Британські «Друзі Олександрії» втоми не знають

Лише у позаминулому випуску «Олександрійського тижня» ми детально розповідали про грандіозну подію, яка відбулася в місті-побратимі Олександрії Баті (Велика Британія) – благодійний концерт струнного оркестру та інших виконавців у старовинному приміщенні церкви Батського абатства на підтримку України й Олександрії у визвольній війні проти російської агресії. Концерт був організований до чергової річниці початку широкомасштабного вторгнення росії 24 лютого за ініціативи та за участю волонтерки і засновниці благодійної спільноти «Друзі Олександрії» у м.Бат Жені Шкіль.

Відтоді пройшло зовсім небагато часу і от уже свіжа новина: волонтерка відвідала з діловим візитом Олександрію і разом з однодумцями по волонтерській діяльності доставила черговий гуманітарний вантаж. (Взагалі, як бачимо, активність «Друзів Олександрії» та їхньої натхненниці настільки жвава та різнопланова, що ледве встигаєш слідкувати за всіма подіями, які проводять ці небайдужі люди з Туманного Альбіону)…
Коли вийде у друк цей номер, Женя Шкіль «і Ко» вже будуть вдома, в Англії. А спочатку, прямуючи до неї, вона ось так поділилася враженнями від чергового вояжу за 3 тисячі кілометрів (і це лише в один бік):
«Якщо спробувати поділитися своєю поїздкою до України кількома словами в одному дописі, то це неможливо. Кожен день в Україні був сповнений подій та емоцій, і я хотіла б розділити їх усі з вами. (Можливо, мені варто почати вести тревел-блог про подорожі?)…

Першою родзинкою цієї поїздки для мене було керування потужним Ford Ranger, привезеним з Англії для українських захисників.
(Тут варто додати, що пані Женя вела цей гарний позашляховик власноручно у складі цілої колони з 8 таких же автомобілів, придбаних на волонтерські кошти для наших Збройних сил. Гнали машини теж її друзі. І це також не перша колона або конвой, як називають її британці: лише влітку минулого року таку ж кількість автомобілів ці достойні люди разом з Женею пригнали українським військовим. – Авт.).
На жаль, цього разу це була машина з автоматичною коробкою передач, а я віддаю перевагу механічній, але зате чудова машина. Було приємно розділити керування нею з моїм партнером Вільямом Джексоном. (Він кращий водій, ніж я, але не кажіть йому про це, – жартує мандрівниця).
Одного разу посеред першої ночі подорожі я заблукала у Німеччині, спантеличена попереджувальними конусами дорожніх робіт на вулиці, і мало не спричинила зіткнення (але «майже» не рахується). Я засмутилася, трохи поплакала, після чого дозволила партнеру керувати автомобілем і заснула (можливо, годин на шість). Коли я прокинулася, ми були вже в Польщі.
Було чудово зустрітися з колегами і друзями по команді Джей Сі Клепсадлом, Тоні Престоном, Ендрю Міллером, Стівом Сідельником, завдяки яким я не голодувала у понеділок увечері, та багатьма іншими, а також було чудово познайомитися з новими друзями – приміром з Марком Фігартом.
Додаю кілька фотографій. Більше – завтра. До речі, до нас приєднався ведмедик Паддінгтон, який обожнює Бат (іграшка, очевидно, своєрідний талісман мандрівників. – Авт.), який склав нам компанію до середи, а потім «пішов жити» до Сергія Кутєва та товариства «Веселих» (теж українські волонтери на заході України, з якими ведуть співробітництво наші англійські друзі. – Авт.)».
Далі в Україні дороги колони волонтерського конвою розділилися на окремі напрямки: такі бажані автомобілі наші військові чекають на різних відтинках фронту…
А пані Женя, звісно ж, попрямувала в Олександрію разом зі своїм колегою , британським волонтером Вільямом Джексоном. Короткий триденний візит так само був насиченим подіями різноплановими: гості відвідали кілька закладів громади, що працюють із ветеранами та внутрішньо переміщеними особами. Зокрема, побували у реабілітаційному центрі, де ознайомилися з роботою фахівців і передали спортивний інвентар для занять – обтяжувачі, фітнес-стрічки та фітболи для відновлення ветеранів-військовослужбовців.
Також гості відвідали міську стоматологічну поліклініку. Нагадаємо, тут нещодавно встановили потужний генератор на 80 кВт, також переданий громадою британського міста Бат через фонд «Друзі Олександрії». Це альтернативне джерело енергії значно поліпшило стабільність роботи медичного закладу під час вимушених відключень електроенергії.
Представники фонду побували й у волонтерському «Центрі допомоги Олександрія», де побачили, як для жінок-ВПО видають гігієнічні набори, теж передані сюди за підтримки британських партнерів. Окремо відвідали швейну майстерню на базі Олександрійського будинку дитячої та юнацької творчості, де поспілкувалися з майстринями із числа вимушених переселенців, які навчаються шити на обладнанні, також переданому фондом «Друзі Олександрії».
Адже мета візиту в тому числі – побачити, як у нашій громаді працюють соціальні ініціативи, поспілкуватися з фахівцями та визначити подальші напрямки благодійної підтримки.
У межах поїздки Женя Шкіль та Вільям Джексон також зустрілися з міським головою Сергієм Кузьменком.
– Під час зустрічі обговорили плани подальшої співпраці. Зокрема, говорили про можливу підтримку з боку наших британських друзів у розвитку ветеранської політики в громаді та реалізації наших ідей у цьому напрямку, – сказав Сергій Кузьменко.
Не можна не згадати інших учасників конвою: це бувалі люди, переконані волонтери, яких, здавалося б, з Україною нічого не пов’язує (на відміну від нашого друга Жені, вже багато років британської підданої, але яка все одно вважає себе українкою за місцем народження, духом і світосприйняттям). Однак ці, вже досить поважного віку і досвіду чоловіки за честь і совість ( а також і радість) вважають свою допомогу Україні у цій кровопролитній війні. Переганяти через пів Європи такі автомобільні колони в подарунок ЗСУ, а також на різні гуманітарні місії для цих невтомних трудівників – завдання вже не перше і не друге. Що вони і роблять діловито, спокійно, без зайвого інформаційного галасу. Ось як небагатослівно поділився своїми враженнями один із головних учасників гуманітарного конвою на своїй сторінці у соцмережі Джей Сі Клепсейдл (JC Clapsaddle):
«Ми завершили черговий гуманітарний конвой через Україну, щоб допомогти людям у боротьбі проти російського вторгнення. Наша команда доставила 8 медичних транспортних засобів для евакуації та термоодяг, медикаменти на тисячі доларів… А раніше – велику систему фільтрації води для однієї з початкових шкіл в Україні.
Дякуємо нашим донорам місії, зазначеним нижче (далі він наводить перелік із майже трьох десятків волонтерських спільнот та окремих громадян, які допомагали донатами. – Авт.). Ви також можете підтримати ці гуманітарні конвої, відвідавши (наводить посилання на волонтерський сайт. – Авт.)».
Отже, «Друзі Олександрії» та їхня очільниця Женя Шкіль не втомлюються вражати своєю енергією та запалювати нею інших небайдужих людей. І це як українців та українок, що знайшли прихисток від війни у далекій острівній державі під Гербом Лева і Корони, так і корінних англійців, які ніколи в житті не були в Україні, але їм також болить ця несправедлива і жорстока війна, розв’язана російським диктаторським режимом, і все, що вона несе українцям…
Нагадаємо: офіційні дружні відносини між Олександрією та громадою Бат і Північно-Східного Сомерсету встановили у 2023 році. Хоча насправді британська сторона з міста Бат і не тільки системно розпочала підтримувати жителів Олександрійської громади навіть трохи раніше – фактично після лютого – березня 2022 року. Ініціаторкою цієї співпраці стала саме Женя Шкіль та об’єднані нею «Друзі Олександрії».
Ще кілька її слів на прощання після відвідин нашого міста:
«Лише вчора ми пили каву з тістечками домашньої випічки в Олександрії в одному з моїх улюблених кафе. І це було чудово! А сьогодні ми вже у потягу перетинаємо Польщу, щоб встигнути на авіарейс до Великої Британії. І я вже сумую за Олександрією, за моїми дорогими друзями, за блакитним небом і весняним пробудженням природи – з новою надією, що війна незабаром закінчиться, і в Україні запанує мир…
Побачимося знов у червні!».

Олександр Наріжний