Ходьба: не все так просто

Як відомо, нещодавно Олександрії випала честь приймати чемпіонат України зі спортивної ходьби, який проводився згідно з календарним планом, вітчизняною Федерацією легкої атлетики. Незважаючи на те, що даний вид легкої атлетики є добре відомим у світі і дуже популярним, у нашому місті він ніколи не культивувався, отож факт проведення тут цих змагань (до речі, вперше) міг би стати поштовхом до популяризації спортивної ходьби серед олександрійців.

Принаймні, є привід хоча б поговорити про неї детальніше. Ця легкоатлетична дисципліна, яка давно входить до програми Олімпійських ігор, вимагає від спортсмена витривалості й тактичного мислення. В олімпійській практиці змагання серед чоловіків проводяться поза стадіоном, на дистанціях 20 та 50 км, але стартують і фінішують учасники на біговій доріжці стадіону. Жінки змагаються на 20-кілометровій дистанції. Крім олімпійських правил, змагання можуть також повністю проводитись на 400-метровій доріжці відкритих стадіонів (дистанції 10000 та 20000 м), а також на 200-метровій доріжці закритих приміщень (дистанція 5000 м). Проводяться навіть зимові змагання, але там гранична дистанція для чоловіків інша – 35 км.
Спортивна ходьба складається з почергових кроків. Здавалося б, що може бути простіше? Але це лише на перший погляд: тут існуть жорсткі правила, які порушувати не можна, інакше – дискваліфікація. По-перше, “ходаку” не можна переходити на біг (а від цього так важко утриматись у запалі швидкісної боротьби!). Відмінністю кроку ходьби від бігового кроку є один критерій: необхідно, щоб спортсмен постійно здійснював контакт з землею, тобто поверхні доріжки весь час повинна торкатись одна нога. А при бігу в певних фазах руху в бігуна від землі відриваються одночасно обидві ноги, що для ходьби недопустимо.

По-друге, під час ходьби винесена вперед  нога повинна бути повністю випрямлена (тобто не зігнута у коліні) з моменту першого контакту з землею і до проходження нею вертикалі. Саме ця вимога і надає досить дивного, “з вихилясами”, вигляду спортивній ходьбі. За дотриманням техніки на змаганнях слідкує ціла суддівська бригада на дистанції у складі від 6-ти до 9-ти суддів, включаючи старшого суддю.
В обширній легкоатлетичній програмі ходьба є єдиним видом, у якому присутнє суб’єктивне суддівство. Якщо у бігу судді знімають спортсменів з дистанції тільки у виняткових, рідкісних випадках, то у практиці ходьби дискваліфікація на дистанції – звичне явище. От здалося судді, що ви порушуєте техніку, що обидві ступні у вас якоїсь миті одночасно відірвались від землі, і спробуй-но потім доведи, що цього не було. Тобто несправедливо “засудити” спортсмена дуже легко, а оскаржити рішення суддів практично неможливо. В цьому, мабуть, і полягає вся складність даного виду: техніку ходьби, яка лише на перший погляд здається простою, порушувати не слід – вийде собі ж дорожче. Бували випадки, коли атлетів дискваліфіковували аж після фінішу.
Але спочатку суддя виносить попередження спортсмену за порушення правил, показуючи йому спеціальну “лопатку” жовтого кольору. На одному боці лопатки намальована хвиляста горизонтальна лінія (означає втрату контакту з землею), на іншому – два відрізки, з’єднані приблизно під кутом 150 градусів (“зігнута нога”). Суддя не може попереджати більше одного разу про одне і те ж порушення певного спортсмена.
Якщо порушення зафіксоване і атлет попереджений, суддя відправляє червону картку старшому судді. Спортсмена дискваліфіковують у тому випадку, якщо три картки від трьох різних суддів на дистанції були направлені старшому судді. Тоді спортсмену повідомляють про дискваліфікацію показом червоної картки.
Крім того, старший суддя може дискваліфікувати спортсмена однооосібно на останньому колі (якщо змагання проходять на стадіоні) або на останніх 100 метрах дистанції (при ходьбі по шосе).
Перше змагання зі спортивної ходьби відбулося в Лондоні у 1882 році, воно складалося з безперервної 5-годинної ходьби. Дистанція 50 км стала олімпійською дисципліною в 1932, на 20 км – в 1956 році. У 1992 році в олімпійську програму увійшли змагання і серед жінок. До 1995 р. вони ходили на 10 км, потім ця дистанція на олімпіадах була замінена на 20-кілометрову.
Спортсмени-чоловіки екстра-класу показують на дистанції 20 км результати вищі від 1 год. 20 хв., жінки – вищі, ніж 1 год. 30 хв. Так, чинний світовий рекорд для відкритих стадіонів установив у 2008 р. Сергій Морозов (Росія) – 1 год. 16 хв. 43 сек., серед жінок він належить китаянці Лю Хун – 1 год. 24 хв.38 сек. (6 червня 2015р.).

О.Наріжний