Гладіолуси і таланти Гречаних

Організатори олександрійських фестивалів гладіолусів Ігор і Тетяна Гречані повідомили, що в нашому місті відбудеться шостий український фестиваль гладіолусів «Скіфська веселка – 2023». Він розпочне свою роботу 4 серпня о 12:00 за адресою: просп. Соборний, 100 (площа Попова).

«Програма фестивалю яскрава й насичена. На фестиваль запрошуємо всіх бажаючих, всіх закоханих у квіти. Гостинно зустрінемо, влаштуємо. Незабутні враження, цікаве й корисне спілкування – гарантуємо!» – повідомили вони.
Перший фестиваль «Скіфська веселка» пройшов у 2016 році і з того часу став традиційним. Його організатор – ГО «Гладіолуси без кордонів», а натхненниками, засновниками і співорганізаторами є родина Гречаних.
Ми зустрілися з подружжям та познайомилися не тільки з фестивальною програмою, а й з іншими творчими захопленнями Ігоря і Тетяни. І тут є про що розповісти, адже подружжя з селища Олександрійського відоме не тільки проведенням унікальних фестивалів, а й тим, що перетворило своє подвір’я на ботанічний сад, подивитися на який приїжджають люди з усієї України.

На 6 сотках вони вирощують близько 2 тисяч рослин. Ігор розповідає, що доглядають за ними удвох з дружиною, прокидаються о 4-й годині ранку і працюють практично без вихідних уже майже 12 років.
Окрім різноманітних декоративних багаторічників, тут багато сортів барбарису, хвойників, троянд, пряно-ароматних рослини. А ще, наприклад, теплолюбні кактуси, що ростуть у відкритому грунті. Всіх дивовижних рослин не перелічити. Сад розбитий на сектори з альпійськими гірками, ставком з карасями та черепахами, з мініатюрними замками, альтанкою та дивовижним камінням, яке потрапляло сюди різними шляхами. Наприклад, є мармурова облицювальна деталь від скульптури XVIII століття з маєтку княгині Лопухіної, або каміння з Корсунського замку та Каховського водосховища.

– Час квітування у нас починається з ранньої весни, – розповідає Тетяна. – Намагаємося висаджувати рослини таким чином, щоб цвітіння йшло безперервною чередою від рослини до рослини протягом майже всього року. Я спеціалізуюсь по дизайну і багаторічних рослинах, а Ігор по квітах. Рослини, які висаджуємо, шукаємо, купуємо або обмінюємо по всьому світу, а потім розмножуємо та розповсюджуємо.
Прикраси садиби доповнюють фігурні локації, вирізані з газобетону. Це для Тетяни Гречаної стало ще однією справою для душі. Вона вже кілька років освоює технології різьблення та прикрашає садибу або ж дарує вироби своїм близьким.
До речі, родина періодично працює в Данії, де проживає їхня донька. Там вони займаються промисловим садівництвом – проєктують, вирощують та доглядають фруктові сади.
Окремо треба розповісти про науково-публіцистичну діяльність Ігоря. Гречаний закінчив філію Національного університету біоресурсів та природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», тут познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Після одруження разом працювали в колгоспі, після розпаду СРСР взялися вирощувати рослини. У 1982-му році родина переїхала до Олександрії.
Ігор працював головним агрономом у Дівочому Полі, викладав в аграрному технікумі, займався фермерством. Його книга «Повний довідник лікарських трав та лікувальних зборів» витримала три видання. Це велика ілюстрована праця, над якою Ігор працював багато років. Він шукав по бібліотеках міста усе, що стосується теми, починаючи з 30-х років минулого століття. Відбирав матеріали, систематизував та доповнював своїми дослідженнями. Безпосередньо над складанням довідника працював пів року, бо всі матеріали писав від руки. Каже, що недовіряє гаджетам: ” Коли створюєш рукописний текст, працює зорова та моторна пам’ять, тож матеріал виходить більш виваженим”.
Крім довідника, у послужному списку Гречаного більше 100 публікацій у різних наукових та суспільних виданнях.

– Працювати над довідником Ігорю допомогла практична робота зі збору лікарських рослин, – каже Тетяна. – Фінансове становище родини у 90-х роках минулого століття бажало кращого, тому доводилося займатися натуральним господарством. Серед іншого ми тримали п’ять корів, яких випасали у тутешніх луках. Там ми й почали збирати лікарські рослини, а для себе зробили великий гербарій.
– Я в агрономії вже 46 років, – розповідає Ігор. – Наукові дослідження розпочинав з картоплі. Ми займалися конкурсним випробуванням сортів, хотіли створити такий, що давав би тонну коренеплодів з однієї сотки землі І таки виростили його!
Взагалі у житті займався різною селекційною роботою і, напевне, міг би виростити будь-який сорт будь-якої рослини, але зупинився саме на гладіолусах, адже це не тільки найпрекрасніша квітка, а й найскладніша в селекції. Вивести новий сорт гладіолуса – це надзвичайно трудомістка, але цікава праця. Тому сьогодні у світі існує 8 тисяч сортів цієї квітки. У нас в роботі 400 сортів.
Як приклад того, наскільки це захоплююче заняття, можу розповісти історію академіка Анатолія Муріна. Він був доктором сільсько-господарських наук за спеціальністю селекція та насінництво, академіком 3-х Академій наук, включаючи дві Академії при ООН, професором Міжнародної академії екології та безпеки життєдіяльності, професором екології. У 80 років був запрошений у Колумбійський інститут генетики, де пропрацював 5 років.
Так ось, до всього цього він був військовим льотчиком, любив свою професію, доки не спробував на дозвіллі вирощувати гладіолуси. Це скінчилося тим, що він покинув військову службу та присвятив усе життя вирощуванню цієї квітки!
Ось так і ми з дружиною віддані вирощуванню гладіолусів. І коли ти знаєш, що в тебе з’явився новий сорт, якого ще немає у світі – це захоплююче відчуття, заради якого варто працювати, як- то кажуть, до сьомого поту. Уявіть, наприклад, що мій робочий інструмент – це звичайна столова вилка, якою треба з великою обережністю обробити 8 соток посівів.

До речі, ми також вирощуємо тюльпани (Гречані орендують у сусідів 4 земельні ділянки), але це для бізнесу, а ось гладіолуси – для душі…
Садиба Гречаних сьогодні стала настільки відомою, що до неї приїжджають з усіх усюд, а Олександрійський інформаційно-туристичний центр включив цей об’єкт у свої туристичні маршрути.
Повертаючись до фестивалю, треба сказати, що перерви у його проведенні були двічі – перша – коли розпочалася епідемія коронавірусу, а друга – минулого року, коли почалася війна.
– Але ж до нас звертаються люди, кажуть, треба позитив, треба щось для підняття настрою, для душі. А що може бути краще чудових квітів! – кажуть Гречані.
На закінчення нашої екскурсії господарі попросили передати через газету запрошення усім олександрійцям та гостям міста, а також повідомили, що на заході відбудеться конкурс на кращі назви нових сортів гладіолусів. Селекціонери, що їх вивели самі оберуть їх з усіх наданих пропозицій, а заохочуючими призами переможцям будуть набори сортів цієї квітки.

В. Терещенко