«Жив-був митець»

Під такою назвою 29 серпня в галереї VashArt на вулиці Чижевського, 8 відкрилася виставка картин одного з найкращих в Олександрії художників, оформлювача, сценографа і різьбяра Володимира Коляди. 55 живописних робіт – чисті, тонкі, повітряні, реалістичні акварелі та картини олією з чудовими краєвидами, сяючі грою світла і тіні, тонкими відтінками кольорів, вони несуть у собі таємницю мінливої краси, яку помітив і відобразив художник.

Виставка відкрилася напередодні Дня народження Володимира Коляди – 8 вересня. Наступного року художнику виповнилось би 95 років. Але вже шість років, як він пішов у Вічність. Проте його творчість продовжує жити і захоплювати поціновувачів мистецтва. Картини Володимира Коляди надала для виставки його донька Людмила, яка живе в Італії, неподалік від Венеції. На виставці є роботи, які демонструються вперше.

З 1959 по 2013 роки Володимир Коляда брав участь у 28 виставках, з них 17 – в Олександрії, 7 – персональних, 7 – у Кропивницькому, одна – у Києві, три – в Італії. З 1952 року майстер створював чудові декорації для спектак-лів театрів спочатку у Норильську, а потім – в Олександрії. Найвідоміші і найпопулярніші вистави Олександрійського народного аматорського театру під керівництвом Юрія Дзбановського з аншлагом проходили на фоні чудових декорацій Коляди. А візитну картку нашого театру – виставу за п’єсою Михайла Старицького «За двома зайцями» неможливо уявити собі з іншим оформленням сцени – у ній і досі використовуються створені руками Володимира Олексійовича сценографічні компоненти.

Народився Коляда на Полтавщині, талант до образотворчоого мистецтва увібрав зі свого родового коріння. Ще школярем Володимир багато читав і малював, оформлював класні куточки, вчився грати на струнних музичних інструментах. Поштовх у світ образотворчого мистецтва отримав від сільського фотографа-аматора. Після школи вступив до Миргородського художньо-промислового технікуму, але навчання було перерване Другою світовою війною.

Ще підлітком Володимир опинився в окупації і був примусово вивезений за кордон, де важко працював у різних країнах. По поверненні служив в армії, був художником у гарнізонному Будинку офіцерів у Білгород-Дністровському. Здавалося б, все налагоджується, але ні – система не пробачила хлопцеві того, що він працював на окупантів, і постановою військового трибуналу Київського військового округу «ворога народу» було засуджено і вислано для відбування покарання за Полярний круг, у Норильськ. Та Гулаг не зламав тонкої душі митця. Коляда потрапив у коло творчої інтелігенції, працював художником-декоратором та завідувачем постановчої частини Норильського музично-драматичного театру КВО. У 1955 році воєнний трибунал Красноярського краю переглянув справу Коляди, і Володимир був звільнений особливою постановою.
Художник повернувся в Україну, на Волинь, а у 1956 році разом з дружиною Клавдією приїхав на її батьківщину – до Олександрії, де й залишився на усе життя. Звели будинок, виростили єдину доньку Людмилу. Володимир Коляда закінчив художньо-графічний факультет Одеського державного інституту. Працював у Палаці культури «Світлопільський», у художньо-промисловому комбінаті, разом зі Степаном Ніколенком відкрив Дитячу художню школу, де вчив дітей азам зображувального мистецтва. Але до Спілки художників України вступити не міг, хоча й заслуговував на це за свій талант – зробило свою справу гірке тавро колишнього засудженого…

«Тато був внутрішньо міцною людиною, напористою, з великою силою волі, – згадує про батька Людмила. – Завжди казав, що проживе 100 років. У нашому роду сильні гени. Складне життя зробило тата ще сильнішим. Він був різнобічно розвиненим, творчим, захоплювався фотографією, сам робив реактиви, знімав чорно-білі та кольорові любительські фільми на кінокамеру. Мріяв про вищу освіту – і отримав її. До вступу у вуз готувався ретельно. Пам’ятаю, як ми з мамою ходили на прогулянку і бачили тата крізь вікно за партою вечірньої школи. Тато брав мене з собою на пленери. Він збирав пензлі, фарби, акварельний папір і на природі малював з натури ескізи, замальовки та картини. У 1974 році, коли я після школи вступила до Одеського гідрометеорологічного університету, батько отримав диплом Одеського державного інституту.

У 2013 році у приміщенні Дитячої художньої школи відкрилася його остання прижиттєва виставка (кожна виставка була для нього великим святом). Картини з неї забирала вже я сама. Тато до останнього дня працював у театрі, мріяв, щоб у славній Олександрії працювала галерея, де б митці могли показувати свої роботи. Зараз його мрія здійснилася. Я дуже рада знайомству із засновницею галереї Іриною Квашою, мені подобається те, що вона робить для міста, для дітей».

Володимир Коляда брав участь у виставці Академії мистецтв Венеції, а дві його картини – «Весна у Придніпров’ї» та «Ранній сніг» увійшли до каталогу разом із творами 80 європейських художників.

Володимир Олексійович дуже любив свою сім’ю – дружину і доньку. Завжди був справжнім патріотом України. Був закоханий у природу, міг навіть непримітний куточок зобразити соковито, колоритно і натхненно. На його картинах є види старої Олександрії, такої, як ії мало хто пам’ятає: собори, вулиці з бруківкою, будівля залізничного вокзалу, що була до того, як побудували сучасну, будівництво ПК «Світлопільський».

Митець продовжує жити у своїй багатій спадщині, яка і після його уходу дарує тепло, любов і естетичну насолоду. Ніби душа Володимира Олексійовича дивиться на нас з кожного його твору і радіє, що ми тішимося цією красою. Виставка «Жив-був митець» працюватиме у галереї до 27 вересня.

Олена Карпачова