Діамантове весілля

      Ця розповідь – про подружжя Мовляв – Анатолія Микитовича та Аллу Тимофіївну. Вони прожили разом 60 років і 17 липня святкують Діамантове весілля.

  … Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, батько Алли, військовослужбовець, був відправлений на фронт, а його дружина з маленькою донькою повернулися з Павлограда до села Ясинуватки, де мешкала Аллина бабуся. Фашистські напади сім’я, разом з іншими односельцями, пересиджувала у погребі. Була там і сім’я Мовлявів.

   Закінчилася війна, Алла підросла. А її мама отримала сумну звістку: чоловік, Аллин тато, загинув у бою смертю хоробрих. Тяжко було молодій жінці, тож донька допомагала, чим могла: саджала город, вкидала у ямки картоплю, кукурудзу, ганяла в череду корову.

   Одного разу зустріла на дорозі «циганчука» (це так вона називала Анатолія Мовлява), який грозився забрати у дівчинки корову. Алла прийшла додому в сльозах і сказала мамі, що більше не піде по корову, бо «циганчук» хоче її забрати. Тоді мама просила Марію Йосипівну (маму Анатолія), щоб хлопець не ображав її дитину, вона ж ще мала, а все помічниця.

   Мовляви ловили і продавали рибу. Якось пішла по рибу і Алла з дійничкою, взяла гроші – 10 карбованців. Батько Анатолія наклав риби у відерце, а грошей не взяв: «Їжте на здоров’я. Може, будеш ще й невісткою нашою». Алла радісна прийшла додому і про все розповіла мамі. До речі, згодом, коли дівчина навчалася у 10 класі, циганка нагадала Аллі: «Бідувала ти малою, зате буде у тебе чоловік не золотий, а позолочений».

    Йшли роки. У 1948 році Аллина мама вийшла заміж і переїхала у село Оліївку. З п’ятого по десятий клас Алла їздила до школи поїздом до Користівки. На станції були люди з Ясинуватки, вони завжди розпитували дівчину про маму і передавали привіти. Одного разу Алла, уже десятикласниця, йдучи на поїзд, зустріла красивого молодого чоловіка, який теж розпитував: як життя, як мама. Алла запитала його: «А чий ви, дядьку?» «Я син Микити Мовлява», – відповів він, посміхаючись. Коли Алла розповіла все це мамі, вона нагадала доньці, що це той самий хлопець, який хотів забрати у неї корову, син тих людей, у яких вона дівчинкою купляла рибу.

   Анатолій повернувся з армії, а Алла закінчила школу і навчалася у сільськогосподарському технікумі. Анатолія, який до армії закінчив культпросвітній технікум, направили працювати в Оліївський клуб. У цьому селі було багато дівчат. Ходили на танці, організували хор. Якось пішла і Алла. Анатолій одразу запримітив дівчину, провів додому, так зав’язалася дружба.

     Одружилися молодята у 1958 році, перед тим, як Алла закінчила навчання у технікумі. Анатолій перейшов працювати на деревообробний комбінат. Зняли маленьку кімнату в Олександрії і стали там жити. Продовжували навчання заочно. Спочатку Анатолій закінчив Ленінградську вищу школу, потім навчалася Алла у Дніпропетровську.

     У 1959 році одержали квартиру у Перемозь-кому мікрорайоні, там народився син Валерій. А з 1964 року подружжя проживає в центральній частині Олександрії, де народився син Сергій. Молода сім’я була дуже дружна. Працювати доводилося багато. Анатолій Микитович був заступником директора з виховної роботи в училищі на площі Кірова, а коли діти підросли – перейшов на шахту «Світлопільську». Алла працювала на фабриці індпошиву, на міжрайбазі, а закінчила свій трудовий шлях на НВО «Етал». Обидва виконували ще й громадську роботу, та все ж багато уваги приділяли дітям, тож виростили справжніх, гідних громадян.

   Валерій проходив службу у Німеччині, Сергій – в Афганістані, подав рапорт, що йде служити добровольцем, хоча багато юнаків відмовлялися. Так і прослужив два роки, має багато нагород і подяк від командування. Валерія через військкомат відправили на ліквідацію аварії на ЧАЕС. Після Чорнобиля здоров’я його різко погіршилося, 15 років він жив з другою групою інвалідності, а у 2007 році помер. Відсвяткував з дружиною Срібне весілля і пішов із життя…

    Сергій працював на шахті «Ведмежоярська», а після її закриття у пошуках роботи з сім’єю виїхав у Росію на заробітки. Через 11 років повернувся, зараз – на пенсії.

    Алла Тимофіївна ось уже 60 років називає свого чоловіка «ти ж моя позолота». Як колись їй наворожила циганка, так насправді і сталося: Анатолій – вірний чоловік, замінив їй батька і брата, хороший сім’янин, зразковий батько, дбайливий господар – немає такої роботи, яку б він сам не зробив, в усьому допомагає дружині. В той час, коли Алла працювала і була у відрядженні, Анатолій сам готував дітям їжу, коли хворіли – був з ними на лікарняному.

  Алла любила подорожувати: по комсомольській путівці була в Німеччині, потім її нагородили путівкою до В’єтнаму, побувала у країнах Середземного моря, у капіталістичній Європі. Анатолій поправляв своє здоров’я у санаторіях.

    А на старості років, після втрати сина, здоров’я у подружжя похитнулося. Анатолій по-чоловічому ще кріпиться, а Алла зовсім занедужала – високий тиск і хвороба серця. Часто вечорами вони пригадують, як прожили разом ці роки: добре, красиво прожили.

    Подружжя оптимістичне і вірить у краще майбутнє нашої держави, бо дуже піклується про долю дорогих онуків, а їх у них троє: Юля вже закінчила вуз і працює спеціалістом із зовнішньо-економічних зв’язків у Києві, Діма теж отримав вищу освіту і працює в «Катеринославських меблевих майстернях», Машенька – випускниця школи і сьогодні на шляху до майбутнього, вона дуже любить танцювати і співати, як і її дідусь, який усе життя – 50 років – співав у хорі «Веселка».
Побажаємо ж подружжю ще довго топтати ряст на цій землі, сімейного щастя, благополуччя і у добрі та радості зустріти наступне, Платинове весілля.

  Наш кор.

 З ювілеєм подружнього життя!

 17 липня наші найкращі тато, мама, дідусь та бабуся, сестричка і зять, племінники, свати, найкращі друзі Анатолій Микитович та Алла Тимофіївна Мовляви святкують славний ювілей – 60-річчя подружнього життя, Діамантове весілля.
Щиро вітаємо вас, рідненькі, з цією знаменною датою у вашому житті.
Якби зібрати всі слова земні,
Ми б вибрали прості і невисокі.
Щоб ваші дні трояндами цвіли,
Щоб не були в житті ви одинокі.
Хай не спішать літа на ваш поріг,
Хай повсякчас здоров’я прибуває.
Ми ніжно любим Вас і від душі
Всього найкращого бажаєм!

 З любов’ю – син Сергій, невістки Жанна і Валентина, онуки Юля, Діма, Машенька, сестра Ліда з сім’єю, племінники, сваха, а також усі хороші друзі