Злі осінні… ціни

     Стрибки обмінних курсів на валютному ринку України на початку вересня не на жарт стурбували пересічних громадян. І хоча на даний час коливання дещо втихомирилися, ряд експертів все одно вважають ту «валютну гойдалку» першим дзвінком наступного осіннього обвалу гривні. Нас же, тих самих «пересічних», цікавить передусім, якого розмаху може сягнути девальвація та наскільки виростуть споживчі ціни до кінця 2016 року.

    «Міжнародна обстановка і зволікання з черговим траншем МВФ помітно схвилювали валютний ринок наприкінці серпня та на початку вересня, – пояснює виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера в Україні Олег Устенко, відповідаючи на запитання інформаційного ресурсу UBR.ua. – На даний час відповідні макропоказники перебувають на хорошому рівні, незважаючи на доволі значну мінливість гривні. Обсяги золотовалютних резервів країни складають близько 14 млрд доларів, чого досить для 3,5 місяця покриття нашого імпорту. І це означає, що на гривню не відбувається серйозного девальваційного тиску».

    Але цієї осені Україна повинна заплатити 600 млн дол. по реструктуризованих європейських бондах. Є й інші боргові зобов’язання держави, які треба виконувати, наприклад, перед ЄС. Крім того, початок опалювального сезону вимагає традиційних витрат на закачування газу в підземні сховища». Загальну суму валютних витрат на цю осінь О.Устенко оцінює у 3 мільярди дол. І це без урахування торгового дефіциту, який також треба покривати. В результаті ЗВР можуть скоротитися до 11 мільярдів без зовнішнього «підживлення», яке може забезпечити тільки МВФ. Вийти на зовнішні ринки капіталу, як раніше, Україна не зможе, оскільки відсоток за використання ресурсу буде перевищувати 10% річних.

  «Навіть бізнес вести складно, позичаючи під такі відсотки, не те що керувати країною», – вважає експерт. За його словами, додатково ускладнює ситуацію ірраціональна поведінка фінансових ринків: стурбовані погіршенням ситуації іноземні кредитори, які позичили українському бізнесу приблизно 100 млрд дол., намагатимуться повернути собі гроші якомога раніше. За оцінками МФ Блейзера, мова може йти про 1-3 млрд дол. додаткових витрат. У підсумку у резервах країни залишиться вже тільки 8 мільярдів, що менше 2-х місяців покриття імпорту.

  «Якщо розглядати кредит МВФ як єдиний фактор стабільності (чи дестабілізації – у разі його відсутності), то різкої девальвації не буде. Це можливо, наприклад, у разі різкого загострення ситуації на сході. Наскільки мені відомо, то більшість економічних агентів уже заклали ризики неотримання кредиту у свої розрахунки. Отже, це не дуже відобразиться на курсі», – розповів UBR.ua старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Олександр Жолудь.

   Однак експерти все ж визнають, що нинішньої осені інфляція буде вищою, ніж улітку. «Ми прогнозуємо невелике ослаблення гривні восени у зв’язку з сезонними факторами. Перш за все мова йде про початок опалювального сезону і скорочення у північній півкулі планети попиту на метал (одна з традиційних статей надходження валюти від українського експорту), адже будівництво, як одна з головних галузей, що потребує чорного металу, ведеться переважно влітку», – пояснює Олександр Жолудь.

  В результаті на закупівлю енергоносіїв доведеться витрачати більше валюти, а її притік дещо скоротиться. Знову ж таки, восени у зв’язку з сезонними факторами буде спостерігатися певне прискорення інфляції. Але в МЦПД різкого стрибка інфляції не чекають. Там вважають, що мета НБУ у 12% (плюс-мінус 3%) за підсумками 2016 року – цілком реальна. А от у Міжнародному фонді Блейзера прогнозують інфляцію 15% і вище.

   «Український споживчий кошик на 20% складається з імпортних товарів. І для різних верств населення ці 15 відсотків можуть виявитися значно вищими. Враховуючи, що половина витрат українців припадає на продтовари, для найбідніших категорій громадян ріст цін у реальності може сягнути 70-80 відсотків», – вважає Олег Устенко.

   Втім, тут багато чого також залежатиме від зовнішніх ринків. Після збільшення вартості   нафти на 20 відсотків (з 40до 50 доларів за барель) почнуть зростати ціни і на інші сировинні товари (приблизно на 10 відсотків).

  «Україна – мала відкрита економіка. Тому ми повністю залежні від світових цін на наші експортні товари», – говорить провідний науковий співробітник Інституту економіки і прогнозування НАНУ Олена Слєзко. Відповідно,аграрії намагаються заробити і на зовнішніх ринках (за рахунок підвищення цін), і на внутрішніх (адже ціни підтягнуться до експортних).

  Крім того, у собівартості всіх товарів від 5 до 10 відсотків становить транспортна складова. Тому, наприклад, при негативному сценарію девальвації на 20% (з 25 до 30 гривень за долар) це призведе до зростання цін по всіх групах щонайменше на 2%. Або продавцям доведеться поступитися власною націнкою.

   Знову ж таки, з цим трактуванням подій згодні не всі. Олександр Жолудь, наприклад, вважає, що хоча для різних груп населення інфляція буде відчуватися по-різному, відмінності будуть несуттєвими. Тому що бідні українці споживають не так багато імпортних товарів. Наприклад, додаткові витрати на бензин будуть у автовласників, тобто людей заможних по нинішніх мірках, а в незаможних верств витрачатися на пальне для автомобілів потреби немає з причини відсутності самих автомобілів…

  І вітчизняні продукти не повинні занадто подорожчати, адже продавці зацікавлені, щоб їхній товар реалізовувався навіть при низькій купівельній спроможності населення.

  «Звісно, у малій відкритій українській економіці ціни на внутрішньому ринку підтягуються до експортних. Однак слід розуміти, що населення споживає не сировину, а готові продукти. А в хлібі, наприклад, вартість бензину вже більша, ніж навіть вартість зерна. Тобто подорожчання пшениці не завжди означає, що так само пропорційно подорожчає і хліб», – вважає Олександр Жолудь. До того ж, за його словами, крупи Україна майже не експортує. Тому експорт не вплине на ціну, і серйозного підвищення вартості продтоварів повсякденного попиту експерт не очікує.

  Ось такі думки фахівців, висловлені ними у ЗМІ. Що тут скажеш? Можна лише позаздрити стриманості у песимістичних оцінках одних аналітиків і виваженому оптимізму інших. Можливо, вони просто не заходять у магазини, а оперують у своїх дослідженнях виключно світоглядними науковими теоріями? А ось інша правда. Один з відвідувачів редакції «ОТ» якось між іншим зауважив: «Вчора гуляв з внучкою, купив їй булочку. Через півгодини вона попросила ще. Повернулись у той же магазин і бачимо: та сама булочка коштує вже на 50 копійок дорожче»… А інший гість редакції, почувши це, тут же підхопив: «Та що там казати! У супермаркеті ще три дні тому яйця були по 12 гривень десяток, а сьогодні дивлюся – вже вісімнадцять!». І пішло-поїхало: до них підключилися інші випадкові співрозмовники, кожен з яких додавав власні «осінні замальовки» на тему «макроекономічних показників» з прив’язкою не до абстрактних світових тенденцій, а до реалій власної кишені. І ці «замальовки» зовсім не переливалися райдужними барвами…

О.Наріжний