Говорять правильно, а що пропонують?

Наступного року ми обиратимемо нового президента, а з ним – і курс, яким рухатиметься країна. Виборчі перегони ще не почалися, та всі політичні сили вже активно пропагують своє бачення майбутнього для України, точніше, піарять свої партії, говорять про те, що хвилює електорат, що хочуть чути прості люди. У всіх на слуху головні політичні конкуренти – БПП, ВО «Батьківщина», тепер іще «Основа», «Наші» і «Народний фронт», який уже розмістив в Олександрії кілька наметів і розповсюджує «бойові листівки». А що ж націоналісти? Вони теж не мовчать. Лідер «Національного Корпусу» Андрій Білецький у листопадовому випуску партійної газети відверто рубає правду, що неабияк збільшує прихильність до нього особисто і до очолюваної ним сили. Читаєш – і розумієш: усе так, з усім можна погодитися, а під деякими висловлюваннями – просто підписатися.

От як: «Сьогодні дуже модною є євроінтеграція, а насправді важливим має бути лише те, що вигідне нашій країні. Україна не має можливості сьогодні та найближчим часом увійти як повноправний член до ЄС. Це розуміє абсолютно кожна адекватна людина. Крім того, сам ЄС перебуває у стані надглибокої системної кризи. Для України, та й для будь-якої країни, вигідна не проатлантична, не проросійська чи будь-яка інша орієнтація, а орієнтація на власні сили. Наша політика повинна, врешті-решт, стати україноцентричною. Натомість ми постійно обираємо виключно один з якихось варіантів: у нас проросійська або прозахідна політика. Відмовиться від нас Європа або прийдуть до влади проросійські сили в Європі – якою тоді буде політика в Україні? Будемо шукати провашингтонську політику, потім – пропекінську? Можливо, треба зупинитися і почати займатися проукраїнською зовнішньою політикою? Величезна кількість країн показує чудові результати, ведучи власну політику. От і все, ось наша концепція: в першу чергу – україноцентризм, а не євроскептицизм». Усе правильно. Якби не одне але: а як цього досягти, якщо ми ниці і бідні, обкрадені і доведені до відчаю? Що ми можемо запропонувати світовій спільноті, щоби нас дійсно шанували не за те, що ми нещасні, а за потужність і здатність рухатися вперед? На чому будуватимемо свою проукраїнську зовнішню політику?

Або ось іще на другій сторінці газети – про те, що зростання цін на газ – це загроза для існування держави. Так і є. Це всі і кожен відчуває на собі. «Комунальні тарифи протягом 2014-2018 років зросли в 4-8 разів, мінімальна зарплата – у 3 рази, а мінімальна пенсія – лише на 70%, – пише Андрій Білецький. – Влада затягує всіх українців у боргову яму. Станом на початок осені українці вже заборгували комунальним підприємствам близько 38,4 млрд грн. А попереду новий опалювальний сезон». Що ж пропонує «Національний Корпус», щоб зупинити «владу і олігархів, які монополізували енергетику України і наживаються на власних громадянах»? Ось і відповідь: «Національний Корпус» ініціює створення експертної групи по виходу з енергетичної кризи. Результатом роботи цієї групи має стати стратегія забезпечення енергетичної незалежності України. Ми виявимо конкретних посадових осіб, які довели країну до такого стану, і змусимо їх понести відповідальність». Нічого не нагадує? «Банду геть», крадіїв під арешт і таке інше. Знаємо – проходили. Покращення від того не відчули. Скоріше навпаки.

Ще цитата. «Якщо виборча система не буде змінена, владні паразити залишаться на своїх місцях, а здорові патріотичні сили не зможуть прийти до влади. (Хто б сумнівався – досвід підказує, що так і буде. – Авт.). Якщо влада не оновиться, то це неод-мінно призведе до повного колапсу України. Олігархат уже поставив країну на межу, а стара виборча система зіштовхне її у прірву. Ми зможемо втратити все. «Національний Корпус» готовий боротися за зміну системи всіма доступними способами. Якщо парламент не зробить принципових кроків до зміни виборчих правил, ми перейдемо до іншого формату протистояння. І цей формат точно буде результативним, а для декого й болісним». Жодних обіцянок, без конкретики, без чітких планів – що і як треба міняти. Натомість погроза кулаком, тобто, даруйте, «іншим форматом протистояння». Так і хочеться сказати словами з однієї пісні: «Не, все понятно, но шо конкретно?»

І, нарешті, остання сторінка осіннього номера періодичного видання. Заголовок – «Націоналізм = успіх». Мабуть, тут прочитаємо про те, що пропонують наші патріоти? Читати справді є про що. Про успіх країн, де при владі знаходяться націоналісти – Польщі, Угорщини, Японії, Південної Кореї, Ізраїлю, Сінгапура. Дійсно вражає, справді багато корисного, достойні приклади, є чому повчитися. Так що ж пропонує «Національний Корпус», щоб і у нас був такий розквіт и швидкий злет? Про це, на жаль, в газеті не йдеться. Мабуть, у наступному номері. А так кортіло почитати. Ми ж, виборці, тепер стали вимогливими і вибагливими. Нам давай не просто гасла, а конкретні тези, покрокові програми, переконливі факти й аналітичні висновки. Щоб було над чим замислитися, з чим погодитися. Щоб побачити нову потужну силу і відчути її спроможність. Бо справді набридли одні й ті самі обличчя на політичній арені.

Поліна Харченко