Наші вітання, авіатори!

З першого дня історії міста в Олександрії стояли військові – спочатку козаки Війська Запорізького, потім Олександрійський 5-й гусарський полк, а в ХХ столітті наш гарнізон склала еліта Збройних сил – авіація. 21 лютого – пам’ятна дата для розташованої в місті в/ч 2269.

Військова частина, яка в наш час відома як Гвардійська авіаційна база Національної гвардії України, отримала свій гвардійський Бойовий прапор – тобто стала бойовою одиницею – взимку 1945 року. 51-й гвардійський авіатранспортний полк, озброєний чотиримоторними літаками ТБ-3, воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. Льотчики висаджували десантників, скидали зброю партизанам і навіть навчилися возити за лінію фронту на своїх літаках легкі танки. Один із учасників тієї війни – Герой Радянського Союзу льотчик Леонід Туйгунов наказом Міністра Внутрішніх справ навічно зарахований до списків Гвардійської авіабази Національної гвардії України.
Перейшовши на більш швидкісні транспортні літаки Лі-2, 51-й гвардійський перебазувався на Далекий Схід, де взяв участь в завершальних боях Другої світової. Війна з японцями влітку 1945-го року була швидкоплинною і напруженою, важкі транспортні літаки полку здійснювали по три бойових вильоти в день. Закидання десанту, підвезення боєприпасів і пального для танків, евакуація поранених – за підсумками ратної роботи 420 військовослужбовців полку були відзначені державними нагородами.

У 1957 році полк перебазувався в нашу Олександрію, і разом з новим місцем дислокації у полку почалася нова сторінка життя. Авіатори здали свої літаки, які пройшли через тяжкі бої, і пересіли на зовсім іншу техніку – новітні вертольоти Мі-4.

Мирний період в історії країни аж ніяк не означав для військових льотчиків спокійне життя. Олександрійські вертолітники ведуть пошуково-рятувальні роботи під час повеней на річках України, займаються льодовою і метеорологічної розвідкою, несуть чергування по забезпеченню польотів космічних апаратів. Мі-4 з нашого міста шукали космонавтів після приземлення і забезпечували роботу оперативних груп при випробуванні вітчизняної ядерної зброї. Щоб зрозуміти, в якому ритмі жили і служили тоді гвардійці, досить сказати, що деякі екіпажі полку перебували у відрядженнях до 6-ти місяців на рік.
У 1963-72 рр. наші вертолітники пересіли на машини нового покоління Мі-6 і Мі-8, з якими продовжили нести військову службу і обслуговувати нагальні потреби цивільного населення. Гасіння лісових пожеж, порятунок рибалок, яких віднесло на крижинах у Кременчуцьке водосховище, ліквідація наслідків стихійних лих і навіть забезпечення керівництва оперативних груп зі збору врожаю в різних областях Союзу – такими були завдання. Багато років олександрійський полк визнавався кращим у Київському військовому окрузі.

Олександріці ще пам’ятають, як важкі гвинтокрилі «шістки» і «вісімки» цілими днями гули над містом і його східною околицею. «Наші захисники» – з любов’ю і повагою говорили в місті про тих, хто служив у військовій частині.
Тривожні для нас усіх роки – період Афганської війни 1980-1989 рр. Багато офіцерів і прапорщиків 51-го Гвардійського полку пройшли через Афган двічі. Вертольоти були основною ударною силою і незамінним транспортом у тій гірській війні, і наш полк втратив там 11 військових – у тому числі старших офіцерів. Більше двохсот військовослужбовців полку за час участі в бойових діях в РА нагороджено орденами і медалями.
Ще одним випробуванням на самовідданість і професіоналізм для військових вертолітників став Чорнобиль. У перших же повітряних операціях над аварійною АЕС брали участь 26 екіпажів із Олександрії. Тільки в найстрашнішому 1986 році в Чорнобильській зоні ними було виконано близько півтисячі вильотів. Над територією станції, яка випромінювала смертоносні ізотопи, наші авіатори налітали 128 годин, 78 осіб отримали небезпечні дози радіації. Під час аварії вертольота біля четвертого енергоблоку, коли Мі-8 зачепився хвостом за підйомний кран, загинув один військовослужбовець.
У 2014 р вертолітники Нацгвардії виконували завдання в зоні антитерористичної операції на Донбасі, де було втрачено олександрійський вертоліт Мі-8 з командиром екіпажу і бортовим техніком.
Мужність і майстерність військових авіаторів затребувані не лише у своїй країні. Тільки у «вертолітний період» своєї історії особовий склад в/ч 2269 у тому чи іншому вигляді працював у 24 країнах світу, виконуючи завдання своєї Батьківщини. Це були і бойові дії, і інструкторська діяльність, і перевезення гуманітарних вантажів, і миротворчі місії, і робота по лінії ООН, і спеціальні завдання, про деталі яких, швидше за все, ми ніколи і не дізнаємося. Так, наші вертолітники гасили пожежі в Туреччині, патрулювали дороги в Cирії, обслуговували місію ООН в Конго, возили термінові вантажі в Західній Сахарі, прикривали миротворців в Югославії.

Сьогодні олександрійський полк Національної гвардії працює з новою технікою. Як колись в 1957-му авіатори змінили літаки на вертольоти, так тепер вони освоюють безпілотні апарати на своєму другому аеродромі в Калинівці (Вінницька обл.). А на олександрійському аеродромі з недавніх пір базується пара сучасних вертольотів Super Puma Н225 французького виробництва. І це лише початок оновлення парку техніки Гвардійської авіабази Національної гвардії.
Та якими б не були типи бойових машин, олександрійці знали і знають: поки вони є в нашому небі, можна спати спокійно.

В. Мусієнко