Покликання i таланти Павла Подоляна

Є люди, які, попри незрячість, змогли досягнути висот і змінити світ на краще. Вони доводять, що втрата зору не створює перешкод на шляху до досягнення мети і не заважає отримувати задоволення від життя. Серед них: Гомер – сліпий старець, який є найвідомішим незрячим давніх часів; Луї Брайль, що створив рельєфно-крапковий шрифт; Андреа Бочеллі, відомий італійський співак, яким захоплювався сам Паваротті, Девід Бланкетт – англієць, що став міністром внутрішніх справ в уряді Тоні Блера; Стіві Вандер – знаменитий американський музикант і композитор і багато інших. Та не лише всесвітньовідомі особистості стають для оточуючих променем світла. Є такі в кожному місті, і в Олександрії також. Як приклад – вчитель Павло Подолян, який 27 вересня відзначає своє 60-річчя.

Павло народився в селі Стражгород Теплицького району Вінницької області у багатодітній родині, де було 11 дітей. Жили не багато, батьки мали обмежені можливості, тому зрозуміло, що діти усього досягали самостійно. Не став винятком і Павло, який народився з порушенням зору. У 1972 році він вступив до підготовчого класу Одеської спеціальної школи-інтернату №93 для незрячих і слабозрячих дітей. Закінчив школу в 1983, екстерном здавши іспити за 10 клас. Здібний і талановитий хлопець був активістом, писав вірші і статті, які друкувалися у Всеукраїнських виданнях для незрячих.
Після закінчення школи Павло вирішив працювати на підприємстві – Барському УВП УТОС, щоб заробити грошей на навчання. І у 1984 вступив на механіко-математичний факультет Одеського державного університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І.Мечнікова). Як одному з кращих випускників університету, Подоляну пропонували залишитися в альма матер і працювати викладачем. Але він відмовився і за направленням приїхав до Олександрії. Тут, на базі Олександрійського УВП УТОС працював консультпункт Київської міжобласної загальноосвітньої спеціальної школи для незрячих та слабозрячих. У ній Павло Арсентійович став працювати з 1989 року спочатку вчителем математики, а згодом і фізики.
Жив у гуртожитку для незрячих на вулиці 6 Грудня. У його кімнаті було дуже багато книжок. Весь вільний час Павло читав, навчався, розвивався і вдосконалювався. У консультпункті, в основному, навчалися дорослі, які працювали на підприємствах УТОС, – ті, хто з різних причин не отримав середню освіту. Багато незрячих закінчували 8-9 класів і йшли працювати. Знаходилися і такі, що взагалі ніде ніколи не навчалися. Зверталися до Павла Арсентійовича і батьки школярів: він допомагав дітям з математикою. У нього вчительський талант: вміє подати і пояснити свої предмети доступно, зрозуміло і цікаво. І діти, і дорослі були дуже задоволені. Подолян допомагав усім просто так, без оплати, від щирого серця. «Це зараз у всіх є Гугл, у якого можна запитати все і отримати відповідь. А коли його не було, ми всі запитували у Паші», – говорять співробітники Олександрійського УВП УТОС.
У 2003 році на прохання колективу Павло Подолян очолив консультпункт і працював заві-дувачем аж до його закриття у 2016. Це був час, коли в наше життя вже міцно увійшли нові технології, а Павло Арсентійович був єдиною людиною в консультпункті з власним комп’ютером, який використовував для робочих потреб, згодом придбавши ще й прінтер.
Консультпункт на базі Олександрійського УВП УТОС закрився одним із останніх в Україні у зв’язку зі зменшенням учнів. У кращі часи були учні з Кропивницького, Світловодська, навколишніх сіл, і вчителі їздили працювати за місцем їхнього проживання.
Павлу Арсентійовичу пропонували переїхати до Одеси, але він прижився в Олександрії, обзавівся друзями, знайомими, купив квартиру. Будь-якій людині у дорослому віці складно міняти місце проживання, оточення і починати все спочатку на новому місці. А тим паче людині з інвалідністю. Та й з роками Олександрія стала для Павла Подоляна рідною – навіщо кудись їхати?
І хоча Павло Арсентійович уже не працює на УВП УТОС, але тісно спілкується з директором та співробітниками підприємства. Його завжди усі раді бачити. Легкий і простий у спілкуванні, добре розбирається у сучасних гаджетах, смартфонах і комп’ютерах і залюбки допомагає іншим. Він цікавий співрозмовник, ерудований, начитаний, і усі отримані знання намагається завжди застосовувати на практиці. Займається спортом, любить класичну музику, пише комп’ютерні програми.
Дуже комунікабельна людина, дружелюбний, безвідмовний, Павло Подолян безкорисливо допомагає людям і є душею компанії. Але віддає перевагу інтелектуальним компаніям, спілкування в яких збагачує, наповнює і надихає. У нього вистачає друзів і знайомих, з якими і було пройдено багато шляхів.
Павло Арсентійович – активний учасник художньої самодіяльності, співак-аматор клубу Олександрійського УВП УТОС. Зараз у нього з’явилося нове хобі – переклад відомих музичних хітів українською. Це не прямий переклад, скоріше авторська інтерпретація, але всі, хто чув ці пісні, відзначають гарний поетичний стиль автора, мальовничі епітети, барвисту мову. Виконують ці хіти учасники самодіяльності клубу УВП УТОС, у тому числі й сам Павло Подолян.
Із вдячністю за роботу і дружбу морська команда підготувала ювіляру сюрприз – вітальну програму, вести яку запросили Володимира та Тетяну Попандапуло. «Насамперед бажаємо Павлу Арсентійовичу, щоб наступний День народження він відсвяткував уже під мирним небом у звільненій Україні, це дуже важливо для всіх нас. Ну і щоб було достатньо здоров’я для нових ідей та їх успішної реалізації», – так вітають ювіляра друзі. Приєднуємося до привітань і зичимо благополуччя та здійснення мрій.

Олена Карпачова