Кому потрібні онкохворі

Як свідчать дані статистики, зараз у нашій області йде сплеск захворюваності на рак. Цей показник перевищує середній по Україні на 32% (до речі, смертність від онкології – у 15 разів вища, ніж від коронавірусу).
За даними обласного департаменту охорони здоров’я, за останні десять років захворюваність на рак збільшилася з 411 нових випадків на 100 тисяч населення у 2006 році до 469 випадків у 2016 році. По Олександрійському району зареєстровано 570 випадків. За рік на Кіровоградщині захворів 4461 житель та померли 1953.

Як відомо, географічно майже половина площ нашої області – це породи кристалічного щита з високим вмістом торія та урану, що негативно впливає на стан довкілля та здоров`я мешканців області. Раніше, щоб забезпечити радіаційний захист населення в Кіровоградській області, діяли кілька спеціальних програм, проте останні три роки вони не діють.
Здавалося б, здоров`я громадян повинно бути у пріоритеті держави, хоча б тому, що профілактика та рання діагностика онкохвороб убезпечує її від величезних витрат на лікування. Але факти свідчать, що зараз у державній політиці інші турботи, а розпочата медична реформа направлена не стільки на підвищення стану охорони здоров’я громадян, скільки на скорочення витрат на утримання медичних закладів. Так, за 5 останніх років диспансеру виділили всього 30 тис. грн з обласного бюджету.
Як розповідає керівник закладу Олег Носов, ще у 2017 році Кірово-градська обласна рада намагалася приєднати Олександрійський онкологічний диспансер до обласного шляхом перетворення його у комунальне некомерційне підприємство, що ставило під сумнів не тільки ефективність лікування, а й взагалі існування закладу. Тоді депутатами – олександрійцями в обласній раді рішення не було підтримане, і диспансер вдалося відстояти. Головним аргументом було те, що фахівці закладу за рік в середньому надають медичну та консультативну допомогу 13000 пацієнтів не тільки з Олександрії, а й з Олександрійського, Онуфріївського, Петрівського та Світ-ловодського районів.
Друга спроба відбулася в березні 2020 року, коли на сайті обласної ради з’явився проєкт, яким планувалася ліквідація диспансера як юридичної особи та його об’єднання з обласним клінічним онкологічним центром. На цей раз уже депутати обласної ради не підтримали проєкту рішення. Можливо, за збігом обставин, але у квітні того ж року стало відомо, що медпрацівники закладу вже місяць не отримують зарплати. Тоді це пояснили припиненням фінансування онкодиспансеру Національною службою здоров’я та Кіровоградською обласною радою. Пізніше зарплату виплатили, але негаразди не закінчилися.
У серпні 2020 року було закрите радіологічне відділення диспансеру. У Національній службі здоров’я України це пояснили тим, що з закладом не укладений договір про надання медичних послуг через те, що в ньому застаріле обладнання. На увазі мається апарат променевої терапії, про проблеми якого неодноразово протягом багатьох років розповідав «ОТ» та інші місцеві й обласні ЗМІ. Щоденно його послугами користувалися до 30 пацієнтів, які тепер вимушені їздити на терапію до Кропивницького за 70 кілометрів або ж звертатися в приватні клініки, де ціна послуг на променеву терапію становить 100-120 тисяч гривень на рік. Апарат, хоч і встановлений ще у 1980 році, проте, якщо кожні 15 років його перезаряджати, слугував би ще довго.
Олег Носов п’ять років поспіль звертався до обласної ради, яка є розпорядником коштів у медичній сфері, з проханням придбати ізотоп – витратний матеріал для гама-терапевтичного апарата, проте 7,2 млн гривень так і не знайшлося. Невже життя сотен померлих від раку олександрійців не варте таких коштів?..
За ці роки вся допомога з обласного бюджету звелася до фінансування нового пандуса. Навіть харчування пацієнтів доводиться організовувати і фінансувати самотужки завдяки таким небайдужим олександрійцям, як Олег Барсименко, Юрій Анатольєв, Павло Проценко…
– Ще одна проблема – зберегти медичний персонал, адже встояти перед спокусою гідної заробітної плати, яку отримують лікарі за кордоном, стає все важче, – каже Олег Миколайович. – Наприклад, наш анестезіолог отримує до 6 тисяч гривень, а його польський колега – до 100 тис. в еквіваленті!
Того фінансування, яке ми от-римуємо від Національної служби здоров’я України, вистачає лише на мінімальну заробітну плату, тож ні про який розвиток закладу не може бути й мови.
Проте ми тримаємося. Мину-лого року онкодиспансер отримав контракти з НСЗУ на один пакет послуг – амбулаторну та стаціонарну допомогу. У цьому році ще два пакети, у тому числі на хірургічну допомогу з оперативним втручанням.
Наразі медзакладу потрібні капітальний ремонт та придбання медичного обладнання: УЗД-апарата для виявлення патологій на ранніх стадіях захворювання, апарата ШВЛ, операційних ламп, кисневого концентратора.
У червні цього року я звернувся з офіційним листом до депутата Олександрійської районної ради Олега Берсименка з проханням допомогти придбати медичне обладнання для більш якісної роботи закладу та знайти кошти на ремонт першого поверху закладу. Рада підтримала пропозицію і направила її до обласної державної адміністрації. У своїй відповіді голова Кіровоградської ОДА Марія Чорна наголосила, що наразі усі наявні ресурси обласного бюджету розподілені, проте питання спрямування з обласного бюджету коштів у розмірі 4 млн 300 тис. грн для потреб Олександрійського онкодиспансеру взято на контроль.
Тож будемо сподіватися на краще, а наші пацієнти і надалі будуть отримувати доступну допомогу.
С. Іванов