертає увагу компанії на те, що вони не знають, в яких обставинах живе однокласниця. Та її не чують. Вчителька бачить, що учні травлять Сашу, але їй байдуже. Зрештою дівчина краде мобільний телефон, а коли її викрили, тікає. Слідом за нею біжить її єдина подруга, якій не байдуже. Що буде далі?…

Таку виставу з відкритим фіналом, що демонструє «коло» насильства, показали 28 листопада у молодіжному просторі «Другий поверх» студенти Олександрійського фахового коледжу культури і мистецтв у рамках Всеукраїнської акції «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства», яка щорічно триває з 25 листопада до 10 грудня з метою привернути увагу до проблем подолання насильства в сім’ї, жорстокого поводження з дітьми та протидії торгівлі людьми.
Перед початком вистави до аудиторії звернувся викладач режисерських дисциплін ОФККіМ Олександр Баннік: «Соціальні психологи щодня отримують десятки звернень від жертв насильства… Тож сьогодні ми розповімо детально про одну таку історію. Адже замовчувати такі проблеми не можна!»
Глядачами були здобувачі освіти вишів – Олександрійського аграрного фахового колед-жу Білоцерківського НАУ, Олександрійського медичного фахового коледжу та Олександрійсь-кого політехнічного фахового коледжу.
Присутні обговорили побачене разом із представниками поліції та соціальних служб. «Це не є нормою. Дівчинка страждає насамперед від батька і мами. Тобто все починається з сім’ї. У цій виставі ми побачили прояви і фізичного, і психологічного, і економічного насильства», – ділилися враженнями студенти.
Як зазначила модераторка заходу, представниця ГО «Важлива» Олена Постельняк, ця вистава не про щасливе дитинство і великі перспективи, а про розповсюджену ситуацію, яку помічають не всі, доки не трапиться щось надзвичайне.
Захід «Насильство – не приватна справа» організувала ГО «Важлива» у співпраці зі Службою у справах дітей Олександрійської міської ради. Замість традиційних лекцій обрали формат живого діалогу та театралізації, саме тому захід розпочався не зі статистики, а з емоційного занурення. «Коли молодь бачить на сцені своїх ровесників, які проживають знайомі ситуації болю та безвиході, це працює краще за будь-які повчання. Ми хотіли показати, що насильство має багато облич – від ляпаса вдома до цькування в групі”, – наголосила Олена Постельняк.
Модераторка запросила до розбору ситуації експерток: Тетяну Панагбєєву, начальницю служби у справах дітей Олександрійської міської ради, Олену Омельяненко, завідувачку сектора соціального та правового захисту дітей служби у справах дітей Олександрійської міської ради, Єлизавету Братченко, керівницю спеціалізованої служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, Альону Вербівську, начальницю сектора протидії домашньому насильству відділу превенції Олександрійського РВП та Юлію Явдошину, старшу інспекторку відділу «Служба освітньої безпеки» Олександрійського РВП, лейтенантку поліції.
Говорили про реальні кейси, допомогу та підтримку постраждалих, захист прав дитини, про безпеку в навчальних закладах та відповідальність за булінг, покарання кривдників та алгоритми дій для свідків.
«Важливо проводити такі заходи для молоді, бо вони можуть рости в таких сім’ях або бути свідками насильства, а також колись вони стануть батьками, і від того, як вони транслюватимуть та толеруватимуть насильство, залежить все наше майбутнє», – сказала Тетяна Панагбєєва, начальниця служби у справах дітей Олександрійської міської ради. Вона зауважила, що сама жертва насильства дуже рідко просить про допомогу. До поліції та соцслужб звертаються ті люди, які все бачать і розуміють, що так не можна.
Очільниця Служби у справах дітей розповіла випадок зі свого життя: «Ідучи додому, у своєму дворі я почула звуки ляпасів. Спочатку подумала, що це хлопці між собою з’ясовують стосунки. Але, підійшовши ближче, побачила, що за деревом здоровий дядько б’є по обличчю хлопчика. Повз ішли люди, але всім було байдуже. «Що ви робите?», – негайно запитала я. «Спокійно, жіночка, це мій син», – почула у відповідь. І продовжив далі давати дитині ляпасів. Тобто, для нього це норма. Я представилася і викликала батьків на розмову до Служби у справах дітей. Як виявилося, хлопчик постійно потерпає від насильства вдома і на запитання «За що?» відповідає: «Бо я це заробив». Цікаво, що «виховує» його у такий спосіб вітчим – щоб «був мужиком». А мама це все толерувала. Між тим залишення в небезпеці – це бездіяльність. Мама бачить, що б’ють її дитину, але мовчить».
Разом з тим, фахівці звертають увагу: якщо ви стали свідками домашнього насильства, ви в жодному разі не повинні самостійно ліквідувати цю ситуацію, краще зателефонувати до поліції. Завжди треба пам’ятати про особисту безпеку.
Жертвам насильства радять не мовчати і не тримати все у собі, а повідомити про свою ситуацію людині, якій вони довіряють: комусь із рідних, другу, вчителю, класному керівнику, психологу.
Представниці поліції розповіли, що випадки домашнього насильства, на жаль, не поодинокі. Правоохоронці виїжджають на місце подій, спілкуються із дітьми та їхніми батьками. Часто діти діляться проблемами, коли батьків поряд немає. Також доволі розповсюджені випадки, коли вчителі, знаючи про те, що у певної дитини проблеми вдома, ігнорують це і не повідомляють ні поліцію, ні соціальні служби. Поліція збирає матеріали, порушники притягуються до відповідальності. За насильство передбачені різні види покарання – від штрафу та адміністративного арешту до позбавлення волі. Рішення про покарання виносить суд.
Щоб студенти отримали на заході не лише теорію, а й певні навички, експертка з психоемоційного відновлення Яніна Сичова (ГО «Важлива») провела практичне заняття. Учасники вчилися трансформувати агресію в діалог, відпрацювали техніку «Я-повідомлень» за формулою: Спостереження – Почуття – Потреба – Прохання. Студенти на практиці переформульовували грубі фрази на конструктивні, навчаючись захищати свої кордони без образ.
«Часто насильство починається не з дій, а зі слів. “Я-повідомлення” – це інструмент, що дозволяє говорити про свої почуття без звинувачень і відкриває простір для діалогу, – розповіла Яніна Сичова. – Коли ми називаємо свої потреби прямо й з повагою, інша сторона має шанс нас почути – і саме так народжується безпечна, ненасильницька комунікація».
Прийнято вважати, що насильство – не лише фізична шкода, але це також і психологічний тиск, знецінення чи образи, економічна залежність, умисне позбавлення їжі, одягу чи документів, сексуальні домагання чи примушення до статевого акту.
За 10 місяців 2025 року до Національної поліції надійшло понад 103 тисячі заяв і повідомлень про вчинення домашнього насильства, з них 3,7 тисячі подали діти. 76,4% випадків – психологічне насильство, 21,1% – фізичне та 2,5% – економічне.
Не завжди постраждалі від насильства можуть його розпізнати. Та навіть розуміючи, що над ними вчиняють насильство, деякі особи не завжди готові піти від кривдника чи кривдниці через суспільне засудження, сором або незнан-ня, де можна отримати допомогу.
Фізичне насильство нерідко починається з фраз, що маскують жорстокість під «випадковість» чи «любов». «Вдарив випадково», «б’є – значить любить», «це лише ляпас», «схопив за шию» – це не про любов і турботу. Це про насильство, яке не назване своїм іменем.
Якщо ви потребуєте підтримки або постраждали від домашнього насильства, звертайтеся по допомогу за телефонами:
1547 – номер урядової “гарячої лінії” в Україні для запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми та насильству щодо дітей;
0 800 500 335 або 116 123 – Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації громадської організації “Ла Страда – Україна”.

Ярослава Волошко