Чому нам не бути європейцями

Мабуть, цей матеріал викличе в певних колах чимале обурення, але така думка автора, який непогано знає не лише Олександрію, а й розвинені європейські країни, їхню економіку та менталітет громадян.

Ділянку траси М22 Олександрія – Кременчук капітально відремонтували наприкінці позаминулого року. Ці «14 кілометрів Європи» радували автомобілістів, що прямували в бік Полтави і сіл Олександрійського району, протягом лише кількох місяців. Потім Європа почала заміщуватися Україною. Ні, справа не в низькій якості робіт («Укравтодор» спрацював на відмінно), а в користувачах. Схоже, люди, яким рідна держава дала чудову, облаштовану автодорогу з додатковими об’єктами інфраструктури, самотужки почали процес її руйнації.
Майданчик для відпочинку на 17-му кілометрі від Олександрії тоді отримав новий асфальт та яскраве LED-освітлення із сонячними батареями. В темну пору він мав вигляд безпечного і комфортного острівця цивілізації, тут знову почали зупинятися далекобійники і подорожуючі на легковиках. Проте це тривало недовго – вже за кілька місяців згас один із шести ліхтарів. Причому в ящику з електрообладнанням на верхівці цього стовпа чомусь виявилися відкритими дверцята. Спочатку не хотілося вірити: невже хтось вдерся туди і вкрав акумуляторну батарею? В принципі, за наявності звичайних електромонтерських «кігтів» це не важко, та й боятися нікого – населених пунктів поряд немає, рух трасою вночі затихає… Але ж хіба ми здатні на таке варварство?
Проте, через кілька місяців згас ще один ліхтар, тоді – ще. Минулої зими працюючих залишилося лише три, незабаром не світився жоден. А навесні не стало вже цілого стовпа! Разом із сонячною батареєю, акумулятором та електронним начинням! Вже у квітні зник ще один стовп. Певно, зовсім скоро майданчик стане таким, яким був до відродження траси – темним, засміченим і негостинним.
Хто займається цим? Невже якийсь злий чужинець приїздить здалеку, щоби красти стовпи з автотраси міжнародного значення? Чомусь здається, що це хтось із нас, українців, почав перетягувати освітлення громадської території до свого маєтку, краде комфорт і безпеку не в когось абстрактного, навіть не в держави, а у своїх співвітчизників і земляків, які подорожують трасою М22.
І якби ж то дійсно, в сім’ї не без виродка, один такий виродок трапився, аж ні – самому таку роботу не подолати, потрібна команда. Та й близькі і сусіди щасливого нового власника безкоштовного сонячного LED-освітлення мали б зрозуміти сумнівність походження чималенької сонячної панелі у комплекті з електронікою. Але всі мовчать, тобто сприймають крадіжку майна у громади як належне.
Кілька років тому, коли Україні давали безвіз до країн Шенгена, ця новація просувалася під гаслом того, що це буде вікно у цивілізацію. Мовляв, наші громадяни, побачивши чистоту і красу європейських міст і містечок, перевиховаються і припинять смітити на вулицях, мочитися у ліфтах, розпивати одеколон у під’їздах. До Європи їздимо, а досвід культури і законо-слухняності не переймаємо – чому?
Так ми і чекаємо, поки Європа нам допоможе стати європейцями. Але навіть якщо вона схоче це зробити, є ще одна умова – цього маємо по-справжньому захотіти ми самі. Причому з реальними діями у нас поки що проблеми.
А Європа між тим робить свої кроки до нашої «європеїзації»: днями надійшли новини про проект “Удосконалення вищої освіти в Україні заради результатів”. Зовні він має вигляд кредитної угоди між Україною й Міжнародним банком реконструкції та розвитку на 200 млн доларів. Ці кошти неначебто хочуть спрямувати у розвиток вищої освіти в Україні.
Але експерти, які мали змогу вчитатися у проект, говорять, що насправді це не реформа, а інструмент для… закриття десятків, а то й сотень українських вишів. Всесвітній банк заявив, що видасть ці 200 мільйонів доларів на «реформування системи вищих навчальних закладів». І перш за все експерти проведуть аудит кожного нашого університету, інституту та коледжу, а за підсумками аудиту залишать тільки ті, які підпадають під такі собі європейські стандарти. Якщо це правда, вишів в Україні стане менше.
Так, далеко не всі наші навчальні заклади ідеальні і добре вчать наших дітей. Але чому їх треба закривати? Можливо, треба їх вдосконалити? Адже кількість вишів на душу населення у нас цілком відповідає середньому показнику в Європі.
Врешті-решт, може хай уже молодий українець вчиться у поганенькому коледжі, отримує хоч якісь знан-ня, аніж відразу прямує до Центру зайнятості або до польської м’ясярні? Цікаво, що сама Європа заманює нашу молодь до себе саме через навчання: у кількох країнах «нової Європи» для українських абітурієнтів діють неймовірні пільги – не потрібні ані гроші, ані тести ЗНО, ані вступні іспити – тільки приїзди та вступай до місцевого вишу, який найчастіше виявляється аналогом нашої «бурси», де навчаються часто-густо лише три-чотири дні на тиждень. А для чого більше? Справжнім європейцям потрібно, щоб наші діти працювали у їхній сфері послуг та на фермах, а не в університетських аудиторіях.
На цьому тлі нам чомусь здається, що людина з дипломом бодай найгіршого українського коледжу не дертиметься вночі на стовп, аби вкрасти з нього сонячну батарею.
P.S. Як «Олександрійському тижню» повідомили в «Укравтодорі», за фактом крадіжки систем освітлення на трасі М22 поліція веде розслідування. Поліцію, до речі, теж реформують – уже сьомий рік поспіль.

C. Скрипка