Почати з нуля і не зламатися

Місто з гарною назвою Мирноград до війни було одним із типових містечок Донецької області. На відстані 75 кілометрів – Донецький аеропорт, зруйнований під час проведення АТО, у 191 кілометрі – море у нині окупованому Маріуполі…

Анна Розум, дошкільний педагог за освітою, на початку 2022 року була головою правління 20 ОСББ, членом Громадської ради Мирнограда як секретар координаційного комітету самоорганізації населення, співзасновницею громадської організації «Центр підтримки ОСББ та громадських ініціатив Мирнограда». А ще займалася «нежіночим» видом підприємництва – автоперевезеннями. Тобто, жодної роботи не боялася і мала активну життєву позицію.
Колись Анна працювала у ЖЕКу, але після реформи житлово-комунального господарства і прийняття Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» її основною роботою стало створення та підтримка ОСББ. У рамках проєкту МРГ-ІІІ (спільний проєкт ПРООН/ЄС «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» у Мирнограді) був створений ресурсний центр. Анна брала активну участь у його роботі і допомагала жителям міста з усіх питань, пов’язаних із діяльністю об’єднань співвласників.
Коли у Мирнограді оголосили евакуацію, люди почали виїжджати. Але, пробувши в евакуації 2-3 місяці, почали вертатися додому, адже усі 20 будинків, якими керувала Анна, після початку повномасштабної війни вціліли, і вона керувала ОСББ дистанційно.
Про Олександрію ще чотири роки тому Анна знала лише з розповідей батька. Його, у минулому гірничого інженера, колись направляли до нашого міста у відрядження, але він відмовився. Натомість через багато років в Олександрію приїхала його донька.
Згадуючи про те, як познайомилася з нашим містом, Анна посміхається. Усе вирішив випадок. У березні 2022 8-місним бусом «Рено» жінка везла переселенців у Вінницю, і перед самою Олександрією у решітку автомобіля попав фазан, розбився радіатор. Хлопці з АЗС ОККО транспортували бус до СТО «Майстер» на вулиці Поштовій. Пасажирів відправили до Вінниці іншим перевізником, а водії п’ять днів, поки ремонтували авто, жили в Олександрії. За цей час Анна пішки обійшла все місто, оглянула краєвиди, познайомилася з пам’ятками. А на початку червня переїхала сюди жити – з чоловіком, татом, мамою і свекрухою. Знайшли будинок у Марто-Іванівці з правом викупу. Облаштувалися, і Анна відразу прийшла до «Центру допомоги «Олександрія», бо не може сидіти без діла. Її радо прийняли, виділили ділянку роботи за комп’ютером. Так підприємиця стала волонтером.
Періодично Анна їздила додому, де залишилося житло. Відвідувала свої ОСББ, але повертатися назовсім не планувала: «Не бачу в цьому сенсу. Вже тоді лякала невизначеність. Якби не батьки, що потребують догляду, мабуть, відразу поїхала б до Польщі. Я звикла сама заробляти, роботи не боюся, шукаю будь-які можливості. Коли були замовлення, займалася перевезеннями, вирощувала мікрозелень. Намагаюся ні до чого не прив’язуватися. І, незважаючи ні на що, залишаюся оптимісткою. У моєму теперішньому житті є свої переваги – нові знайомства, нові друзі, нові можливості. У будь-якому разі, сидіти на дивані та дивитися телевізор я не можу, мені треба діяти».
Пізніше Анна вивезла з Мирнограда свої сонячні панелі, розвивала птахівництво. Шукала можливості розвиватися і заробляти. Протягом року була волонтеркою Центру допомоги «Олександрія». Активна, відповідальна, небайдужа – вона швидко стала частиною команди, брала участь у викладанні фінансової грамотності, ділилася знаннями та підтримувала людей у складний період. Ставши олександрійкою та проживаючи в нашому місті, Анна намагається створити ОСББ і тут – об’єднати людей, навчити взаємодії та спільної відповідальності за простір, у якому вони живуть.
З роботою в Олександрії проблеми, тож згодом Анна з командою однодумиць поїхала на заробітки до Європи. Працювала у Польщі, Чехії. Про своє життя і роботу Анна розповідала у своєму акаунті у TikTok. Було важко, але зароблені гроші дозволили започаткувати новий бізнес – невеличкий готель у Західній Україні.
Сьогодні у Анни новий вид діяльності – туристичний бізнес. Вона вдало поєднує приємне з корисним – є учасницею InCruises – Міжнародного клубу подорожей, який дає доступ до круїзів на лайнерах, готелів і курортів, туристичних пропозицій зі знижками. Головна ідея – подорожувати вигідніше, ніж через звичайні туристичні агенції. Як це працює? Ти оформлюєш членство, щомісяця накопичуєш і купуєш круїзи за цінами нижче ринкових. Це дає можливість подорожувати по всьому світу, економити на круїзах, бути частиною спільноти мандрівників та брати участь у партнерській програмі.

Анна продовжує вести акаунт у TikTok, показує своє життя і запрошує бажаючих розвиватися і подорожувати разом з нею: «Будьте сильними, знаходьте в собі сили на нове життя, радійте кожному дню попри все, бо життя одне! Запрошую до подорожей, відкрийте для себе новий світ, новий відпочинок, і не думайте, що це не для вас! Я навчу вас заробляти, подорожувати і радіти життю!»
Ось декілька порад від Анни Розум: «Впевненість – це не про «я ніколи не сумніваюся». Це про «я можу діяти, навіть коли сумніваюся». Страх є у всіх. Різниця в тому, що впевнена людина не чекає, поки він зникне – вона рухається разом із ним. Впевненість росте з дій, а не з думок. Чим більше робиш (навіть криво і неідеально), тим більше з’являється внутрішнє «я можу». Очікування ідеального моменту зазвичай з’їдає впевненість. Самоповага важливіша за схвалення. Коли твоя цінність залежить від чужої оцінки – впевненість хитка. Коли ти спираєшся на власні принципи – вона стабільніша. Помилки – не вороги. Вони не зменшують твою цінність. Вони просто показують, де ти ростеш. Маленька практика на щодень: згадай одну річ, яку ти зробила добре сьогодні. Зроби один маленький крок, який трохи лякає. Говори з собою так, як говорила би з близькою людиною».
Анна – оптимістка. Вона завжди посміхається і заряджає оточуючих своєю невичерпною світлою енергією. Згадуючи пройдений шлях, вона говорить не про втрати, а про досвід. Мирноград навчив її відповідальності, війна – рішучості, Олександрія – новому старту. Вона не чекала ідеального моменту, не шукала гарантій. Просто діяла.
Її історія – про внутрішню опору, вміння починати з нуля, шукати можливості там, де інші бачать лише обставини. Будуючи нові проєкти, Анна навчає людей впевненості власним прикладом. Бо переконана: життя не чекає, поки ти наважишся. Воно відбувається просто зараз.
І якщо вчора її шлях пролягав через гостинну Олександрію та європейські країни, то завтра він знову поведе туди, де потрібні її енергія, досвід і віра в людей.
Головне – рухатися. Навіть коли страшно.

Олена Карпачова