Хто вбиває малий бізнес – думка олександрійського підприємця

Я пам’ятаю день, коли стала підприємцем.

В мене була маленька дитина 1,5 року і повна відсутність коштів, абсолютний нуль. Це було страшно, як для 24-річної дівчини, але вибору не було. На той час податки були невисокі (приблизно 500 грн при курсі $ 8), оренда теж, штраф був можливий хіба що за те, що невчасно сплатиш податки, тобто ризиків, як таких, не було.

Умови влаштували і я почала працювати: сама створила робочі місця для себе і робітника, почала сплачувати податки і наповнювати бюджет України. Це дало мені змогу за певний період досягти стабільності і жити нормально…

А що ж пропонують зараз підприємцям? Складне ведення бізнесу, штраф за будь-яку помилку. Не вніс товар – штраф, загубив накладну на товар – штраф, пропав інтернет – не звітує (штраф). То скажіть, хто з молодого не освіченого покоління захоче працювати на нашу державу? Тут навіть у досвічених підприємців руки опускаються!

Лопатою гроші в малому бізнесі ніхто не гребе! Ой як важко робити щодня виручку, щоб дотягнутися до точки беззбитковості, а вже потім почати щось заробляти! А ці постійні курсові «американські гірки»! А здорожчання фіксованих податків! А здорожчання енергоносіїв, оренди, заробітної плати!

Ось і виникає у багатьох підприємців питання: а чи не гайнути нам звичайними робітниками на завод у Польщу чи Германію? Адже ми роботи не боїмося!

В мене питання до фіскальної, податкової служб та народних обранців: хто ж тоді буде наповнювати бюджет? В намаганнях знайти порушників – давайте знищимо все! Оце метода! Ми, можливо, як виправні люди не пропадемо, а країну ви доб’єте!

Анна Хворостина