Майстер-класи від Анастасії Мандебури

Уродженка Олександрії, яка останні 13 років жила і працювала у Харкові, але з початком війни була вимушена повернутися до рідної домівки, зайнялася волонтерською діяльністю, щоб допомогти маленьким олександрійцям та дітям переселенців перенести негаразди війни.

Анастасія закінчила художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету ім.Г.Сковороди і залишилася працювати у цьому місті вчителем образотворчого мистецтва у загальноосвітній школі.
– 24 лютого мені зранку зателефонувала мама та повідомила, що почалася війна, – розповідає Анастасія. – Спочатку навіть не повірила, але вже о 9-й ранку почула віддалені вибухи, схожі на салюти. Природньо, що заняття відмінили, і всі почали шукати притулок, укриття або можливість виїхати з міста.
Перший день війни я провела в метро, куди люди ховалися від обстрілів, наступний – у знайомих, що проживали у приватному секторі, а коли зрозуміла, що бомблять майже всі райони Харкова, то вирішила: треба звідси тікати. Мені пощастило більш-менш благополучно дістатися до рідної Олександрії.
Побачене у Харкові так на мене подіяло, що перші пів місяця я першою бігла до сховища, коли чула повітряну тривогу. Згодом стала почувати себе впевненіше, адже у нашому мирному місті було спокійно. В школах почалися дистанційні навчання, і я повернулася до роботи. Досвід онлайн-занять у мене, як і у всіх вчителів, великий – адже всі ми пройшли “школу” коронавірусу.
На початку червня навчання закінчилися, тому стала розмірковувати – чим ще, окрім шкільних уроків, можу бути корисною. І коли побачила на телеканалі КТМ сюжет про волонтерську роботу в наших бібліотеках, вирішила приєднатися. Прийшла у центральну міську бібліотеку для дітей та запропонувала вести майстер-класи малювання. Мене з радістю прийняли, надали приміщення, навіть забезпечили необхідними матеріалами.
Спочатку не очікувала, що заняття наберуть популярності і буде така велика кількість бажаючих. Тож коли на заняття стали приходити до 70 дітей одночасно, довелося розподілити їх на кілька груп, а моїми асистентами стали працівники бібліотек.
Чому я зайнялася цією справою? Неодноразово замислювалася над тим, що в країні трапилося велике нещастя – йде війна, і нам – дорослим людям – страшно. А як же маленьким дітям? Як їм має бути страшно? Тож як їх відволікти від усвідомлення трагічних подій, від реалій сьогодення? Напевне, їм треба дати розрядку, а художня творчість якраз і може бути цим інструментом. Це свого роду арт-терапія. До того ж, це можливість для дітей міркувати, експериментувати, а найголовніше – самовиражатися.
На своїх заняттях я намагаюся не навантажувати їх якимись професійними академічними знаннями, а лише показати і навчити нетрадиційній техніці малювання. Це цікаво і весело. Наприклад, малювання мильними бульбашками, ватними паличками чи іншими підручними матеріалами. Дітям куди цікавіше займатися кляксографією, чим вивчати закони світлотіні. А ще важливо те, що досягти результату можна, навіть зовсім не маючи навичок малювання, і дітям це подобається. Такі заняття привчають дітей до творчого мислення. Тож не падаймо духом і будемо вірити у краще.
Запрошую дітей різного віку відвідати мої майстер-класи з образотворчого мистецтва, які проходять щосереди з 14.00 до 16.00 в Центральній міській бібліотеці для дітей (пр.Соборний, 102).

С. Іванов