Позмагатися з «права»: враження і секрети учасниці та педагога

Нещодавно учениця 10-го класу Олександрійського ліцею інформаційних технологій Софія Руденко брала участь у ІV етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з правознавства, який проходив у м.Ужгороді. Оцінювало знання конкурсантів журі, до складу якого увійшли понад 30 провідних учителів, викладачів, науковців та експертів у галузі правознавства. Представниця ЛІТу і Кіровоградщини посіла призове місце, отримавши диплом ІІ ступеня. І це, до речі, вже друга її відзнака знань на всеукраїнському рівні. Ми поспілкувалися з Софійкою після її повернення з олімпіади в одній з навчальних аудиторій ЛІТу під час перерви між уроками.

– Як все відбувалося на цьому заході?
– Олімпіада проходила 4 дні. Завдання писали у два тури: перший день – теоретичний, це 40 тестових завдань і ще 2 завдання – на відповідність. Другий тур був практичний, де потрібно було безпосередньо розв’язувати 8 задач. Користуватися будь-якими джерелами, гаджетами тощо не дозволялося: треба було писати роботу просто «вручну» на листку. Потім роботи здавалися, їх кодували і перевіряли.
Якщо говорити про завдання відповідного класу, то найбільше їх у мене було на теорію держави і права, тому що саме цей розділ вивчається в 10-му класі. А якщо взагалі аналізувати практичний тур, то там були задачі на різні галузі права. Наприклад, конституційне право, та ж теорія держави і права, кримінальне, адміністративне, цивільне – ось, власне, це все. Слід сказати, задачі всі дуже цікаві, за що подяка журі. Такі неординарні завдання, що називається, ламають шаблонне мислення, до їх вирішення потрібно підійти креативно, і це дуже цінно, на мій погляд.
– Детальніше: які з них були для тебе найлегшими і найважчими?
– Взагалі, як на мене, найлегшими були завдання з розділу «Конституційне право» – в теоретичному турі, бо це чисто тест, витяги зі статей Конституції України, і там фантазувати нічого не треба: ти або знаєш, про що мова, або ні. А найскладнішими були для мене, мабуть, деякі завдання на теорію держави і права, де справді потрібно було добре подумати. Просто в теоретичному турі було ще три особливі запитання, на які потрібно дати коротку відповідь. І ці запитання були досить заплутані, як кажуть, навіть не «з подвійним дном», а «з потрійним».
– Якщо брати до уваги твою участь у попередній Всеукраїнській олімпіаді, ти вже досвідчена «олімпійка», висловлюючись спортивною мовою. Цього разу було простіше, ніж раніше, чи навпаки?
– Попередня моя олімпіада була минулого року, я була в 9-му класі. Проходила вона в м. Луцьку, так само 4 дні. Спочатку теоретична частина, потім практична, навіть 40 тестових завдань та 8 задач – в принципі, все так само було побудовано.
– Щоб потрапити на Всеукраїнський тур, треба пройти обласний. Як там все відбувалося і де було складніше?
– Хочу сказати, мені завжди подобаються завдання. Тому я не можу сказати, складні вони були чи ні – для мене вони передусім цікаві. Так проходило і на обласному конкурсі: не дуже багато було теорії держави і права, трохи навіть міжнародного права. Було також сімейне право. Цікаві задання самі по собі, але на обласному потрібно було дати визначення, навести правовий контекст тощо. Тобто на обласному рівні не було складніше, ніж на Всеукраїнському: наприклад, коли вимагається зробити визначення, то тут можна щось придумати, домислити. А коли є тільки тест, то вибір невеликий: це або правильна відповідь, або ні. Мені все ж більше подобається писати визначення.
– Соню, ти навчаєшся не в спеціальному класі з поглибленим вивченням права, а в істориному класі. Чим тоді продиктований твій інтерес до правознавства, і успіхи в ньому – це якісь особисті уподобання?
– Якось до 9-го класу я думала: право – це, мабуть, так складно, нудно. А в дев’ятому класі, коли я перейшла до ліцею, пам’ятаю перший урок з правознавства: Ірина Сергіївна у такій майстерній і захопливій формі провела його, зробивши дуже цікавий вступ до предмета, у вигляді бесіди. Все це було так легко і зрозуміло: пригадую, ми після уроку з подругою йшли додому і всю дорогу обговорювали урок! Тобто дуже багато залежить від учителя. І коли Ірина Сергіївна запропонувала взяти участь в предметній олімпіаді, я не відмовилась – мені подобаються такі заходи, раніше вже доводилося брати участь у них.
– Правознавство, як відомо, поділяється на багато напрямків. Можливо, є якісь улюблені?
– Люблю кримінальне право, задачі з нього. Хоча б тому, що на четвертому етапі вони дуже заплутані і цікаво розплутувати цей клубочок. Також подобається сімейне право, ще, може, цивільне. Адміністративне не дуже люблю. Теорія держави і права цікава: наприклад, на четвертому етапі олімпіади було завдання проаналізувати рішення англійського суду. Такі завдання мені справді подобаються.
– Маєш наміри використати ці знання в подальшому житті, чи це поки що тільки захоплення предметом?
– Зараз я в 10 класі: до закінчення школи залишився якийсь рік, тому вже подумую про вступ на подальше навчання за обраним напрямком. Хочу обрати міжнародні відносини. Але в будь-якому випадку я вважаю, що знання з права ніколи не будуть зайвими в житті.
– Перефразовуючи відоме прислів’я, «не наукою єдиною живе людина», є якісь інте-реси чи захоплення в повсякденному житті, на дозвіллі?
– Не знаю, наскільки це підходить під «класичне» визначення хоббі – люблю власноручно знімати і монтувати різне аматорське, сімейне відео. Особливо мені подобається, коли вся родина збирається разом (що буває не дуже часто), відзняти якийсь спільно організований захід, а потім зробити монтаж за допомогою прикладних (режисерських) програм. Це коли є натхнення, бо взагалі робити будь-що без настрою мені не до вподоби. Подобаються також спортивні заняття – біг, кардіотренування, але займаюся цим просто «для себе», самостійно.
– Є якісь побажання?
– Передусім – це подяка за підтримку своїм батькам і чудовому педагогу Ірині Сергіївні. Хочу сказати, що я – досить нервова людина, це правда (сміється. – Прим.авт.). Але Ірина Сергіївна дуже терпляча, вона підтримувала мене морально, коли я хвилювалась, особливо на 4-му етапі олімпіади. До речі, вона була керівником нашої команди з Кіровоградської області (4 чоловіки) і тому її підтримка, як наставниці, була особливо важливою.
(Після такого відгуку учениці, звісно, було б гріхом не порозмовляти хоч трохи і з педагогом Олександрійського ЛІТу Іриною Філіп).
– Ірино Сергіївно, як зараз, в умовах постійних освітніх реформацій, у школах викладається правознавство?
– Курс викладається взагалі в дев’ятих класах. Якщо це поглиблене вивчення – то ще й десяті та одинадцяті класи з галузевим продовженням. Але на даний час відбулося скорочення всіх освітніх програм, тому зараз ми говоримо тільки про 9-й клас.
– Як стало відомо, це вже не перший і не другий успіх ваших «олімпійців»…
– Так, вже були успіхи раніше, це якщо говорити лише про правознавство. Бо ще в мене є предмет історія, робота в Малій академії наук, секції історії і правознавства, де ми працюємо з міжнародним гуманітарним правом, з різними мовами спілкування. А якщо говорити про олімпіадний рух, то це вже другий рік Софія має честь успішно представляти Олександрійську громаду на всеукраїнському рівні. Олімпіади проходять спочатку на рівні школи, потім міста, далі область і насамкінець – четвертий етап, Всеукраїнська олімпіада. Де, до речі, незважаючи на широкомасштабну війну, і цього, і минулого року були представлені всі області України, крім Автономної республіки Крим. Навіть приїздять учні з Луганської і Донецької областей, яким ми аплодуємо стоячи. Більше того, уявіть, беруть участь діти, які зараз проживають за кордоном у вимушеній еміграції: вони також приїздять разом зі своїми вчителями і змагаються на рівні з усіма, не претендуючи на якісь особливі умови для себе.
– Але повернемося до ЛІТу та ваших вихованців. Як так виходить: ви, мабуть, володієте якимось особливим професійним секретом?
– Що сказати… (Посміхається. – Прим.авт.). Взагалі за першою своєю освітою я юрист. Секрети прості насправді: теорія – вона як теорія. А от коли переходиш до якихось практичних завдань – навіть найпростіших: наприклад, скласти резюме, або просто захистити свої права споживача в повсякденному житті – в магазині, чи кав’ярні. Відповідно я розповідаю з власного досвіду роботи юристом, як відбуваються правові відносини в нашій державі тощо, тоді це має вигляд значно цікавіший. Ну і головне – це учні. Якщо є з ким працювати, є потенціал у дітей – тоді доводиться викладатись «на всі сто».
– Якщо говорити про базові знання права, якими, на жаль, наше супільство у більшості своїй похвалитися не може навіть на найпростішому рівні, якими є ці фундаментальні основи в шкільному правознавстві?
– Передусім вони складаються з Конституції, як основного закону. Далі йде галузеве право, починаючи з цивільного права. Дуже цікавим для дітей є сімейне право. Але в ньому є чутливі теми, наприклад, про позбавлення батьківського права тощо (а діти бувають з різних сімей), тому я намагаюся за можливості уникати таких тем. А найцікавішими для учнів зазвичай є «адмінка» (Адміністративне законодавство. – Прим.авт.), все. Що стосується різних правопорушень, і відповідно – кримінальне право. Різні види і склади злочинів, методики їхніх досліджень. Ну і обов’язковим є курс вивчення прав людини і вміння ними користуватися. Але при цьому я завжди наголошую учням, що, крім прав, у людини є ще величезна кількість обов’язків. Що кожному праву кореспондує окремий обов’язок.
– Війна наклала свої проблеми на молоде покоління в тому числі. Останнім часом інформація від правоохоронних органів просто «червоніє» закликами проводити виховну роботу з метою запобігання таємній і підлій вербовці українських дітей російськими спецслужбами з метою влаштування різних диверсій в Україні. Чи знайшло це своє відображення у шкільному правознавстві?
– Безпосередньо в програмі правознавства цього немає. А от у вивченні безпеки життєдіяльності – безумовно. І ми, педагоги, постійно наголошуємо на таких питаннях, і крім того, у нас постійно працює офіцер поліції громадської безпеки, яка може більш детально і професійно розповісти про подібні ризики і небезпеки. Але я хочу сказати, що наші учні настільки обізнані і продвинуті в інформаційному полі, що обдурити їх такими речами, щоб використати «в темну» для якихось ворожих намірів, не вийде. Ми за них спокійні, хоча, звісно, такі кричущі випадки, про які йдеться, не можуть не хвилювати.
А з такими учнями, як Софія, ми вивчаємо правознавство поглиблено, і нам, наприклад, подобається зокрема напрямок гуманітарне право. Там говориться про права комбатантів-військовополонених, депортованих на територію ворога дітей – гострі теми сьогодення, які треба висвітлювати, говорити про них, брати участь у різних конференціях для розширення світобачення і ставлення до України. Взагалі участь в олімпіадах – не важливо, з якого предмета, – це чудово. Тут як в спорті: можна просто тренуватись для себе і досягати певного результату, але коли ти ще й береш участь у змаганнях – це безцінний досвід, воля до перемоги, це віра в себе і свої можливості. Так само і в предметних олімпіадах: ти там бачиш дітей, які вражають своїм інтелектуальним рівнем, які іноді «на голову вищі за тебе». І ти прагнеш рости до їхнього рівня, вони гідний і наочний приклад для наслідування.
Від редакції: вітаємо Софію Руденко та її наставницю Ірину Сергііївну Філіп з високим результатом і гідним представництвом Олександрійської громади на всеукраїнському рівні та бажаємо подальших успіхів!

Олександр Наріжний