Побічні ефекти від урядових “ліків”
Як відомо, в Україні з 1 вересня підвищені тарифи на електроенергію. Підвищення тарифів відбулося згідно з постановою Національної комісії від 26.02.2015 року, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг.
Це не перше і не останнє підвищення вартості електроенергії протягом останніх двох з половиною років як для населення, так і для промислових підприємств. Але якщо для населення принаймні передбачені житлові субсидії і компенсації вартості енергоносіїв (хоча і тут питання надання таких державних допомог має не-однозначний вигляд), то як вимальовуватиметься картина з промисловістю та іншими сферами підприємництва, де вартість енергоносіїв і в першу чергу електроенергії відіграє одну з ключових ролей, а якихось державних компенсацій її здорожчання не передбачено? Ось що з цього приводу сказав заступник міського голови Сергій Гриценко, який курує питання економіки міста:
«У будь-якому випадку підвищення тарифів вплине на собівартість продукції, яка випускається підприємством. Відповідно калькуляції випуску продукції будуть переглянуті її виробниками, і вони піднімуть відпускні ціни. На мій суб’єктивний погляд, такі підвищення (особливо, якщо вони здійснюються заднім числом, що іноді у нас і відбувається) просто заганяють підприємства у глухий кут. І особливо страждатимуть невеликі підприємства, адже вони мають обмежені обігові кошти і невеликий асортимент продукції.
Насправді проблема має багатопланові наслідки: це, зокрема, неможливість піднімати заробітну плату найманим працівникам, на чому вже неодноразово наполягала міська влада. Справді, як підвищувати зарплату, коли кожне підприємство (неважливо, приватне воно чи комунальне) має свій певний бюджет: заздалегідь прорахована собівартість продукції, виходячи з певних економічних чинників, які діють на даний момент. Наприклад, з обсягів виробництва і реалізації продукції, вартості сировини, розміру податкових відрахувань, фонду заробітної плати і, звісно ж, вартості енергоносіїв. А тут раптом різко подорожчала електроенергія – що робитиме підприємець чи керівник комунального підприємства? Звісно, він намагатиметься на чомусь компенсувати ці непередбачені витрати. А за рахунок чого? Сировина не подешевшала, а навпаки – також подорожчала, бо підвищення ціни на електро-енергію торкнулося і її постачальників. Податки не зменшились, обсяги випуску так просто не збільшиш, бо вже склався певний ринковий попит. Отож виробник просто змушений буде не те що підвищувати зарплатню, як того вимагає саме життя, а навпаки – проводити скорочення штату працівників або ж «урізати» їхні заробітки. А це вже соціальне питання, котре, у свою чергу, може потягти за собою інші дуже негативні наслідки. Я зараз сказав доволі неприємні речі, але це – реальність таких підвищень тарифів».
А ось думка директора олександрійського приватного підприємства «Лізава» Олександра Зарудного («Лізава» була обрана нами з тих міркувань, що це промислове підприємство, по-перше, є порівняно невеликим і, по-друге, вважається доволі успішним у своїй діяльності). Питання те ж: як вижити підприємству, котре забезпечує роботою людей, у подібних випадках.
«На моє переконання, кожне таке підвищення повинно мати своє економічне обґрунтування. Але промисловців (втім, як і інших споживачів) ніхто не питав: держава одноосібно і абсолютно непрозоро здійснює «регулювання» тарифів, нічого нікому не пояснюючи, і тільки ставить нас потім перед фактом. При нормальному стані речей, за цим усім повинен був би слідкувати Антимонопольний комітет, але він фактично не працює, отож «оптимізація» тарифів – «в одних руках», тобто у держави, яка натомість нам нічого не пропонує.
З іншого боку, альтернативи нема: постачальник електроенергії для нас усіх тільки один, і нікуди споживач від нього не подінеться. Ви запитуєте, як ми будемо діяти? Тут теж вибір, м’яко кажучи, невеликий: здорожчання енергоносія неминуче ляже на вартість продукції. Вона у нас доволі специфічна – обладнання для сільгосппідприємств. Будемо сподіватися, що сільгоспвиробники – наші покупці – залишаться з нами, адже наші вироби все одно досі є дешевшими, ніж аналоги інших виробників. Але великого оптимізму це все одно не додає», – сказав О.Зарудний.
А ми додамо від себе те, чого не сказали наші співрозмовники. Як відомо, вся ідея такого багатоетапного підвищення вартості електроенергії – відійти від так званого перехресного субсидіювання. Це коли для населення тарифи були заниженими, порівняно з їх справжньою величиною, а для всіх інших споживачів, у тому числі й промислових підприємств, вони були вищими, ніж є насправді. Це все для того, щоб покрити збитки від постачання електрики населенню і забезпечити беззбиткову діяльність енергогенеруючих підприємств. Мета: мовляв, кожна категорія споживачів повинна платити реальну ціну; це унеможливить різні зловживання на ринку електроенергії та й взагалі – у всіх розвинутих країнах з ринковою економікою завжди так було. У РОЗВИНУТИХ країнах, де середні заробітні плати сягають декількох тисяч євро чи доларів, воно й справді так було завжди. Але чи можемо ми рівняти до них свою країну, у якій мінімальні заробітна плата і пенсія лежать у межах 40 – 60 «їхніх» умовних одиниць? До того ж електроенергія дорожчає у нас «паралельно» як для населення, так і для підприємств. Тому дозволимо собі сказати те, про що змовчав директор «Лізави»: навіть якщо сільгоспвиробники справді нікуди від нього не дінуться (дай Бог!) і будуть купувати обладнання, яке весь час дорожчає, вони у відповідь неминуче піднімуть ціну на СВОЮ сільгосппродукцію, тобто на наші з вами харчі… І далі – все по колу. Питається: хто виграв від такої «оптимізації»?
А інші підприємці, з якими довелося нам розмовляти, вже зараз кажуть прямо: «У нас теж немає вибору. Ми просто вимушені будемо закриватись і переходити «у тінь». А це означає, що вони перестануть сплачувати податки, будуть випускати неякісну продукцію, економлячи на всьому, платитимуть своїм працівникам зарплати у конвертах (якщо платитимуть взагалі). Ось такі «побічні ефекти» наших урядових рішень. Знову питання: хто від них виграє?
Для порівняння. Електроенергія для населення у 2013 році коштувала у межах 0,2802 – 0,9576 грн за 1 кВт/год., у 2016 р.: 0,57 – 1,56 (у середньому ціна збільшилась у 2 рази).
Для підприємств у 2013 р. електроенергія коштувала: 0,7952 – 1,2146; у 2016 р.: 1,4375 – 2,1870 грн за 1 кВт/год. (також подорожчання відбулося у два рази). І воно не останнє: всього через півроку (навесні 2017-го) відбудеться наступний етап цього дійства.
О.Іванченко
Залишити відповідь