Декомунізація пам’ятника

У світлі неабиякої метушні навколо зносу бюста радянського письменника Максима Горького на подвір’ї ЗНЗ № 2, пригадалася давня історія ще двох скульптур, які у різні часи розташовувалися на цьому місці.

Про них розповів директор закладу Тарас Бабак.
– Спочатку на цьому місці стояла скульптурна композиція, яка зображала “вождя народів” Йосипа Сталіна і письменника Максима Горького, що сиділи на лавочці лицем один до одного. Горький тримав у руці книгу, а Сталін – Горького за рукав. Скульптуру встановили у 1952 році після відкриття школи.
І ось одного разу вчителі та школярі прийшли до школи , а на постаменті немає Сталіна. Сидить один Горький з обломаною кінцівкою.
Це трапилося після відомого з’їзду КПРС, коли Микита Хрущов розвінчав культ особи. Після того у всіх містах та селах Радянського Союзу почали прибирати все, що пов’язане зі Сталіним.
У нашій школі теж виконали вказівку, але Горького вирішили не чіпати. Тож гіпсового Сталіна переламали у тому місці, де він тримав за руку письменника, і прибрали.

Горький залишився з обрубком, на який школярі повадилися чіпляти портфелі. Так продовжувалося місяців зо два, доки спеціалісти думали, як вийти з ситуації. А потім вирішили приліпити назад гіпсову руку разом з книжкою. Так він і просидів до відкриття нового погруддя “пролетарському письменнику” у 80-х роках минулого століття.
А от зі скинутим Сталіним вирішили довго не “заморочуватися” і прикопали прямо біля постаменту.
І це досить символічно, адже на цьому місті колись була церква, а поряд велике кладовище.
І це ще не кінець історії шкільних постаментів. Коли ставили новий бюст Горького, то зі старим теж вирішили не церемонитися і закопали знову ж таки під постаментом. Так ці дві постаті і понині “спочивають” під нашою школою.
Цікаво, що за документами цей пам’ятник значиться, як мармуровий. Проте з мармуру у ньому лише постамент. А балансова вартість бюста складає нуль гривень нуль копійок! Тож ніякої цінності, тим паче художньої, погруддя не має, окрім, можливо, металу, з якого він виготовлений.
Якщо пам’ятник ми благополучно списали як з обліку, так і з нашої історії, то складніше з бетонними буквами, що вмонтовані у фасад шкільної будівлі – “школа імені Горького”. Як їх звідти демонтувати – ось питання. Потрібні спеціалісти-висотники та спеціальна техніка. Якщо хтось бажає допомогти у питанні демонтажу – звертайтеся. Цю справу треба закінчити! – вважає директор.

С. Іванов