22.09
2022

Як стають волонтерами

Рубрика: Новости. Автор: Olena

Нещодавно ми розповідали про 11-класника мультипрофільного ліцею Богдана Машуровського, члена молодіжного парламенту Олександрії, який, незважаючи на свій юний вік, уже вважається ветераном скаутського руху міста. І ось нещодавно стало відомо, що хлопець здобув право на безкоштовне навчання та стипендію в місті Кембридж, в приватній боардінговій школі The Leys. З цієї нагоди міський голова Сергій Кузьменко подарував йому ноутбук, необхідний для навчання.
Ця подія співпала з нашою зустріччю з Богданом, коли він розповідав про свою благочинну діяльність, про те, як стають волонтерами та чим вони займаються.

– До 2017 року я не був знайомий з волонтерським рухом, проте давно цікавився цією темою, – розповів Богдан. – Одного разу я поспілкувався з випускником UWC (United World College) Максом Куждіним, хлопцем з Кривого Рогу, який завдяки цій програмі безкоштовно навчався в Боснії та Герцеговині.
Це був перший крок до світу волонтерства. Хлопець надав великий список телеграм-каналів добродійників, і я почав шукати, що саме буде мені до душі. У підсумку зупинився на програмі “Шкільні агенти волонтерства”. Тут якраз набирали молодь віком 16-18 років.
Я подав заяву, написав есе і пройшов відбір. А вже наступного дня поїхав до Вінниці на навчання. Тут зібралися діти з центральної частини України. Нас навчали основам волонтерства, його принципам, правам волонтера, історії волонтерства тощо.
Восени я разом з моїм товаришем Тимофієм подалися на річну програму від УВС – “Агенти волонтерства”. Мета цієї програми – це розвиток культури волонтерства в регіонах агентами/координаторами УВС. Ми пройшли відбір, і з 1700 заявок обрали 40 включно з нами. В грудні ми отримали своє перше домашнє завдання – дослідити громадське життя міста. Виконавши його, в січні ми вже готувалися до нашої першої офлайн-зустрічі для координаторів спільнот. Ця зустріч звалася “Табір змінотворців” і проходила протягом 3 днів у місті Буча.
Під час табору ми отримали певну кількість знань, які ми повинні були реалізувати на практиці шляхом виконання домашнього завдання.
Нашим домашнім завданням на лютий було проведення самопрезентації агентів волонтерства та організація допомоги для безпритульних. З першим ми впоралися на ура, але з другим ні, оскільки спочатку карантин, а потім початок повномасштабного вторгнення не дали нам зібрати одяг по школах, який ми хотіли роздати під час одного з благодійних обідів для безпритульних, які проводить православна церква в центрі міста.Після цього першим моїм завданням було проведення лекцій у навчальних закладах “Шкільний урок волонтерства”. Із завданням я справився успішно, після чого зайнявся розвитком координації волонтерських спільнот.
Для цієї роботи мені потрібен був напарник, і я написав про це у чат молодіжного парламенту. Стати зі мною до роботи погодився член парламенту Тимофій Клаупік. Треба зазначити, що на ролі координаторів УВС було подано більше 1700 заявок з усієї країни, з яких відібрали лише 40, серед них були і ми з Тимофієм.
Програма нашої діяльності передбачалася надзвичайно насиченою. Треба було дослідити громадську діяльність у місті, з’ясувати, наскільки спільноти готові до співпраці, намічалися тренінги, організація заходів з допомоги безпритульним громадянам. Проте спочатку епідемія коронавирусу, а після війна поламали наші плани.
Але сидіти склавши руки ми не збиралися, тож на початку вторгнення ми обрали собі напрямки, за якими працювали довгий час, а то й дотепер. Із перших днів війни пішли працювати у волонтерський центр. Тимофій став координатором, відповідальним за прийом та сортування одягу в координаційному центрі волонтерів. Сам брав участь та активно агітував до виготовлення “коктейлів Молотова” і створення укріплень з мішків з піском.
Потім ми почали допомагати створювати місця для сіткоплетіння там, де нас запрошували. Це був і ПК “Світлопільський”, і Олександрійський театр, і бібліотеки. Паралельно допомагаючи іншим, ми створювали свій осередок сіткоплетіння в РБК, де пізніше я був координатором. Бажаючих було дуже багато, тож я формував групи, складав для них графіки роботи, допомагав новачкам навчатися плести сітки.
Пізніше Тимофій і я стали координаторами і операторами гарячої лінії УВС. За час роботи прийняли понад 100 тисяч звернень, за якими 27,5 тисяч заявників отримали допомогу. Зараз допомагаємо людям похилого віку та опікуємося безпритульними тваринами.
18 серпня провели відкритий нетворкінг для локальної команди, куди могли долучитися всі зацікавлені в темі волонтерства та УВС. На нет-воркінгу ми передали всі накопичені нами знан-ня своїй локальній команді та гостям, які прийшли того дня. Після теоретичної частини нет-воркінгу ми провели практичну. Ми висадили квіти на клумбі WOLI-ART Club в якості дяки за наданий простір.
Нещодавно ми подали заявку на грант для спільноти УВС на проведення тренінгу “Школа волонтерства”, куди будуть запрошені кращі спікери та досвідчені тренери. Сподіваємося, що наші плани знайдуть втілення, і спільними зусиллями ми зробимо більше для нашої перемоги!


В. Петренко

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Олександрійський тиждень

Олександрійський тиждень