Висновки і життя – речі паралельні?

Довіра кредиторів до нас помітно похитнулася, що, власне, підтвердили у Міжнародному валютному фонді, зазначивши: МВФ, аби завершити другий перегляд програми розширеного фінансування, очікує прояснення ситуації нав-коло уряду України і парламентської коаліції. І це очікування, слід визнати, дорого коштує тій же українській гривні, яка останнім часом «стабільно» дешевшала. Тобто – падала.

Економічні оглядачі, правда, кажуть, що наприкінці минулого тижня вона «спробувала потроху повертати » свої недавні позиції, але про повернення до заявленого Національним банком на початку року офіційного рівня 24,1 грн за долар, як ми бачимо насправді, навіть мова не йде. Хоча принаймні до рівня 25 грн за «зелений», як стверджують експерти, їй це під силу – знову ж таки, якщо допоможе і МВФ, і Нацбанк.

Останній, до речі, минулого тижня послабив адміністративні обмеження на ринку, зокрема збільшивши максимальну суму купівлі готівкової валюти фізичними особами. Про зміни на валютному ринку – доктор економіки, колишній заступник голови НБУ Олександр Савченко:

«Якщо нарешті Національний банк почав пом’якшувати свої обмеження, це говорить про те, що є попит на гривню, а пропозиція долара на валютному ринку збільшується. Це крок у правильному напрямку: треба якнайшвидше відмінити всі обмеження. Вони мають стосуватись і адміністративних обмежень на обмін валюти, і на обов’язковий продаж 75-ти відсотків валютної виручки. Як тільки ці обмеження будуть зняті, я вас запевняю, що гривня стабілізується і більше того – посилиться. Тому є всі підстави чекати, що ми закінчимо рік з курсом десь 25-26 грн за долар, не гірше. А повністю можна стабілізувати курс національної валюти, коли Національний банк прийде до політики інфляційного тагетування. За цим словом насправді криється всього одна дуже проста істина: у державі повинен з’явитись орган, який відповідає за інфляцію. Інфляція з сорока п’яти відсотків, як це було минулого року, повинна опуститися цього року до однозначної цифри, а наступного має бути менше п’яти відсотків. Лише тоді ми можемо повністю стабілізувати гривню і почати економічне зростання.

Ще треба скасувати діючий нині податок на депозити. Як тільки ми це зробимо, то я прогнозую приплив як гривневих, так і валютних коштів до нашої банківської системи. Це означає, що країна зможе відмовитися від емісійної гривні і перейти до «чесної» гривні, яка не створюватиме інфляцію і не провокуватиме девальвації. На мою думку, зараз просто аморально оподатковувати депозити. Погляньмо знову на минулий рік: інфляції – 45 відсотків, а банки нараховують по депозитних ставках лише 20. Тому людина, яка розмістила в банку депозит, насправді не заробляє, а втрачає, оскільки купівельна спроможність грошей зменшилась, інфляція з’їла всі депозитні прибутки. І цей міфічний прибуток від депозитів ми ще й обкладаємо податком…»

Тим часом, за повідомленням УНІАН, Нацбанк запевняє, що має достатньо фінансових ресурсів для проведення валютних інтервенцій на підтримку гривні у разі такої необхідності, оскільки міжнародні резерви у лютому склали 13,4 мільярди гривень. За словами заступника голови НБУ Олега Чурія, дії регулятора направлені на нівелювання «надлишкових коливань курсу гривні». З цією метою Нацбанк з початку року провів три аукціони з купівлі валюти, на яких придбав 65,7 мільйонів доларів і 10 – з продажу (продано 238,5 мільйонів дол). Чурій підкреслив, що пожвавлення ділової активності у країні, відновлення політичної стабільності та продовження співробітництва з МВФ повинні усунути тимчасові дисбаланси на валютному ринку, котрі викликані як тимчасовими, так і фундаментальними ринковими факторами, які знижують пропозицію іноземної валюти.

Серед фундаментальних факторів представник НБУ назвав перш за все зниження цін на світових ринках і девальвацію валют країн – торгових партнерів України. У свою чергу, сезонний спад ділової активності у січні викликав зниження надходжень валютної виручки у лютому, а політична нестабільність і затримка відновлення співпраці з МВФ негативно відбиваються на очікуваннях бізнесу, вважає О.Чурій.

Ну що тут скажеш? Можна скільки завгодно приводити таких стримано оптимістичних експертних висновків і просто бравурних (особливо – на фоні тотального зубожіння людей) пояснень Нацбанку. Що-що, а «кваліфіковано обґрунтовувати» чергову невдачу фінансово-кредитної політики нашого уряду ми навчилися добре. Та навіть серед цих пояснень тривогу викликає те, що жоден з фахівців чомусь не згадав прописної істини, що курс національної грошової одиниці тримається передусім на збалансованій економіці, а різні там міжбанківські аукціони – це лише тимчасовий,так би мовити, «протипожежний» захід. І міжнародні позики – аж ніяк не панацея від інфляції, а лише один із засобів оздоровлення економіки. Дивно, що про це вже майже ніхто не говорить. Хоча дуже багато говорив у ще недалекому 2014 році «уряд камікадзе»: мовляв, цей рік буде важким, гривня ймовірно опуститься до рівня 14-16 за долар, а в 2015 почнеться зростання економіки і стабілізація гривні на рівні 14-15. Як швидко все забувається нашими урядовцями: зараз вони навіть вже не згадують про який-небудь там перспективний план дій, їх непокоїть тільки одне: коли над нами змилостивиться Міжнародний валютний фонд…

О.Наріжний