Анатолій Горошко: політичний «колір» – не головне
Пройшло вже півроку з часу формування складу міської ради нинішнього скликання, але принаймні до останньої сесії, яка відбулася 22 квітня, говорити про продуктивну роботу місцевого парламенту, на жаль, не доводилося. Позитивний виняток із загальної кількості представників політичних сил у міській раді складала зокрема фракція «Опозиційний блок», яка завжди намагалася досягти конструктивізму в стосунках з колегами інших фракцій, але до останнього часу перебувала у кількісній меншості. Сьогодні наша розмова – з головою депутатської фракції «Опозиційний блок» Анатолієм Горошком.
– Анатолію Олеговичу, на погляд багатьох, ситуація у міській раді стрімко набувала доволі загрозливих обрисів і лише на останньому пленарному засіданні вона начебто змінилась у кращий бік. Ви, досвідчений депутат уже другого скликання, як оцінюєте такий стан речей?
– Справді, становище було дуже серйозним: п’ять місяців не розглядалися ніякі робочі, стратегічні, а також поточні питання і зокрема – земельні. Чотири місяці учасники АТО не могли отримати від міської ради дозволів на розробку проекту землеустрою. А закон, до речі, передбачає щомісяця проводити сесії з розгляду питань оренди, власності земельних ділянок. То ті депутати, які блокували роботу сесій або взагалі не з’являлися на них, – це захисники інтересів виборців, жителів міста, чи демагоги, які прийшли незрозуміло задля чого? Чи може, вони пробились у депутати за посадами або за політичним рейтингом? Так від блокування роботи владного органу рейтинги не підвищуються, а скоріше – навпаки. Між іншим, статус депутата місцевих органів самоврядування чітко зобов’язує його брати участь у кожній сесії і працювати, а не зривати засідання. І своє волевиявлення депутат повинен здійснювати голосуванням у сесійній залі, а не десь поза нею – на якихось стихійних мітингах, сходках тощо.
– У Верховній Раді України фракція «Опозиційний блок», як свідчить сама його назва, перебуває в опозиції до Президента, до уряду, до парламентської коаліції, яка зветься демократичною більшістю. В Олександрійській міській раді все навпаки: у нас теж є фракція «Опозиційний блок», але вона насправді не стає в опозицію ні до міського голови, ні до секретаря міськради, ні до виконавчих органів. І є сили демократичної більшості, які фактично в опозиції проти всіх вищезгаданих, а також і проти «Опоблоку». Чи не відчуваєте ви нерозуміння, негативного ставлення з боку виборців, складнощів стосунків з ними через цю парадоксальну ситуацію або через те, що у попередньому скликанні міської ради ви були членом депутатської фракції «Партія регіонів»?
– По-перше, серед місцевої демократичної більшості теж знайдеться чимало депутатів, які свого часу виросли з Партії регіонів: Сергій Гриценко, Андрій Коломійцев, Іван Баранов, Микола Смакула та інші. Якщо хтось зараз швиденько «перефарбувався» і підняв інші прапори, то що, це додало їм честі? Я був членом ПР з 2005 року. І якщо колишній голова партії Янукович – злодій, то ловіть його, судіть! А ті 3 мільйони людей, котрі «були в регіоналах» (як зараз кажуть), але чесно виконували свої обов’язки, теж автоматично потрапляють у коло злочинців? Я вважаю, якщо діяльність партії спрямована на розвиток держави, а прибічники партії працювали для людей і в їхніх інтересах, то яка різниця, як вона називається? З іншого боку, коли людина бігає від однієї політичної сили до іншої, то це наводить на думку, що вона просто використовує ситуацію на свою користь. Зараз я позапартійний, а в минулому скликанні теж був депутатом від Партії регіонів. Але я нікого не обікрав і нічим іншим не скривдив, я працював для виборців, а тому мені не соромно перед людьми. Зараз наша фракція «Опозиційний блок» базується на тих же простих принципах – працювати в інтересах добробуту міської громади. Тому ніякого негативу з боку людей я не відчуваю.
– Минулого (шостого) скликання ви були головою комісії міської ради з питань земельних відносин, архітектури, містобудування.
– Так, і мені добре відомо, скільки питань і різних життєвих проблем, пов’язаних з землею, виникає у людей, навіть у місцевих, не кажучи вже про тих, які приїхали в Олександрію, скажімо, з іншої держави, щоб успадкувати майно, що дісталося їм від родичів, Наприклад, був випадок, коли людина приїхала з-за кордону, просиділа безрезультатно місяць в Олександрії, очікуючи відповідної ухвали сесії і, не дочекавшись, поїхала ні з чим додому, бо зараз проживання в чужому місті не так уже й дешево обходиться. За ті 5 місяців люди безліч разів телефонували нам, запитуючи, коли ж можна буде приїхати знову, щоб нарешті запрацювала належним чином міська рада. І що ми їм могли відповісти? А між іншим, закон передбачає: якщо протягом місяця земельна комісія не розглянула питання, то заявник може подати судовий позов, суд визнає бездіяльність міської ради і законність поданої заяви у встановленому порядку.
До речі, я майже впевнений, що недавня ухвала Дніпропетровського апеляційного суду, де фактично було визнано бездіяльність депутатів Коломійцева, Заріцького, Гриценка і відповідно вказано їм, як слід виконувати обов’язки депутата, все ж відіграла свою роль.
Отже подальший розвиток подій у міській раді я бачу тільки таким: свідомі депутати, які мають відповідальність перед своїми виборцями, прийдуть до сесійної зали і братимуть участь у роботі засідання. На останній сесії так і сталося: депутати від фракцій «Опозиційний блок», «Сила людей», «Батьківщина», «УКРОП» та міський голова складали необхідні 19 голосів, і це давало можливість ухвалювати рішення. В результаті рада продуктивно працювала повний робочий день і розглянула всі заплановані питання. Тому я сподіваюся, що здоровий глузд надалі теж перемагатиме, і міська рада повним складом буде приймати потрібні рішення.
– І все ж головні «камені спотикання» залишилися…
– Так, для наших опонентів, здається, головною була передусім політика: Регламент міської ради та склад виконкому виключно у тому вигляді, у якому вони хотіли б їх бачити. Ну що ж, Регламент роботи міськради VII скликання ми вже прийняли достатньою кількістю голосів на десятій сесії і без депутатів більшості, які тоді не побажали навіть брати участь у роботі сесії.
– Отже, залишається питання складу виконавчого комітету. Як ваша фракція оцінює запропонований склад?
– По ньому всім були роздані проекти рішення, пройшло обговорення у депутатських фракціях і профільних комісіях. У нас немає претензій до жодних кандидатур. Ті політсили, які їх висували, довіряють цим кандидатам до виконкому, значить, вони за них і відповідатимуть. А ми їх підтримаємо, тут розбіжностей нема ніяких.
– Ви директор успішного приватного підприємства. Що спонукало вас стати депутатом уже другого скликання, адже робота у місцевих органах самоврядування виконується на громадських засадах?
– Відповідь дуже проста: довіра людей. Без неї я б не носив депутатського значка.
– Які питання для міста ви бачите найважливішими на даний момент? Чого нам зараз найбільше не вистачає?
– Поточні питання (у тому числі й земельні та інші) – це саме по собі важливо і, безумовно, тут закон порушувати не слід, затягуючи їх вирішення. Але стратегічні питання важливі тим, що приймаються на роки. Найголовніше – це прийняття тих стратегічних програм економічного розвитку до 2020 року, які дадуть можливість фінансування необхідних робіт і сфер життєдіяльності громади по роках, замовляти проекти під відповідні роботи тощо. Місто повинно жити повноцінно незалежно від того, який політичний склад має його депутатський корпус. А неприйняття таких довгострокових програм просто унеможливлює розвиток Олександрії.
Коротка біографічна довідка: Анатолій Горошко народився в Олександрії у 1955 році. Освіта базова вища. Розпочинав трудову діяльність у 1972 році токарем на Олександрійському ремзаводі «Укрсільгосптехніка». У подальшому пройшов шлях на різних місцевих підприємствах від техніка-технолога до інженера-механіка та начальника Олександрійського комунально-будівельного управління ЖКГ. На даний час – директор приватного підприємства «Престиж-Горошко». Прихильник мотоспорту, яким активно займався наприкінці 60-х і початку 70-х років. Позапартійний, депутат міської ради VI-VII скликань. Присяжний Олександрійського міськрайонного суду.
О.Іванченко
Врядли есть кто-то не помнящий сказанного Бодровым: – “В чем сила, брат?”…и ответ к нему – в правде, мол, не в деньгах!
-И нашего национального пророка(универсального даже для противоборствующих идеологий):- “У кожного своя правда…”
С обеими утверждениями нельзя не согласиться…ибо они всемогущи – потому, что верны!(ну, как марксистское учение, донедавна).
Остается замкнуть логическую цепь стройных установок – сила не в правде(она у каждого своя), не в политическом окрасе (своеобразные разнощики корпоративной правды)… – А в банальном собственном интересе, который выражается и в деньгах(богатстве), и славе и в конечном счёте преимуществе-всемогуществе, которое создает иллюзию причастности к лику пророков.
Мне нравится! 0