Лікарня нашого дитинства

23 жовтня олександрійській Дитячій лікарні виповнився 71 рік. Минулого ювілейного року святкувань, звичайно, не було, адже в країні війна. Але все-таки чергова дата – це слушна нагода згадати добрим словом історію закладу і людей, які її творили.

У Дитячій лікарні одужувало не одне покоління олександрійців. У кожного – свої спогади про неї. Старше покоління пам’ятає малюнки з дитячих книжок на стінах поліклініки, стенд з предметами, які дістали з дитячих вух, носів та горла – чого там тільки не було! А ще – товчені у порошок вітамінки у паперових пакунках, аерозолі з запахом трав і смачний сир з молочної кухні.
Сьогодні, звичайно, лікарня змінилася і осучаснилася. Молочної кухні давно вже немає. І дерева у парку біля лікарні стали старими. Але на них так само співають птахи і стрибають білки. І ще одне залишилося незмінним: ми віддаємо у турботливі руки лікарів та медсестер найдорожче – своїх дітей. Довіряємо їм, чекаємо на допомогу і розраду. Так було 71 рік тому і залишається донині.

Коли Дитячій лікарні виповнилося 25 років, Анатолій Кохан, який тоді працював заступником головного лікаря цього закладу, писав: «До революції спеціалізована медична допомога дітям була відсутня. У Херсонській губернії, до складу якої входив Олександрійський повіт, не було жодного лікаря-педіатра. У 1913 році на Олександрійщині з 1000 новонароджених 527 помирали у перший рік життя».
У 1922 році в місті створена дитяча консультація, у 1924 – відкривається молочна кухня. До 1952 року в Олександрії працювало дитяче відділення, а восени того ж року відкрилася спеціальна дитяча лікарня на 35 ліжок. Уже наступного року лікарню розширено до 50 ліжок, а у 1967 році заклад переїхав у нове триповерхове приміщення з дитячою поліклінікою, молочною кухнею і стаціонаром на 160 ліжок. У Дитячій лікарні надавали кваліфіковану медичну допомогу дітям не лише з Олександрії, а й із сусідніх районів. У розпорядженні лікарів – сучасна діагностична та лікувальна апаратура. Працювали фізіотерапевтичний, аерозольний, рентгенодіагностичний кабінети, лабораторія, кабінет лікувальної фізкультури. Якщо у 1952 році в лікарні працювали всього 9 лікарів, то наприкінці 60-х – 38 лікарів і 118 медсестер.

Отже, Дитяча лікарня в Олександрії відкрилася у 1952 році у будівлі, де сьогодні знаходиться офтальмологічне відділення Центральної міської лікарні. Стаціонар був переповнений – післявоєнне покоління дуже хворіло, багато дітей страждали на туберкульоз кісток, їх возили на дерев’яних візочках. На виклики лікарі їздили на запряженій конякою бідарці (двоколка). Коли лікарня переїхала до нової будівлі, їй виділили «Волгу». Потім були «Москвич», «Нива», УАЗи, РАФи… Поліклініка 71 рік тому розміщувалася там, де сьогодні працює Дитяча художня школа – біля Станції швидкої допомоги на вулиці Бульварній.
Головним лікарем з дня заснування лікарні була киянка Фріда Романівна Райскіна – інтелігентна культурна людина, уважний, чуйний і компетентний лікар, старше покоління олександрійців її добре пам’ятає. Її чоловік Юлій Наумович Дунаєвський працював технічним директором об’єднання «Олександріявугілля». Фріда Романівна ніколи не підвищувала голос, завжди розмовляла спокійно, дружелюбно, з повагою, але так, що її всі слухали. Її наступником на посаді очільника лікарні став Леонід Стасюк, який починав працювати дільничним педіатром.
Про історію Дитячої лікарні знала і розповідала багато цікавого Раїса Костянтинівна Удовенко, яка багато років працювала головною сестрою, а згодом очолювала ветеранську організацію закладу. Вона завжди вітала зі святами учасників війни, дітей війни, ветеранів праці – а таких серед колишніх співробітників лікарні було чимало. Самотні пенсіонери отримували продуктові набори від профкому.
У 1967 році, коли лікарня переїхала у теперішню будівлю на вулиці Козацькій, 86, їй багато чого бракувало. Металеві ліжка для затишку намагалися прикрасити фіранками, як і голі вікна. У відділенні молодшого дитинства і у педіатричному було по 80 ліжок, але фактично у кожному лікувалося по 100 дітей. Матусі сиділи на стільцях поряд з дітьми. З часом для них поставили розкладачки, а у 80-х з’явилися ліжка для матерів. Лікарні допомагали підприємства міста. У 1984 році був збудований корпус з білої цегли. Влітку на базі лікарні працював оздоровчий табір, а ще можна було оформити путівки на лікування та відпочинок у санаторіях та профілакторіях. Діти до 3 років безкоштовно отримували харчування з молочної кухні – молоко, каші, сир, ацидофільне молоко. Для лікарні виділялося достатньо медикаментів, лікування та харчування для пацієнтів було безкоштовним.
Чимало династій працювало і продовжує працювати у Дитячій лікарні. Люди знаходили у медицині своє покликання, незважаючи на те, що зарплати у медпрацівників були невеликими – 70 карбованців у медсестри і трохи більше у лікаря. А навантаження – величезне.
За 71 рік бувало всякого. Багато хвороб вилікувано. Маленькі пацієнти виростали, приводили до лікарні своїх дітей, а згодом і онуків. Сьогодні багато що змінилося, лікарня йде в ногу з часом. Колись єдину структуру розділено на дві частини – Дитячу лікарню зі стаціонаром та поліклініку з педіатричною службою, які тепер стали Амбулаторією №7 Центру первинної медико-санітарної допомоги. Головне – що лікарня є і продовжує виконувати свої функції.

Ярослава Волошко