Дерева гинуть… мовчки

    Згідно з новітніми дослідженнями, п’ята частина усіх типів рослин на планеті опинилася на межі виживання. Науковці, які вивчали тисячі їхніх видів, дійшли висновку, що єдиним домінуючим фактором, що призводить до загибелі рослин, є не кліматичні катаклізми, не екологічні негаразди чи зміна гідрологічного режиму, а банальне вирубування лісів. На даний час на Землі знищується 14 млн га лісу щороку. Втім, не будемо зараз про глобальні проблеми «зелених легень» – у нас таких проблем і під боком, на місцевому рівні більше ніж досить.

     Народ не мовчить (іноді)

   Час від часу до редакції телефонують обурені читачі з повідомленнями про незаконні вирубки лісосмуг та інших зелених насаджень на зразок: «У районі Войнівки другий день група невідомих осіб масово вирізає дерева, лісоматеріал кудись вивозять. Ми зверталися до поліції, її працівники обіцяли приїхати ще вчора, але досі ніхто з них не з’явився!». Повідомлення, з якими люди апелюють до газети, зазвичай однотипні, змінюються лише назви населених пунктів Олександрійщини. Чому саме до газети – а тому, що дуже складно добитись якихось рішучих дій і від правоохоронців, і від лісового господарства, і від екологічної служби, вважають люди. А самотужки протистояти «чорним лісорубам», які вивозять пиломатеріали доверху завантаженими самоскидами і тракторами з причепами, не кожен наважиться. Навіть силами місцевої влади (скажімо, сільської ради) далеко не завжди вдається запобігти лісовому вандалізму – занадто вже знахабніли ділки даного тіньового бізнесу від почуття безкарності.

     «Каральна десниця» закону

      Взагалі, за великим рахунком, іноді і для декого з таких дроворубів кара таки настає. Але в тому й біда, що лише подекуди… З повідомлень Кіровоградської обласної прокуратури тільки упродовж одного місяця поточного року правоохоронцями області виявлено ряд кримінальних правопорушень з боку суб’єктів господарювання, які надають на території області послуги у сфері лісового господарства: під час державних закупівель, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, посадові особи вносили до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо обсягів фактично отриманої продукції лісоматеріалів за рахунок зменшення їх кількості, що заподіяло тяжкі наслідки державним інтересам. За вказаним фактом прокуратурою області проводяться досудові розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України.

   Якщо вже мова зайшла про «бізнес по-крупному», обласними правоохоронцями також розслідуються неправомірні дії ряду суб’єктів підприємницької діяльності щодо здійснення навіть зовнішньоекономічної діяльності з торгівлі деревиною незаконно, за підробленими документами. А наприкінці минулого року виявлено незаконну порубку дерев у лісосмузі за сприяння посадовців державного підприємства. За вказаним фактом відомості внесено до ЄРДР за ч. 3 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) КК України.

     У поле зору правоохоронців час від часу потрапляють також підпільні господарюючі суб’єкти, які діють без будь-яких дозвільних документів та надають послуги з обробки та реалізації деревини. І все це у нашому лісостеповому регіоні, де лісистість Кіровоградської області складає лише 6,7 % від її загальної площі…

   До речі, працівниками Олександрійського районного відділу поліції поточного року також виявлено ряд фактів незаконної вирубки (переважно саме за повідомленнями мешканців сіл), нові випадки даних правопорушень, були затримані вантажні автомобілі з лісоматеріалом. Зараз фахівці лісового господарства обраховують завдані збитки, потім матеріали будуть передані до суду, – про це нам розповів начальник райвідділу Олександр Кодак.

      Чому досі все так складно?

   Автор цього матеріалу також мав розмову з головним спеціалістом Державної екологічної інспекції Кіровоградської області Олександром Яремчуком. За його словами, з жовтня минулого року по лютий нинішнього на підпільних лісорубів інспекторами складено адміністративних протоколів на суму понад 70 тис. грн, і вже за останній час – на 29 тисяч гривень. Але за певні види незаконної вирубки передбачена і кримінальна відповідальність. Таких матеріалів по виявлених випадках екологами передано до прокуратури на суму збитків 3 млн 374 тис. грн.

    Як зауважує наш співрозмовник, головний спеціаліст-еколог, чимало клопоту у питанні контролю за зеленими насадженнями завдає чинне законодавство. заказать памятник из гранита. Якщо у такому понятті, як ліси, все більш-менш чітко прописано – їх поділ на категорії, право на вирубку, підпорядкованість, а також і розміри штрафів за заподіяння шкоди, то у питанні лісосмуг проблема зависла у повітрі фактично після розпаду СРСР, коли втратило силу відповідне законодавство, а нове досі так і не врегульоване. Колись полезахисні насадження були частиною сільгоспугідь колгоспів, тепер же фермери мають право лише на орендовані ними орні землі, водойми тощо. Але жодним чином вони не впливають на стан поле- і водозахисних лісосмуг. Так само і сільські ради: під їхньою юрисдикцією перебувають тільки лісові насадження, що знаходяться у межах населених пунктів.

      Докучаєв заплакав би…

       Згадаймо шкільну науку біологію: понад сто років тому основоположник грунтознавства, вчений Василь Докучаєв запропонував висаджувати у нашому степовому краї лісосмуги, які б одночасно вирішили кілька проблем. І перші «зелені кордони» на полях з’явилися ще наприкінці XIX сторіччя. А вже у радянські часи його ідею активно підтримали вітчизняні вчені. І тому так звані «Докучаєвські полезахисні смуги» у 40-50-х роках минулого сторіччя стали називати «сталінськими посадками». У ті роки їх висаджували дуже швидкими темпами. Мета була комплексна: по-перше, побороти пилові бурі, які часто гуляли українськими степами, завдаючи неабиякої шкоди всьому живому, по-друге, підвищити врожайність сільськогосподарських культур, а по-третє, змінити мікроклімат. Фактично завдяки захисним лісосмугам це і вдалося зробити. Шкода суховіїв зменшувалася, необхідна волога у ґрунтах затримувалася. Крім того, з’являлися місця для гніздівлі птахів, на території побільшало тварин, які живуть у лісах, бо лісосмуги стали для їхньої міграції своєрідними зеленими коридорами. А головне, у регіоні успішно почали вирощувати аграрні культури, які раніше у нас не приживалися. Та й це ще не вся користь від лісосмуг, яку важко переоцінити – вони захищали і місцеві водойми: висаджені на берегах річок і озер дерева зменшували пересихання плес і запобігали замуленню. Досвід Докучаєва було успішно запроваджено у всіх степових регіонах.

    А тепер його невдячні нащадки не лише не докладають жодних зусиль – ні практичних, ані теоретичних – для поліпшення та примноження зелених насаджень, а ще й безжально знищують те, що росло десятиліттями. Начебто не розуміючи наслідків, що ми своїми ж руками створюємо екологічне лихо. І наслідки вже пожинаємо: у південних районах аграрії б’ють на сполох: там, де лісосмуги занадто завзято «розчистили» (іноді просто на корню), знову, як у старі часи, посіви страждають від палючих суховіїв. Це, по суті, катастрофа для сільського господарства, за рахунок якого ми сьогодні, власне, й виживаємо.

    Та й у нас «по місцю» за прикладами далеко ходити не треба, варто лише поглянути на свіжі пеньки, що були колись лісовими насадженнями, на околицях Олександрії, у ме-жах (чи поблизу них) сіл Андріївки, Недогарок, Олександрівки, Костянтинівки – перелік можна продовжувати довго. Мабуть, бідний професор Докучаєв зараз у своїй домовині перевертається від розпачу…

      Що з цим робити?

    Звісно, найпростіше все звалити на економічні негаразди. Мовляв, довели людей до крайньої межі зубожіння, коли вартість усім звичного природного газу для опалення стала захмарною, і люди від безвиході змушені опалювати домівки чим доведеться, у тому числі й незаконно добутими дровами з навколишніх лісосмуг, аби лише хоч якось перезимувати. Так, із цим аргументом не посперечаєшся, наша держава в особі влади й уряду поводиться зі своїм народом справді ну аж занадто дивно: без кінця затягує «газовий пасок», безцеремонно натискаючи коліном народу на живіт і при цьому практично нічого не пропонує натомість! Цю тему можна розвивати без кінця, але з іншого боку, звинувачуючи просто «систему», ми стаємо на завідомо безнадійний шлях, бо ці звинувачення – до всіх і ні до кого. Як і завжди у подібних випадках, коли у всьому винна безлика і знеособлена «держава», а ми, мовляв, лише її жертви.

      Екологи ж, уникаючи політичних тем, пропонують лише разом шукати вихід із складної ситуації, яка вже загрожує перетворити нашу багату землю якщо й не на Сахару, то принаймні на дике поле часів неоліту. На їхнє переконання, допомагати у боротьбі зі знищенням лісів і лісосмуг мають громадські формування, небайдужі активісти та поліція. І звісно ж, державницька виважена політика, яка повинна працювати системно (тільки у хорошому розумінні слова) у законодавчому, правовому і економічно обґрунтованому напрямку. Чудові слова, їх би тільки до Бога…

О.Осауленко