Здобуток олександрійських інтелектуалів на Міжнародному конкурсі

З 22 по 26 травня 2025 року в місті Бухаресті (Румунія) відбувся світовий фінал Міжнародного конкурсу комп’ютерних проєктів INFOMATRIX–2025.

Цьогоріч у змаганнях взяли участь 400 учнів з 20-ти країн світу, які представили понад 350 інноваційних проєктів. Команда у складі трьох школярів Олександрійського мультипрофільного ліцею також взяла участь у цьому престижному заході і всі троє стали призерами Міжнародного конкурсу. Вони виступали разом із іншими українськими представниками, захищаючи інтелектуальний рівень нашої країни.
Отже, серед юних учасників у номінації конкурсу «Робот слідкує за лінією» срібні нагороди вибороли Дмитро Глазков, учень 4-В класу та Іван Демченко, учень 6-В класу. А бронзову медаль у категорії «Лабіринт» отримала Аріна Лисенко, учениця 9-Б класу. Нашу команду підготував тренер, викладач і заступник директора Мультипрофільного ліцею Юрій Дмитренко.
Ми звернулилися до нього за коментарями і подробицями стосовно цього далеко не рядового заходу та успіху олександрійських школярів у ньому.
– Отже, спершу – про конкурс.
– Infomatrix – це Міжнародний конкурс комп’ютерних проєктів, який щороку збирає талановитих школярів і студентів з усього світу. Так випало, що у 2025 році змагання проходили в столиці Румунії – м. Бухаресті.
Infomatrix – не просто конкурс. Це місце, де молоді новатори презентують свої технічні ідеї, демонструють вміння програмувати, будувати роботів, створювати відео, розробляти мобільні додатки, досліджувати наукові теми та навіть займатися комп’ютерною графікою.
Змагання проходять у кількох основних категоріях: «Програмування» (Programming), «Робототехніка» (Robotics), «Апаратні рішення» (Hardware Control), «Комп’ютерне мистецтво» (Computer Art), «Короткометражний фільм» (Short Movie), «Наукове дослідження» (Science Project).
– У чому полягали суть і умови категорій, у яких виступали учні Олександрійського ліцею?
– У напрямі “Робототехніка” на конкурсі Infomatrix представлено 3 конкурсні категорії: Line Follower – «Робот, що слідує за лінією», Maze – «Проходження лабіринту» та Sumo – «Поєдинки роботів на рингу».
Line Follower («Робот слідує за лінією») – у цій категорії роботи повинні автономно рухатися по заданому маршруту, який представлений у вигляді чорно-білої лінії на поверхні. Завдання – пройти трасу якомога швидше, не зійшовши з лінії. Учасники мають спроєктувати, зібрати та запрограмувати свого робота так, щоб той міг розпізнавати повороти, перешкоди, розгалуження.
– Право участі у Міжнародному фіналі Infomatrix не отримується просто так — це привілей, що здобувається через національний відбір. Як наші учасники його пройшли?
– У більшості країн, зокрема й в Україні, передбачено національний етап конкурсу, де визначаються найсильніші проєкти. Саме переможці або призери цього етапу отримали право представляти свою державу на Міжнародному фіналі в Бухаресті.
Це означає, що кожен фіналіст пройшов серйозний конкурсний відбір у своїй країні та вже продемонстрував високий рівень знань, навичок й інженерного мислення.

Так, 15-16 березня цього року наші учні взяли участь у фіналі Національного конкурсу комп’ютерних проєктів “INFOMATRIX UKRAINE 2025”, що проходив у місті Києві на базі Національного авіаційного університету. І ті змагання об’єднали аж 460 конкурсантів з усієї країни! Тобто INFOMATRIX UKRAINE – це так само престижний національний етап Міжнародного конкурсу з інформаційних технологій та робототехніки INFOMATRIX, який щорічно збирає найкращих юних винахідників, програмістів і технічних геніїв. Учасники змагаються у різних категоріях, презентуючи свої розробки та технологічні рішення.
Наш ліцей представив тоді на Національному конкурсі в Києві 6 проєктів у категорії “Робототехніка”, над якими працювала талановита команда учнів: Глазков Дмитро (4-В клас), Демченко Іван (6-В кл.), Балихіна Анастасія (5-А кл.), Олещенко Макарій (5-В кл.), Дяков Кіріл (7-І кл.), Бордюг Костянтин (7-І кл.), Лисенко Аріна (9-Б кл.)
Наші здобутки: категорія “Робот, що слідкує за лінією”, Глазков Дмитро та Демченко Іван – золоті медалі, Балихіна Анастасія – срібна медаль. Категорія “Лабіринт” – Лисенко Аріна (9-Б кл.) – золота медаль. В результаті всі наші переможці і призери отримали запрошення на Міжнародний фінал “INFOMATRIX 2025” у Румунії.
Призери Міжнародного фіналу конкурсу — також учні Мультипрофільного ліцею. Всі троє — активні учасники гуртка робототехніки, який діє на базі STEM-лабораторії нашого закладу освіти. Саме тут, у сучасному навчальному просторі, вони розвивають навички програмування, конструювання та інженерного мислення, створюють роботів і готуються до змагань різного рівня.
Слід зазначити, керівник і наставник команди Юрій Дмитренко не супроводжував своїх вихованців у такій неблизькій подорожі. Це пов’язано передусім з об’єктивними причинами – обмеженням виїзду за кордон громадян України в умовах воєнного стану. Отож разом з дітьми на конкурс їздили їхні мами, вони ж і були свідками перебігу змагань знавців робототехніки. Ми поспілкувалися з однією з них – матір’ю наймолодшого учасника і призера Дмитра Глазкова Тетяною Глазковою. Вона охоче поділилася особистими враженнями з нашими читачами.
– Для початку – як відбувалася поїздка, адже шлях до цієї іноземної держави і не близький, і не дуже простий?
– Взагалі доставка всієї збірної української команди (а це десь всього 180 учнів і студентів) пропонувалася «централізовано», з Києва автобусом. Але якщо відверто, ми, три мами, вирішили, що така пропозиція занадто для нас коштовна фінансово (адже дорога, проживання і всі інші витрати – за кошти батьків). Тому ми добиралися в Бухарест своїм маршрутом – спершу потягом до Одеси, а звідти рейсовим автобусом на захід Європи. Вийшло і швидше, і значно економніше. Так само і проживання на місці призначення: ми самі заздалегідь шукали житло в Бухаресті через інтернет-букінг на 4 доби (менше ніяк не виходило, бо лише змагання тривали два повних дні). Що я скажу: і проживання, і харчування в Румунії дуже дорогі, з нашими українськими цінами навіть не порівняти. Крім усього згаданого, обов’язковий внесок для участі у фіналі конкурсу – 150 євро з людини. Тобто якщо дитина приїздить удвох з кимось із своїх супроводжуючих, рідних тощо, то внесок буде двічі по 150 Є. Але за здобуті перемогу і призові місця для учасників передбачалися разом з медалями і грошові винагороди – сертифікати у межах 200 євро. Слід зазначити, в Румунії у всіх закладах торгівлі, сфери послуг тощо розрахунки тільки в національній валюті – леях.
– Як проходили змагання?

– Надзвичайно напружено і насичено. Великий і дуже гарний спортзал в одному з приватних навчальних закладів Бухареста. Змагаються одночасно велика кількість учасників у різних категоріях. Уявіть: всі вони дуже хвилюються, ми спостерігаємо, вболіваємо, підтримуємо та намагаємося заспокоювати їх і… хвилюємося, мабуть, більше, ніж наші діти. Бо на нас же лежить не менша відповідальність, ніж на самих конкурсантах. У тому числі за «матеріально-технічне забезпечення»: адже роботи – це доволі складна техніка, яка потребує догляду, налаштування, тому треба щось потримати, допомогти під’єднати, підкрутити (сміється. – Прим.авт.). А дітям, крім цього, доводилося «на ходу» знаходити нестандартні інженерні рішення, оскільки завдання і умови часто змінюються. Наприклад, робот був запрограмований на проходження певного маршруту, а він виявився насправді іншим: у лабіринті замість плавних поворотів виявилися гострі кути, і робот на певній швидкості не вписується в них і просто вилітає з маршруту. Тому їм доводиться оперативно змінювати коди, програми. Нервозність, хвилювання… Або треба заздалегідь потурбуватисяь про живлення: раптом на заїзді роботу не вистачить заряду. Довелося терміново шукати в продажу батарейки. Бігом знайшла в Бухаресті магазин відомої мережі «Ашан», купила…
А ще мовний бар’єр: у Румунії складнувато з «міжнародною» мовою – англійською, там пересічні жителі нею практично не володіють. Навіть із суддями конкурсу складно було через це спілкуватися: десь, якось, з великим трудом слово через слово, іноді з перекладачем. Мій Діма – тільки четверокласник, він також англійську ще не вчив. Ну а румунську мову, звісно, ніхто з нас і близько не знає.
Але що я хочу сказати: спостерігаючи збоку за оцим усім, дійшла висновку, що всі ці діти і молодь – вони не такі, як ми. Їх, по-перше, зовсім не бентежить, що вони не вдома, а в іноземній державі; їх це ніяк не обмежує і не сковує. Їх також не бентежить, що суперники – це не їхні співвітчизники, а іноземці. В нашій категорії, наприклад, були діти з Казахстану, Гонконгу, інших країн. І вони вільно намагаються між собою про щось спілкуватися в ході змагання, навіть незважаючи на мовні бар’єри. Така собі єдина спільнота юних інтелектуалів, для яких не існує кордонів…
– Тобто перебіг змагань був задовільним?
– Не обійшлося без казусів. Одного разу, саме в розпал конкурсних випробувань раптом… зникло світло! Ну ви уявляєте, що це означає в наш час та ще й на такому високотехнологічному заході: все одномоментно погасло, він фактично зупинився. Напевне, навантаження на електромережу вийшло надмірним. І це, очевидно, викликало збій у суддівській системі, внаслідок чого хлопцям з Києва присудили поразку в їхньому виступі. Але сталося так, що мій Діма випадково, просто для себе знімав на відео змагання роботів цих киян. Хлопці не погодилися з рішенням суддів, оскаржили його і, як доказ, представили їм відео Діми. І арбітри, переглянувши відео, змінили своє рішення та присвоїли киянам призове місце!
– Тобто ви не лише самі здобули приз, а ще й посприяли українській команді в отриманні нагород, відновивши справедливість. Які загальні враження від поїздки і країни?
– Взагалі вся поїздка – після неї у нас було одне велике бажання: виспатися. Бо це і втомлива дорога, і постійні хвилювання. Але це і позитивний «струс», який заряджає енергією. Загалом організатори конкурсу підійшли до нього з фантазією: гарно годували учасників, вручили всім різноманітну пам’ятну атрибутику, провели цікаву екскурсію містом. Але на мою особисту думку, вдома краще і… Львів, наприклад, хоч і не столиця, а гарніший, ніж Бухарест. А якщо казати загалом, то такі заходи дуже корисні і просто необхідні: вони дають дітям безцінний досвід у науці, у навчанні взагалі (ось ця поїздка, наприклад, багатьох вмотивує вивчати, крім іншого, іноземні мови). Такі конкурси розширюють кругозір, мотивацію до самовдосконалення. Слід сказати, що переможці і призери Міжнародного конкурсу отримали запрошення на участь у наступному конкурсі. І головне: у всьому цьому – величезна заслуга керівника Юрія Васильовича Дмитренка. Вміти так зацікавити предметом дітей – це неабиякий талант.
Від редакції. Загальний здобуток України на конкурсі в Бухаресті – 42 медалі: 5 платинових, 15 золотих, 9 срібних, 13 бронзових.

Олександр Наріжний