Магія весільних суконь

Під марш Мендельсона у Палаці урочистих подій 20 червня відкрилася виставка весільних суконь та аксесуарів. Захід приурочений до 50-річчя Палацу, яке відзначається цьогоріч. На виставці представлені 25 суконь наречених, які виходили заміж від 1970-х років до сьогодення. Також є весільні віночки з фатою, взуття, бутоньєрки, фотоальбоми, коробочки для обручок тощо. До кожної сукні прикріплено фото наречених і зазначений рік, коли вони взяли шлюб.

– Уже протягом 50 років у Палаці урочистих подій одружуються закохані пари нашої громади. Наречені, затамувавши подих, підіймалися сходами у формі підкови до урочистої зали. Бо весілля – це особливий день, а кожна дівчина мріє одягти найгарнішу сукню і стати казковою принцесою для свого обранця. На нашій виставці ви можете побачити, які тенденції, тканини, фасони були в моді в різні роки, – звернулася до присутніх виконуюча обов’язки директора Палацу урочистих подій Юлія Сосна. – Для вашої зручності ми групували їх за віком, і лише одна сукня 80-х років висить окремо, бо його власниця була настільки тендітною і стрункою, що ми не знайшли такий тоненький манекен!
Мова йшла про олександрійку Ольгу Кісільову, маму відомого художника-акварелиста Максима Кісільова, яка виходила заміж 30 липня 1988 року. Понад 35 років Ольга прожила зі своїм чоловіком. У них двоє синів, є дворічна онука Софійка.
– До весілля ми зустрічалися півроку, – розповіла Ольга. – Коли одружувалися, і мені, і йому був 21 рік. Цікаво, що ми народилися в одному пологовому будинку, і наші мами бачилися, коли ми були немовлятами. Можна сказати, ми познайомилися у пологовому будинку. Коли ми почали зустрічатися і познайомилися з батьками, усі говорили, що я схожа не свекруху. І з чоловіком ми були схожі, як брат із сестрою. Весільну сукню я купила у комісійному магазині. Перед самим одруженням одягла – а вона повністю прозора! Мама дуже швидко пошила під’юбник з марлі, наряд був врятований. Цей день був дуже спекотним. Температура повітря – під 40 градусів. У нас було два весілля – у моїх батьків і у його.
Окрім сукні, у коробці 1987 року Ольга зберегла також фату, факел, медаль, яку давали у РАЦСі, рукавички, п’ять бутоньєрок. Багато жінок продали свої весільні сукні, а для Ольги наряд, а також атрибутика – це сімейна реліквія. Вона навіть нікому його не показувала, але от вирішила змінити думку – чого ж лише самій милуватися!

Любов Стадник розповіла, що одяг їй і її нареченому шили на замовлення. Їхнє весілля відбулося 19 липня 1980 року, у день відкриття Олімпіади. Заяву подали ще у січні. У тому році, особливо в липні, було багато весіль. Сукня нареченої і сорочка нареченого пошиті з однієї тканини. До речі, у цій сукні, яка за майже 44 роки не втратила білизни і привабливості, минулого року грала на сцені донька Любові та Сергія Стадників – заступниця начальника управління культури і туризму Олександрійської міської ради і акторка народного аматорського театру під керівництвом Тетяни Бессмольної Наталія Волкова. А ще раніше ця сукня була нарядом Снігуроньки у дитячому садочку, де працює Любов Стадник. Родина Стадників дуже дружна. У Любові та Сергія дві доньки – Наталія і Олександра, є онуки.

Традиції зберігати весільні сукні дотримуються і в сім’ї очільниці ЦНАПу Світлани Яременко.
– Це пам’ять про минуле, – говорить мама Світлани Надія Іванова. – І щоб було майбутнє, треба пам’ятати про те, що було колись. Ця традиція дуже потрібна, особливо у наш час.
– Кожна дівчинка приміряє сукні своєї матусі, і не лише весільну, а й усі інші наряди, які є у маминому гардеробі, – додає Світлана. – Перед виставкою, при перевірці на наявність усіх коштовностей з весілля, ми приміряли сукні, пригадували, як це було. Зимовими вечорами ми збиралися родиною, дивилися фото, згадували минуле. На виставці можна переглянути весільний альбом моїх батьків, а також мою сукню, у якій я виходила заміж у 2011 році.

Представлені на виставці сукні відрізняються елегантними силуетами, розкішними деталями, витонченим кроєм. Від них віє ніжністю, вишуканістю і загадковістю. У кожної сукні – своя історія кохання. Найстаріші екземпляри виставки – свідоцтво про шлюб і фото наречених, які одружилися у 1951 році. Є дві пари суконь, які належали мамам і донькам. Є наряди, які одягали чоловік і дружина. Організатори виставки дуже вдячні олександрійцям, що відгукнулися і принесли свої сімейні скарби. І сподіваються, що виставка поверне відвідувачів у щасливі часи і викличе щасливі спогади.
Палац урочистих подій відкрився 1974-го. З того року в ньому проходили обряди посвячення у родину, ювілейні заходи з нагоди річниць весілля, реєстрації та ім’янаречення дітей. Ішли роки. Змінювалися тенденції, уподобання та смаки. Але і сьогодні популярними залишаються урочистості з нагоди весілля, річниць та ювілеїв подружнього життя. А ім’янаречення змінили популярні гендер-паті. Весілля – це магічне свято, наповнене щастям, радістю і щирими посмішками. І у наречених всіх часів було і залишається бажання бути неперевершеними цього дня.
У заході взяли участь олександрійці, які надали свої весільні сукні та родинні реліквії для показу на виставці, а також усі, кого зацікавила тематика виставки. Зануритися у романтичний світ витонченості і краси допомогла солістка «Нових імен» Анастасія Чернишова, яка виконала пісню «Як тебе не любити».
Відвідувачі розглядали сукні та фото їхніх власниць, гортали весільні альбоми та ділилися спогадами про весільні вбрання минулих часів.
Виставка триватиме впродовж місяця. Поступово її будуть поповнювати новими експонатами. У планах організаторки – показати ще й весільні рушники.
Графік роботи: вівторок-п’ятниця з 9.00 до 16.00, субота – з 9.00 до 13.00. Неділя-понеділок – вихідний. Адреса: проспект Соборний, 50, Палац урочистих подій. Вхід – вільний.

Олена Карпачова