Формула з багатьма іксами

   Словосполучення «Роттердам плюс» раптово стало таким собі популярним журналістським штампом. При цьому негативно забарвленим. Повна назва цього явища – затверджений постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики та комунальних послуг №289 від 03.03.2016 «Порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії».

    Звідки і що взялося, пояснює аналітик проекту «ЕнергетикаUA» Віталій Кулик для інформресурсу «Хвиля»: «Тут потрібно зрозуміти, яке відношення формула розрахунку вартості електроенергії має до ціни вугілля. Справа в тому, що основними споживачами енергетичного вугілля в Україні є теплові електростанції (ТЕС). Відповідно, заплатити вугільникам вони можуть тільки ту ціну, яку передбачить регулятор – НКРЕКП. Вірніше, можуть і більше заплатити, але тоді вже у збиток собі.

   Для того, щоб зрозуміти, навіщо все так складно, потрібно відповісти на одне запитання: скільки коштує українське вугілля? У 2015-му році попередній міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин вважав, що чесна ціна – 1100 грн/т. Керівники приватних шахт стверджували, що тільки собівартість видобутку становить 1500 грн/т. За версією державних шахт економіка вуглевидобутку виходила ще сумнішою – собівартість тонни становила 2050 грн. У взаємних дебатах і закидах пройшов весь минулий рік.

   Важливо врахувати, що дані дебати проходили в дуже специфічному контексті – український вуглевидобуток у порівнянні з довоєнним періодом обвалився у два рази (з 80 до 40 млн т) і продовжував падати, ледь забезпечуючи потреби енергетики. Більш того, чверть вугілля, що видобувається, українським можна було називати лише умовно (воно завозиться з шахт, зареєстрованих в Україні, але фактично розташованих у непідконтрольних владі східних регіонах).
У підсумку, НКРЕКП прийшло до компромісного рішення: ціна вугільної складової для теплової генерації (ТЕС) повинна визначатися світовим ринком. І якщо українські шахти зможуть його за такою ціною поставляти – чудово! Не зможуть – у енергетиків з’являється ресурс купувати на зовнішньому ринку. Цей же принцип працює у відношенні поставок вугілля з непідконтрольних територій, які можуть при необхідності заміщатися імпортом.

    У цьому думки переважної більшості експертів сходяться – формульний підхід орієнтований на зрозумілі індикатори краще, ніж ручне суб’єктивне адміністрування цін.

    У НКРЕКП прив’язатися вирішили до найбільшого європейського вугільного індексу API2 (ціна в портах Амстердама, Роттердама, Антверпена) + доставка в Україну + перевалка + транспортування по Україні до ТЕС. У формулі заклали дисконт на більш низьку калорійність українського вугілля. Власне, навколо цього вартісного орієнтира і розгорілися пристрасті», – пояснює аналітик.

     А ось експертна думка з більшою конкретикою: «Формула “Роттердам плюс” стала вершиною схем збагачення в енергетиці. Вугілля з непідконтрольних територій купують задешево, а продають за “міжнародною” ціною.

   Формула формування ціни на вугілля, відома як “Роттердам плюс”, дозволила наближеним до влади структурам необгрунтовано завищити ціну на антрацит, що надходить до України з непідконтрольних територій Донбасу», – пише у своїй статті для DT.UA Ігор Маскалевич. За його словами, на постачання палива для державної енергогенеруючої компанії “Центренерго” активно збагачуються структури, близькі до Кабміну та Адміністрації президента, у зв’язку з чим інтерес влади до її прозорої приватизації впав до нуля. “В енергетиці вершиною схем стала так звана формула “Роттердам плюс” із прив’язкою ціни вугілля до його ціни в порту Роттердама. Обґрунтуванням було те, що це дуже по-європейськи, забезпечує незалежність від поставок вугілля з неконтрольованих зон, а також передбачуваність, прозорість і таке інше. На практиці все вилилося в банальне підвищення цін на донецьке вугілля”, – йдеться в статті. Як указує автор, приставка “плюс” в “роттердамській” формулі означає оплату транспортування палива з Нідерландів в Україну, хоча насправді вугілля звідти ніхто не возить. “Спочатку чиновники невиразно обіцяли, що цю суму на транзит скоригують, запровадивши ренту на вугілля, але з нею в парламенті якось зовсім не склалося. Тобто гроші йдуть у чистий дохід учасників схеми. Печерськ, судячи з повної відсутності реакції (уже майже рік), теж не образили”, – зазначає оглядач. (Скоріш за все, він має на увазі відсутність реакції арбітражного суду, який за поданням громадськості майже рік розглядав обґрунтованість формули «Роттердам+», але залишив її без змін, відхиливши подання. – Прим. авт.).

   Маскалевич підкреслює, що диверсифікацією закупівель палива в Україні ніхто не займається. Поставки вугілля з ПАР постійно падали, досягши в нинішньому році нульового показника.

   “Було тихенько скасовано навіть анонсовані раніше закупівлі цієї весни. А навіщо, якщо в непідконтрольному Донбасі можна купити все дешевше, а продати за “міжнародною” ціною? Благо, що з того боку не чужі люди, а часто багаторічні партнери по бізнесу”, – вказує він. За словами автора, на лінії розмежування, незважаючи на бойові дії, весь цей час велася активна торгівля. Навіть при недавньому загостренні під Авдіївкою в неї прямували ешелони з т.з.ЛНР.

   “Між іншим, претензії тому ж Рінату Ахметову (власникові більшості українських ТЕС) пред’явити складно. Привабливість “Роттердам плюс” у тому, що ніхто й не вимагав ніякої диверсифікації – людям просто підкинули грошей. Кілька мільярдів гривень без найменших зобов’язань щодо їх використання”, – підсумовує Маскалевич.

   Між іншим, раніше генеральний прокурор Юрій Луценко доручив провести перевірку діяльності Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Зокрема – щодо обґрунтованості встановлених цін на газ та роботи формули “Роттердам плюс”. Результати (і взагалі їх наявність) поки ніде начебто не оприлюднювалися.

   Нарешті, ще одна і ще радикальніша думка аналітика Олексія Кучеренка: «Якщо ви ще не зовсім зрозуміли, що значить «Роттердам плюс», то ось вам просте, без зайвих слів, пояснення. Нещодавно в ході одного з ефірів я зрозумів, що багато українців досі не розуміють, що це за формула така для постачання вугілля.

   Завдяки рішенню НКРЕКП і особисто її голови Дмитра Вовка, все вугілля з т.з. ДНР/ЛНР надходить на українські станції (ТЕС і ТЕЦ) не за його реальною ціною, а за ціною “нібито” з Роттердамського порту з перевалкою, фрахтом і залізничною доставкою до місця призначення. Надходить за “лівими” документами різними манівцями. Частина йде через Росію.

  Ця ціна вугілля включається далі у вартість електроенергії і тепла, за які ми потім платимо астрономічні суми.

    Вся додаткова виручка (а це до 1000 грн на тонні) осідає в офшорах тих, хто це «кришує».

   При всій цій високій ціні вугілля, зарплати українських шахтарів у 20 разів менші, ніж у їхніх колег у ПАР або Австралії, умови роботи і безпеки значно гірші, в екологію ніхто коштів не вкладає.

   Якість і теплотворність цього вугілля також значно нижча. Приблизно в 15 млрд грн на рік обходиться ця схема українським споживачам.

  Варто також згадати, що НКРЕКП підпорядковується особисто президенту», – наголошує О.Кучеренко.

   Звертає на себе увагу і те, що серйозні фахівці в енергетиці всіляко уникають коментарів на «роттердамську» тему з позиції реальностей, подій і фактів. Бо тут доведеться говорити не тільки про чиєсь збагачення, а зв’язувати докупи і фактично нав’язану народу допомогу від МВФ (з незрозумілою реструктуризацією боргу), що є прямим лобіюванням інтересів наповнювачів фонду – країн-енергоекспортерів і відсутністю дій по забезпеченню енергонезалежності, а також небажанням влади довести до кінця розслідування офшорних скандалів. Бо тоді виходить дуже цікаве “кіно”, і стає зрозумілим, чому будь-які спроби громадськості розібратся і припинити це беззаконня називаються “шатуном” або “роботою Кремля”…

О.Іванченко