Дешева країна

     Мабуть, ніхто не буде сперечатися з тим твердженням, що останнім часом життя у нашій чудовій країні стало, як ніколи раніше, дорогим, а все навкруги здешевіло так, що далі вже нікуди. Короткохвильове радіо та рекламні щити обабіч доріг ніби змагаються між собою у спробі довести нам, що дуже смачна і корисна ковбаса коштує «всього» лише 36 гривень за кілограм, йогурти – «всього» 8 гривень за двісті грамів, макарони – «всього» 9 гривень за дев’ятсот грамів. Цей перелік можна продовжити до нескінченності. Але що таке дешеві продукти? Про що це говорить?

   По-перше, про намагання виробників продукції наблизитися до можливостей споживачів і все-таки продати пиво, рибу чи ковбасу. І по-друге, будь-яким чином здешевити свої вироби: додати у вершкове масло пальмову олію, а макарони виготовити з борошна нижчого сорту. Тож вершкове масло навіть з позначкою «екстра» на упаковці у холодильнику не стає твердим, макарони злипаються під час приготування, а пляшки пива поступово зменшують місткість – від 500 грамів до 450 і менше, залишаючи незмінною ціну. З усього видно, що грошей у населення стає все менше і менше. А від цього і якість продуктів харчування стає все нижчою, і їхня вага поступово зменшується.

   А що відбувається з ринком нерухомості! Олександрійські ріелтори скаржаться на зменшення кількості продаж квартир і будинків. І що примітно – житло зараз продається за безцінь. Трикімнатна квартира коштує (у перерахунку на долари США) близько 10-14 тисяч, двокімнатна – 7-8 тисяч. Будинки з газом, водопостачанням, з усіма санітарними умовами можна придбати за 5-10 тисяч.

  В «Олександрійському тижні» можна також побачити десятки оголошень про продаж комерційних приміщень. Ось звичайний перелік: магазин, ларьок на ринку, офіс, станція техобслуговування, швейна майстерня, шиномонтаж з обладнанням, перукарня і таке інше. Тривожать і чутки, що той чи інший підприємець припиняє в Олександрії свою діяльність і виїздить за кордон. Приміром, володарка одного з популярних кафе у місті має намір розпродати все майно і переїхати з родиною до Ізраїлю.

     Усе це свідчення того, що споживчий ринок України ледве жевріє. А споживчий ринок, як відомо, є головною складовою успішного розвитку економіки будь-якої країни. Чим більше населення буде купувати ті чи інші товари, тим продуктивніше працюватимуть фабрики і заводи. Їхні робітники отримуватимуть зарплату і знову-таки віднесуть її до магазинів і на ринки. Пригадаймо, що навіть попередній президент США Б.Обама в одній зі своїх доповідей заявив, що економіка і так найбільш розвиненої країни світу додала обертів за рахунок пожвавлення споживчого ринку. Так, турбота про зміцнення споживчого ринку є однією з головних у керівників найпотужнішої держави. Продаж товарів з відстроченням платежів, різні системи знижок, дешеві кредити і багато інших важелів допомагають людям придбати товари і дають поштовх для розвитку економіки. У двадцяті роки минулого століття американські менеджери зробили відкриття: не треба рекламувати окремі товари, – треба рекламувати споживання. Звідти і пішли обкладинки популярних журналів, на яких зображені, приміром, сім’я з автомобілем – будинок на задньому плані. Жінки обов’язково були одягнені у сукні відомих брендів. Сумочки і капелюшки, взуття і прикраси спонукали не відставати від інших, а купувати і купувати все більше і більше.

    У нашій же незалежній і вільній країні купують все менше і менше. Економіка від такого стану речей все більше уповільнює свій рух. Невже наші керівники не розуміють того, що захмарні ціни на газ та різні комунальні послуги забрали останні кошти з кишень українців, обвалили споживчий ринок і майже зупинили економіку? Останні працюючі заводи розпустили робітників і зачинили прохідні. Тисячі порожніх вагонів чогось вичікують на запасних коліях вузлових залізничних станцій. Зупинився гордість і один із флагманів машинобудування в Україні «АвтоЗАЗ». Ще кілька років тому майданчики для готової продукції біля цього заводу були забиті «Ланосами». Зараз там пусто… КрАЗ ще працює, але завдяки державним замовленням на оборону. Сумно…

   Від такої економічної депресії страждають також і представники нашої еліти. Адже прибутки пивоварень, птахофабрик, маслозаводів, млинів теж поступово падають. Чому ж мовчать Васадзе, Слободян, Каськів та інші успішні українці? Адже у них є великі кошти, зв’язки, політичний вплив. А з усього видно, що й їхньому бізнесу при такій «турботі» про споживчий ринок незабаром прийде гаплик.

     Наймовірніше, причиною цього «мовчання ягнят» є їхня орієнтація на Захід. І головне у тому, що гроші вони тримають в американській валюті й у західних банках. Та ще й до того, капітали, можливо, мають кримінальну складову. А у США є закон, у відповідності з яким протиправні діяння, які вчинені з використанням американської фінансової системи (тобто з використанням доларів), підпадають під дію каральних органів США. Тож при певному бажанні американських спонсорів будь-якого невдоволеного підприємця в Україні можна позбавити нажитих статків і навіть посадити за грати. Пам’ятаєте колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка? Можливо, саме тому наші депутати так не бажають створити антикорупційний суд? От і виходить, що допоки у Верховній Раді будуть сидіти слуги народу, які зберігають свої капітали в німецьких та австрійських банках – нашій державі не слід чекати позитивних змін. Чому ж тоді у Головному Законі України записано, що головним носієм влади є народ?

   Життя, як відомо, все розставляє по своїх місцях. І не сьогодні-завтра прийде той час, коли верхи не зможуть, а низи не захочуть… І Україна знову стане заможною і багатою країною…

С.Кривунь