Пограбування по-олександрійськи

Нещодавно Олександрійський  міськрайонний суд виніс вирок одному з учасників збройного пограбування місцевого «металіста», що відбулося у далекому 2010 році. Ціле десятиріччя знадобилося, щоб затримати і покарати одного з нападників на родину підприємця, який займався скупкою металобрухту.

Отже, увечері 20 червня 2010 року у ворота підприємця постукали невідомі чоловіки. Їм відчинила господиня домоволодіння і натрапила на дуло направленого їй у голову пістолета…

«Справу» спільники готували заздалегідь: замінили номерні знаки на своєму авто, кілька днів шпигували за господарями, вивчаючи їхній розклад дня, розташування будівель. Підготували чотири промислові хомути для зв`язування мешканців будинку, електрошокер та пістолет Макарова.

Отож, постукавши у хвіртку, вони повідомили, «що працюють у Знам’янці, їхній роботодавець не дав їм коштів, вони на вихідних залишилися голод-ними і попрохали придбати їхні речі». Зайшовши на подвір’я, один з нападників приставив пістолет до чола жертви, а після цього «почав наносити їй удари по голові та руках. Від болю потерпіла почала кричати і, впавши на підлогу, втратила свідомість.

На крики вибіг малолітній син, але його схопили та кинули до гаража.

З показів потерпілої: «Я нагнулася, щоб подивитися, що було в пакеті, який принесли чоловіки, і коли піднялася, то побачила, що один з них наставив на мене пістолет і сказав: «Тихо». Не пам’ятаю, що йому відповіла, але він рукояткою пістолета почав бити по голові, я почала кричати, впала на підлогу, здається, на якісь долі секунди втратила свідомість, але більшу частину часу була в свідомості, так як бачила, що нападник викручував її дитині руки. Син намагався вирватися, але йому заламали руки і затягнули в гараж».

З показів господаря: «Я сидів у дворі і чистив рибу. До нас подзвонили, і дружина відчинила ворота. У двір зайшли три особи. У них в руках були пакети з металобрухтом. Вони повідомили, що прийшли здавати металобрухт. Один з них залишався стояти у дворі, а інші разом із дружиною пішли до гаража. Через декілька хвилинз я почув крик дружини, тож з ножем у руках побіг до гаража, а коли підбіг, то побачив, як один з чоловіків наставляє на мене пістолет. Дружина чи стояла на колінах, чи лежала –  не пам’ятаю, в гараж не встиг зайти. Я відчув реальну загрозу для свого життя та життя своєї дружини, тому зумів вирватися та побіг випускати собак».

Побачивши здоровенних «кавказців» нападники кинулися навтьоки, забувши про мету візиту. Але вийшло так, що лише через 10 років одного з нападників таки наздогнало правосуддя й призначило покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років та відшкодування моральної шкоди у розмірі 26 тис. грн.

І. Петров