Секрети від автора бестселера

   Дмитро Бондаренко – 44-річний письменник з Дніпра, чию книгу «Сімнадцятий поверх» із задоволенням читають жителі багатьох країн світу, знаходячи у романі те, що близько і торкається серця. 24 травня письменник презентував свої книги в Олександрії і зустрівся з читачами у Центральній міській бібліотеці ім. О. Пушкіна. Ті, хто побував на зустрічі, послухали оповідання й уривки з романів у авторському виконанні, дізналися, як Дмитро знаходить сюжети для своїх творів (до речі, подорож Олександрією також подарувала письменникові ідею для майбутнього оповідання), хто герої його книг і звідки його популярність. Д.Бондаренко – автор шести романів і чотирьох збірок прозових оповідань з несподіваною розв’язкою у дусі О. Генрі, лауреат та дипломант багатьох українських і міжнародних конкурсів, володар літературних премій, у тому числі Спілки письменників України – «Смолоскип» і «Гранослов». Роман автора «Сімнадцятий поверх» став призером читацьких симпатій конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі-2006», у 2008-му був відзначений першою премією представництва ООН в Україні і потрапив відразу у два рейтинги на «Амазоні» – найбільшіій у світі американській компанії, що продає товари та послуги через Інтернет. Книга, власноруч перекладена автором англійською мовою, стала першою у категорії «Східноєвропейська література» і ввійшла до Топ-100 у жанрі «Медичні трилери».

   Письменник розповів, що писати почав під враженням від творів Сомерсета Моема, сюжети оповідань і романів бере з власних спостережень довколишнього життя в сучасному мегаполісі і пише на вічні теми: кохання, ревнощі, сімейні цінності, гроші та злочини, з ними пов’язані. Герої його творів – сучасники, прості люди зі своїми потребами, переживаннями та стосунками. Саме тому вони близькі читачам, і не лише українським.

   Д.Бондаренко закінчив Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, за фахом – черговий по станції. Але ще під час навчання зрозумів, що це не його спеціальність, і за нею не працював: «Завдяки цьому героїчному кроку я, можливо, врятував життя багатьох людей, – жартує він і додає – Для митця головне – творчість. Я пишу про людей на фоні певних подій в Україні. Пишу про життя, а у ньому є місце і щастю, і суму, і трагедії, і гумору».]

   – Дмитре, чи можливо в Україні жити суто письменництвом, без іншого джерела прибутку?

  – Це мрія будь-якого письменника у будь-якій країні – щоб його творчість приносила такі гроші, на які можна жити спокійно і комфортно. Але навіть на Заході таких одиниці – наприклад, Ден Браун або Стівен Кінг. Більшість же відомих авторів, навіть ті, чиї твори вдало екранізують, мають іншу постійну роботу. Успіх письменника – це не постійна величина. Моя книга декілька разів «вистрелила» на «Амазоні» – але це разовий успіх, у тому числі фінансовий. Тому розраховувати на постійний прибуток ніяк не можна. Як говорив класик, американський письменник Джон Стейнбек, «у порівнянні з письменництвом гра на скачках – солідний, надійний бізнес». Тому письменництво – це моє хобі, а працюю я у IT-сфері.

  – На «Амазоні» може презентувати свої твори будь-який автор?

  – Так. Справа в тому, що «Амазон» – це інтернет-платформа, де викладають книжки як потужні видавництва, так і автори, навіть початківці. Але треба, щоб твори були написані або перекладені англійською, іспанською, німецькою, французькою мовами. Якщо книга зацікавить читачів, вона може стати бестселлером, як це було у моєму випадку. А треба зауважити, що, приміром, рік тому на «Амазоні» з’являлося вісім тисяч нових книжок щотижня. Тож треба неабияк постаратися, щоб не потонути у цьому морі і виділитися серед інших. І я дуже вдячний хлопцям, які порадили мені вийти на «Амазон». Бо «Сімнадцятий поверх» я писав для українського читача і не думав ні про яку Америку. Але тематика і сюжет – про сімейні стосунки, проблеми шлюбу і подружнього життя, виявилися близькими читачам США, і вони писали про це у коментарях.

   Багато письменників, розповідаючи про свою творчість, пишаються тим, що їхні твори перекладені різними мовами. Але просто перекласти – сьогодні не проблема. А от хто читає ці твори – це інше питання. Український письменник Андрій Курков – світова величина, його дійсно читають скрізь. Максимум, хто читає за кордоном інших авторів, – це українська діаспора або люди, які цікавляться Україною. Це дуже обмежена категорія, і треба розуміти, що як би ми себе не позиціонували, наша країна цікавить дуже мало людей у світі. У моєму випадку іноземців зацікавила сама історія. Та оскільки вона відбувається в Україні, маю надію, що вони більше дізналися і про неї.

   – Думаю, ваша популярність обумовлена тим, що теми, які ви порушуєте, близькі людям у будь-якій країні світу.

   – Я ще й активний читач, тому, як у письменника, у мене є принцип: щоб читачу було цікаво, пишу про те, що хвилює особисто мене. У мене є історії, взяті з реального життя, є вигадані, але відбуваються вони на фоні сучасної дійсності. Реальні історії читачам подобаються більше, бо більшість любить читати літературу про себе, аніж дізнаватися про щось нове. «Сімнадцятий поверх» теж більшою мірою створений на основі реальних подій. І реакція на нього була майже однаковою у нас у країні і в Америці, і це мене вразило, бо дехто з моїх друзів сумнівався, що американці зрозуміють наші реалії. Так от, чоловіки говорять: «Ця книга про мене» (у романі йдеться про молодого чоловіка, який після шести років шлюбу, кохаючи дружину, страшенно захотів іншу жінку. – Авт.), жінки, які тривалий час у шлюбі: «Така вже у чоловіків вдача, це їхня природа», а дівчата і молоді жінки, які щойно вийшли заміж: «Це нісенітниця! Такого не може бути, принаймні точно не зі мною!». І це правильно, бо якби люди не мали рожевих окуляр у юності, людство припинило б розмножуватися.

  – Зараз легше починати письменнику, ніж коли починали ви?

  – Так. Просто зараз більше видавництв, куди можна здати свої твори. Відповідно, більше шансів, що тебе помітять і надрукують. Але проблема в тому, що видавці – як у нас, так і в США – дуже «закостенілі»: якщо модно, приміром, про вампірів – друкують тільки про вампірів. Хочеться вірити, що настануть части, коли на перший план вийде якість написаних текстів. Я друкую книги своїм коштом (Стівен Кінг перші дві книги видав так само) і у багатьох речах розбираюся краще, ніж видавці. Саме завдяки само видавництву, я зміг презентувати свою книгу на «Амазоні».

Олена Карпачова