Солом’яні дива Новопразької майстрині – від давніх оберегів до сучасних шедеврів

Світлана Піскова – директорка Будинку культури №1 селища Нової Праги – понад 30 років займається соломоплетінням і знає більше 30 технік, якими володіє досконало. Авторка методичних розробок та рекомендацій атестована Національною спілкою майстрів народного мистецтва України. Нещодавно майстриня повернулася з Польщі, де у місті Любліні у складі української делегації представляла зі своїми виробами Україну та Новопразьку громаду на Ягелонському ярмарку.

У 2013 році у Кіровоградському обласному Центрі народної творчості відбулася персональна виставка майстрині «Фантазії життєдайного стебла», на якій було презентовано близько 80 різнопланових художніх виробів, виконаних у техніках аплікації та плетіння з соломки: сюжетні композиції до творів Т.Г.Шевченка, квіткові композиції, вази, скрині, кошики, цукерниці, іграшки тощо. Це був лише один із численних заходів за участю Світлани Піскової. Вона – багаторазова учасниця районних, обласних, Всеукраїнських, Міжнародних виставок, конкурсів, фестивалів.
Майстриня щедро ділиться здобутками і напрацюваннями на майстер-класах, навчає ремеслу на творчих лабораторіях для майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, вчителів загальноосвітніх шкіл, керівників гурткової роботи.
Плетіння з соломи – дуже давнє ремесло. Наші пращури цінували жито, адже воно містить у собі поєднання чотирьох стихій: води, землі, вогню та вітру.
«Наші предки використовували солому як матеріал-оберіг, – розповідає пані Світлана. – Якщо детально роздивитися їхній спосіб життя, то був широко поширений культ зерна: ним можна було прогодуватися, нагодувати худобу, створити прикраси у вигляді намиста, сережок, побутові речі та навіть іграшки для малечі. Що вже казати про традиції у вигляді дідуха, павука, пташки….Солому використовували у зведенні будинків».
Застосовувалася солома і в кулінарній справі, зокрема для квашення яблук, а також як лікарський засіб, який створювали українці в давнину, роблячи «напари» та прикладаючи до ран. Існує й безліч пов’язаних із житом пісень, приказок тощо.

Соломоплетінням Світлана захопилася ще у 1987 році. Першим її виробом став капелюх, що мав гладеньке покриття та був вироблений за технікою плетінки «зубатки». Щоб зробити бриля, потрібно сплести близько 25 метрів плетінки. Вона прокачується, а вже потім зшивається. Нитки для цього простягаються через віск, аби вони стали міцнішими.
Процес обробки соломи тривалий: зрізати колосок потрібно поетапно. Таким чином колір матеріалу для майбутніх виробів варіюється від зелено-білого до коричнево-фіолетового – всього понад 100 відтінків. Після збору солому висушують на сонці і сортують. Але і це ще не все – перед створенням виробу солому теж треба підготувати.
«Спочатку потрібно намочити солому гарячою водою протягом 15 хвилин, аби стеблинка була м’якенька. Потім з нею можна вже працювати, – ділиться секретами майстриня. – Вироби можуть бути різними: прикраса, вишивка, ткацтво, скульптура. Розрізають солому спеціальним різачком на 3,4 та 6 частин».
У 2005 році на фестивалі «Берегиня» у Луцьку Світлана познайомилася з відомою місцевою мисткинею та заслуженим майстром народної творчості України Марією Кравчук. Разом вони відвідали виставку за кордоном, де обмінялися досвідом з іншими майстрами у своєму мистецтві.
«Там було дуже багато майстрів, які навчалися цьому у спеціальних закладах, – згадує Світлана Піскова. – Було захоплююче знаходитись у середовищі, де соломоплетіння є розвиненим та досить поширеним видом мистецтва».
Після цього у пані Світлани почалося активне життя: «Був час, коли за рік було по 15-18 виїздів. Мала змогу представляти мистецтво свого краю на різноманітних фестивалях, як-от у Голій Пристані, Києві, Дніпрі, Кролевці, Харкові та інших містах України. Брала участь у Днях міст. Коли приїжджала додому, то доводилося швидко поповнювати свою колекцію, аби встигнути до наступної події».
Пані Світлана має власних учнів та очолює секцію по плетінню соломки у Всеукраїнському семінарі-практикумі з питань символіки та семантики в українській культурі «Зрима пісня України», проводить майстер-класи напередодні свят для жителів селища Нова Прага, Кіровоградщини та інших областей. З початком війни кількість поїздок зменшилася, майстер-класи перейшли в онлайн-формат. Зараз майстриня продовжує створювати унікальні зразки та передає охочим стародавнє ремесло.
Вже за декілька місяців стануть популярними майстер-класи із виготовлення різдвяних дідухів та павуків. Жито, пшеницю, овес та сухоцвіти для оберегів майстриня вирощує і заготовляє сама.
«На різдвяні свята практикуємо виготовлення дідуха, павука, пташки, янголят. В основному, щось просте, аби людина без особливих навичок змогла зробити власний виріб, – говорить Світлана. – Українці все ж повертаються до своїх традицій. До прикладу, павук, якого ми плетемо, є гармонізатором простору, вбирав весь негатив, дарує господарям добробут, щастя та здоров’я. Його виготовляли перед Різдвом та підвішували до сволока. Обертаючись навсибіч, він розвіював усі негаразди. Павука чіпляли й над молодятами, й над немовлятами, вважаючи його за оберіг. Як і дідух, він зберігався до Водохреща. Я перед Різдвом ставлю дідух на покуті. Він має сильний аромат польових трав, та в нього надзвичайна енергетика».
«Коли поринаєш у роботу, то забуваєш усі думки. Не думаєш ні про що інше, а тільки про роботу», – говорить майстриня. Справді, якщо процес захоплює, якщо людина любить свою справу, то вироби випромінюють тепло і добро, є справжніми оберегами. Головне – щоб людям подобалося. А їм подобається. За свою роботу Світлана Піскова має сотні Подяк, відзнак та нагород. Але не це головне, коли справа – твоє покликання.
За три десятиліття майстриня створила більше тисячі солом’яних виробів. Більшість зберігає вдома. Крім того, пані Світлана постійно допомагає нашим захисникам.

Ярослава Волошко