Тетяна Гриценко: «Бізнес має працювати на благо міста і країни»

Вітчизняний бізнес з початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України зазнав значних збитків та руйнувань. За даними проведеного Міністерством цифрової трансформації опитування, з початку війни 47 відсотків підприємств зупинені або майже зупинені, а загальні прямі втрати малого та середнього бізнесу з 24 лютого оцінюються в 85 млрд доларів!

Не оминуло лихо й олександрійських підприємців, проте ті, хто не злякався, не покинув місто, хто мав можливості продовжувати працювати, вистояли. Одна з таких Тетяна Гриценко – приватний підприємець з багаторічним досвідом, власниця магазину оптики “Мальва”, голова ГО “Спілка підприємців Олександрії”.
– Звістка про початок війни шокувала нашу сім’ю, – розповідає Тетяна, – проте кудись виїжджати не було й думки. Тож уже наступного дня я вийшла на роботу. Звичайно, що всі розмови були лише про війну – ніхто не розумів, як треба діяти, чого чекати. Тому почалися безкінечні телефонні перемовини – що де відбувається, кому потрібна допомога. Перші два тижні були суцільно зайняті волонтерством, здебільшого для допомоги вимушеним переселенцям, які рятувалися.
У перші ж воєнні дні багатьох моїх партнерів по бізнесу теж спіткала біда – почалися обстріли Києва та Харкова. Потім було зруйноване місто Ізюм, де саме знаходилося українське виробництво багатьох оптичних товарів. Довелося швидко приймати рішення, щоб адаптуватися до нових обставин та втримати бізнес. Маючи в асортименті товари імпортного виробництва, мене хвилювало питання, чи не припинили закордонні компанії роботу в країні-агресорі. Для мене це принципово. На щастя, мої партнери виявилися справжніми патріотами України, які з першого дня війни надають допомогу та підтримку як ЗСУ, так і колегам, переселенцям, всім, хто потребує. Наша волонтерська робота не зупиняється у тісній співпраці з партнерами, місцевими волонтерами та підприємцями. Коли почалося зростання курсу валют, це також боляче вдарило по бізнесу.
Проте я працювала не покладаючи рук, і згодом справи фірми почали вирівнюватися. Мені вдалося виконати всі попередні замовлення, налагодити стабільне постачання оптичної продукції. Треба зазначити, що я працюю лише з перевіреними, офіційно зареєстрованими постачальниками, весь товар має сертифікати відповідності. Також, допомагаю закуповувати спеціальну оптику  для військових за оптовими цінами.
Навіть у  самі скрутні місяці я не користувалася податковими канікулами, стабільно виплачувала всі податки, виконувала кредитні зобов’язання. Більше того, нещодавно придбала нове сертифіковане обладнання для обстеження зору.
Сьогодні у мене побільшало роботи, в тому числі за рахунок внутрішніх переселенців. Серед них є такі, що тікали від війни, маючи при собі лише саме необхідне, а то й взагалі без нічого, серед іншого і без окулярів.
Цим людям потрібна допомога і моральна підтримка. Їм важко після пережитого, тож до кожного треба шукати індивідуальний підхід. У цьому мені добре допомагає педагогічна освіта, хоча маю ще й економічну, та не припиняю постійне навчання в оптометричній галузі та оптичній індустрії. Трапляються різні ситуації, та, на щастя,  переважна більшість клієнтів – це доброзичливі, чуйні люди.
Що стосується бізнесу в цілому, то вважаю, що він по можливості має працювати – і великий, і маленький, і промисловий, і розважальний. Коли люди працюють, вони створюють робочі місця, сплачують податки, а значить зміцнюють бюджет, економіку та обороноздатність держави. І її міць залежить від внеску кожного, навіть маленького підприємства.
Як уже було сказано, попри всі негаразди, я і моя сім’я з перших же днів війни займаємося волонтерською діяльністю, активно працюємо з усіма олександрійськими групами, що надають допомогу військовим та ВПО. Закуповуємо для них перископи, рації, одяг, тактичні окуляри і рукавички, беремо участь у благодійних заходах.
У магазині є багато товарів, від продажу яких 10 відсотків направляється на допомогу армії.
Сьогодні, після кількох місяців напруженої роботи, відчувається втома людей, які весь цей час були на передовій волонтерської діяльності. Тож зараз дуже важливо не втрачати набраних темпів, не звикати до війни, не забувати, завдячуючи кому ми маємо можливість працювати, розуміти важливість підтримки з тилу для наших захисників, відчувати свій обов’язок та відповідальність за нашу головну мету – Перемогу.
З нагоди Дня підприємця, що відзначається в Україні 4 вересня, хочу звернутися до всіх причетних до цієї дати: давайте будемо єдиними у вирішенні наших спільних проблем, давайте не поділяти нас за партійними або клановими інтересами. Давайте допомагати один одному. Якщо ми любимо своє місто, то кожен на своєму місці має працювати на його благо. Користуючись нагодою, хочу висловити велику подяку за підтримку всім партнерам, клієнтам, підприємцям, волонтерам та благодійникам. Щиро вітаю підприємців з професійним святом.
Бажаю всім міцного здоров’я, натхнення у роботі, процвітання і оптимізму і, звичайно, мирного неба, ніколи не втрачати віру та ніколи не здаватися, творити добро та за будь-яких обставин залишатися людиною. З нами Бог і Україна! Разом до Перемоги!

С. Іванов