Іво Бобул: «Пісня нашої перемоги буде величною»

25 березня в Олександрії з концертом виступив співак, композитор, народний артист України Іво Бобул. Гастрольний тур включав у себе 5 концертів Центральною Україною. Глядацький зал ПК «Світлопільський» зустрічав артиста дуже тепло, різновікова публіка підспівувала, підтанцьовувала, жваво реагувала на улюблені хіти і з задоволенням вступала у діалог з Іво Васильовичем, який спілкувався з глядачами зі сцени.

Так, за допомогою залу співак пригадав, що вже був в Олександрії, і не раз. «У 1997 році виступав на стадіоні разом із Лілією Сандулесою», – кричали глядачі. Народна любов не може не радувати. «Я знаю, чому ви так аплодуєте. Бо сьогодні перед вами виступають кращий співак України і кращі музиканти, – говорив зі сцени артист. – Ви прийшли подивитися на мене і послухати пісні, які хотіли почути. І щоб заробити такі оплески, треба співати, як Іво Бобул». Співак виконав «А липи цвітуть», «Небеса очей твоїх», «Все золото світу», «Розмова з тобою» та інші хіти.
Перед концертом Іво Бобул поспілкувався з олександрійськими журналістами.
– Іво Васильовичу, які пісні зараз пишете?
– Зараз нічого не пишу. Мені нічого не йде. Купляю пісні, які мені подобаються, і співаю. Вони і про війну, і про кохання. Кохання – це є вічне. Але тематика пісень різна. Людям потрібно все.
– Війна вплинула на Вашу творчість?
– Так, причому дуже серйозно. Муза заснула. Чекаємо Перемогу.
– Звідки черпаєте натхнення?
– Я просто розумію, що потрібен людям. Я бачу це по запрошеннях, по залах – попит є. Аудиторія у мене завжди була: залишається найрізноманітнішою – це і люди старшого віку, і молодь. Мій глядач завжди хороший. Люди приходять слухати голос, спів.
– Багато артистів перекладають свої пісні, написані російською, на українську. Чи є у Вас такі?
– Ні. Перекладати не треба, бо не все виходить. Я пробував, мені зробили пару пісень, але я їх не співаю. Під час перекладу багато чого втрачається. Краще писати зовсім інші тексти.
– Які пісні зараз потрібні людям?
– Для душі. Війна своїм дотиком заморожує людські душі, і їх треба розігріти. Бо люди замикаються, стають злими. Треба розтопити цей лід, давати тепло, щоб люди пам’ятали про те, хто вони є, і що це Україна. Я бачу, як на концертах глядачі просто кайфують, отримують релакс. Не може людина постійно бути натягнутою як струна, треба розслабити душу, серце, мозок.
– Чого, на Вашу думку, зараз бракує сучасній естраді?
– Талантів. Молоді багато. Але не всі розуміють, хто такий артист. Якщо людина не працює на сцені років десять, до неї взагалі не варто застосовувати це слово. Це самодіяльність. Артист – це коли є досвід, є що сказати глядачам, є репертуар. А у 18-20 років – який це артист? Перший клас. Три пісні, і більше нічого немає. Зате пафосу вистачає. Треба багато працювати, доказувати, що ти можеш зватися артистом. А це не так просто, як здається.
– Чи надходили Вам пропозиції заспівати дуетом з кимось з українських артистів?
– У мене є деякі задумки, з ким співати. Але ж треба, щоб виконавці були такого самого рівня. Є одна співачка, яка мені запропонувала заспівати дуетом. Я пісню послухав – гарна, і сама виконавиця дуже потужна. Думаю, будемо робити з нею дует. Але це не швидко – роботи багато. Чому кажуть: «У Іво все гарно»? Тому що працювати треба, давати народу якісний продукт.
– Можливо, Ви щось порадите молодим виконавцям?
– Нічого не хочу радити. Мені ніхто в житті нічого не радив. Сам ішов своїм шляхом. Поки не наб’єш власні шишки, ти не зрозумієш, чого вартий у цьому житті.
– Українські артисти виступають культурним фронтом на підтримку ЗСУ. Як Ви донатите, кому допомагаєте?
– Допомагаю тим, хто звертається. Хлопці телефонують, говорять, що треба, ми купляємо – хлопці приїжджають і забирають самі. І я впевнений, що моя допомога там, де її чекають.
– У Вас, можливо, вже є ідеї, якою буде пісня нашої Перемоги?
– Поки ще її не написали. Може, десь вона є, але ще не звучить. Та вона має бути величною, щоб у ній було все – і подвиги наших солдатів, і подвиги народу, і взагалі подвиги України. Написати таку пісню – і вірші, і музику – нелегка річ.
– Про що мріє Іво Бобул як людина і як народний артист?
– Про Перемогу. Вона буде красивою, я так її бачу. Але дуже шкода, що хлопці гинуть, українські гарні хлопці…
– Які пісні залишаються популярними у глядачів в усі часи?
– «Берег любові». Скільки років я вже не працюю з Сандулесою, а пісня залишилася. На концертах запитують, чи буде вона, просять заспівати. І таких пісень багато. «Розмова з тобою» написана дуже багато років тому, але зараз знайшла свого слухача. Нове звучання отримала «А липи цвітуть», і не тільки вона. Що можна заспівати сольно, я співаю. Деякі пісні можна виконувати лише дуетом. «Берег любові» я сам не заспіваю.
– Звідки берете сили та енергію?
– (Показує нагору). Звідки я можу це знати? Я все віддаю повністю, до останнього. Енергію від глядачів відчуваю, коли чую оплески. Людині не цікаво, чи ти в настрої сьогодні – ти маєш вийти на сцену усміхненим, бо глядачі хочуть бачити те, на що прийшли. І ти повинен їм дати це. Всі великі артисти працюють до останку.
– Ваші побажання олександрійцям.
– Шановні мої олександрійці! Я від щирого серця хочу побажати всім нам Перемоги, бо вона дуже потрібна, і вона обов’язково буде! Щастя вам, миру, добра, любові!

Олена Карпачова