Любов у кольорах та образах: тепла виставка в музейному центрі

За вікном – майже весна, дихання якої вже відчувається у повітрі. А оскільки ця улюблена більшості людей пора року асоціюється з коханням, то і колективну виставку картин в Олександрійському міському музейному центрі ім. А Худякової було вирішено назвати «Хто ми без любові?»
На ній представлені 30 робіт місцевих художниць-аматорок: Наталії Ткаченко, Еліни Кокошнікової, Валентини Безкоровайної, Катерини Капканець, Наталії Додатко, Оксани Волощенко та Тетяни Тарасенко.

На відкриття виставки 20 лютого до Олександрійського міського музейного центру завітали друзі та рідні художниць, студенти й викладачі Олександрійського фахового коледжу культури і мистецтв, професійні художники та поціновувачі зображувального мистецтва. Організаторка виставки Ольга Божко – завідувачка відділу краєзнавства Олександрійського міського музейного центру – як завжди, зуміла створити камерну душевну атмосферу, яка запам’ятається надовго.
Картини написані у різних стилях і техніках. Незмінно вражають майстерні роботи нашої знаменитої портретистки Наталії Ткаченко. Серед інших на виставці представлені портрети Йосипа Спектора, Олега Попова і невідомої бабусі у жовтій хустці, що відразу вабить погляд. Талановито написані олією тварини – (песик на картині під назвою «Погляд» та коні) – по-новому розкривають неймовірний талант і творчу багатогранність художниці. «Я дуже радію, коли у нас проходять такі колективні виставки, – зауважила Наталія Ткаченко. – По-перше, тоді ми усі зустрічаємося, а по-друге – для виставок ми малюємо те, що для душі, а не на замовлення. Відкладаємо усі термінові справи і малюємо те, чого просить душа, що давно хотіли. Я люблю малювати бабусь – оці всі зморшечки, очі, руки – воно все таке не прилизане, живе. Їх не можна зображувати чорно-білими, тільки в кольорах. Світлину цієї бабусі я побачила на сторінках етнопроєкту «Баба Єлька». Учасниці проєкту навіть не пам’ятають, де її сфотографували. Але намалювати дозволили. А песик зі щемливим розумним поглядом – це мій Барсик. Щодо коней – то моя історія як художниці почалася саме з коней, яких я зобразила у новорічній стінгазеті на ОЕМЗ, перемогла у конкурсі, і мене запросили працювати художницею».
Особисто мене цього разу найбільше вразили теплі та добрі картини Еліни Кокошнікової – “Масляна”, “Рудик”, “Сніговик-морозовик” , “Дотягнуся”. Чудові, майстерно виконані роботи повертають глядачів у дитинство з його радощами та зимовими забавами. Картини дихають легкістю, на них хочеться дивитися знову і знову, щоб відчути світло та затишок на душі. «Ми, жінки, несемо в цей світ любов, тепло і позитив, – сказала Еліна. – Ми вміємо огортати і оточувати своєю любов’ю все навколо. Тому я вирішила намалювати, що значить любов для мене. Це любов до дітей, до тварин, до навколишнього середовища. Приміром, на картині «Рудик» я хотіла зобразити свою внучку, але вийшла просто дівчинка. На роботі «Масляна» з млинцями – мій котик».
Значно виросла у професійному плані Катерина Капканець. Ії “Дотик кохання” – просто неймовірний. Він, як і “Пшеничне поле” та “Міст у Приютівці” – це невеличкі за розміром роботи, але написані з любов’ю і жагою до життя. «Я люблю створювати картини зі змістом, щоб кожен глядач відчув свої емоції та отримав власні враження», – зізнається Катерина.
А Валентині Безкоровайній варто спробувати себе у якості ілюстраторки – у неї чудова фантазія і талант передати казкову атмосферу. Про це свідчать її чарівні роботи “Нічна фея” і “Казкова пташка”. До речі, одну з картин уже придбали.

Любов до моря, літа і природи відчувається у живих роботах Наталії Додатко “Мрія”, “Хвиля”, “Квітковий мікс” і “Натюрморт”. Остання картина стала приводом поговорити про смаки улюблених овочів та фруктів – але ж це також про любов.
Дебютанткою у творчому середовищі стала співробітниця Олександрійської міської ради Оксана Волощенко, про талант якої багато хто навіть і не здогадувався. Участь у цій колективній виставці – перше представлення її робіт широкому колу глядачів. І на це Оксані довелося наважуватися. Думаю, вона про це не пошкодувала, адже її милі картини викликають теплі почуття затишку рідного міста – качечки-мандаринки на річці Березівці під мостом, троянда і нарциси з власного саду авторки, білий лебідь як символ кохання та вірності, а також Покрова, що нагадує про Божу любов і духовність нашого народу. «Малювання – це одне з моїх хобі, – говорить Оксана. – Мене дуже надихає природа – неймовірна, завжди різна і неповторна, дарує відчуття гармонії».
Тетяна Тарасенко, дві роботи якої також представлені на виставці, наразі проживає у Чехії, але тримає зв’язок з Олександрією та спільнотою олександрійських художниць, яка була заснована у 2016 – 10 років тому.
Учасниці виставки отримали подарунки – яскраві тюльпани з тканини від талановитої майстрині Ольги Кісільової, мами одного з кращих акварелістів України та Європи Максима Кісільова, та альбоми у техніці скрапбукінг і зимові композиції від відомої краєзнавиці Надії Жахалової.
З відкриттям виставки жінок привітав і заслужений художник України Олександр Охапкін. Він нагадав відомий вислів про те, що нація, яка малює, непереможна. «І тому я дуже радий, що ми малюємо, тримаємося і прославляємо своє місце», – підкреслив Олександр Ігорович і подарував кожній художниці по червоній троянді.
Від дирекції Олександрійського міського музейного центру всім учасницям колективної виставки вручені Подяки за багаторічну творчу співпрацю і внесок у розвиток культури.
Високо оцінили роботи олександрійських художниць-аматорок і викладачі відділу декоративно-прикладного мистецтва Олександрійського фахового коледжу культури і мистецтв Наталія Жеребило та Анна Сидоренко. «Хочеться, щоби студенти, які сьогодні з нами побачили ці роботи, взяли для себе щось цікаве. І щоби побачили, що є люди, які мають іншу професію і не мають спеціальної художньої освіти, але вони професіонали своєї справи. Ця любов до мистецтва, натхнення і стиль життя допомагають їм зараз виживати. Будь ласка, отримайте натхнення для того, щоб ви дійсно стали такими ж професійними художниками», – звернулися вони до своїх учнів.
Виставка «Хто ми без любові?» діятиме у І корпусі Олександрійського міського музейного центру до 17 березня.

Олена Карпачова