Танцювальна родина «АвантюриНа»

Яскраві постановки, масові номери, сюжетні танці, гарні костюми. «АвантюриН» на сцені – це завжди круто. Цьогоріч зразковий аматорський хореографічний колектив відзначив 15-річчя, а нещодавно поповнив скарбничку перемог новими нагородами: на Vll Всеукраїнському фестивалі-конкурсі мистецтва малих форм та творчих колективів «Магія Карпат» – два Гран-прі, два перших і три других місця; і на Міжнародному фестивалі-конкурсі мистецтв «Яскраві таланти літа» – три перші премії.

Залишатися завжди актуальним, цікавим і трендовим впродовж тривалого часу складно, але «АвантюриНу» вдається. Без сумніву, насамперед завдяки засновниці та незмінній керівниці – хореографу Наталії Козинець. Наталія Борисівна ніякої роботи на боїться. По закінченні Олександрійського училища культури очолювала колектив «Арніка» у Малій Висці, працювала у молодіжному центрі в Кривому Розі, був такий період, що довелося залишити творчість і… фарбувати машини – життя змусило. «АвантюриН» був заснований у 2008 році як студентський колектив у Черкаській академії менеджменту – хореографія частково заміняла фізкультуру. А перший масштабний звітний концерт відбувся уже в Районному будинку культури з нагоди 3-річчя колективу. Відтоді звітні концерти стали традицією і останнім часом проводяться двічі на рік. З 2021 року «АвантюриН» працює на базі Палацу культури «Олександрійський театр».
Є цікава версія розшифровки назви колективу. Взагалі авантюрин – це дорогоцінний камінь, різновид кварцу із золотими вкрапленнями. До його магічних властивостей відносять здатність притягувати везіння та вдачу, виявляти прихований талант, загострювати інтуїцію та спрямувати діяльність вірним шляхом. Мінерал пасує творчим особистостям: якщо муза спить, то він її розбудить. Дуже влучна назва, правда? Але діти, побачивши, що на емблемі вона пишеться із великими крайніми літерами А та Н – «АвантюриН» – придумали свою версію: «Авантюри Наталії». І теж сперечатися складно. Бо в ці самі авантюри Наталія Борисівна пускається заради дітей. І як майстер обробляє дорогоцінне каміння, щоб розкрити його природну красу, так і керівник колективу шліфує таланти і здібності своїх учнів.
Із самого початку свого створення колектив працює у двох напрямках: народна стилізація і сучасна хореографія. В «АвантюриНі» діє п’ять груп. У підготовчу приймають дітей з 4 років, а у найстаршій танцюють мами – з 2011 року. «Самі захотіли?», – запитую у Наталії Борисівни. Відповідь спантеличила: «Попалися на «слабо» у дітей. Раніше ми влітку їздили на відпочинок на Дніпро. Діти танцювали танок зі стрибками і говорять мамам: «А що, ви так не зробите?» – «Як це ми не зробимо?» І зробили. Прийшли у танцзал займатися фітнесом, а вийшло так, що вивчили танець. З тих пір так усе і пішло». Танцюють династіями: Ірина Кравченко з донькою Дариною, Наталія Самойленко з донькою Юліаною, Наталія Скалозуб з донькою Іриною. Учасницею «АвантюриНу» є і донька Наталії Борисівни Олександра – студентка Олександрійського фахового коледжу культури і мистецтв.
Візитівкою колективу є танок «Модерн» – його «АвантюриН» танцює з першого року свого існування і дотепер. Він дуже яскравий, динамічний і стильний, подобається як самим учасникам, так і глядачам. Є й інші візитівки – «Поліська полька», яку дуже люблять діти, у мам – «Дорога додому» – про синів, які завжди повертаються, «Три шляхи» на вірш Тараса Шевченка. У кожної групи є свої улюблені номери. У старшої це – «Кольори життя».
Танців настільки багато, що виникає проблема, які з них включати до звітних концертів. Двогодинна ювілейна програма з нагоди 15-річчя колективу 22 квітня включала 32 номери. І це не все, що хотілося б дітям. Репертуар справді дуже великий і вражаючий. Щороку він поповнюється декількома новими танцями. Під час війни з’явилися актуальні, продиктовані часом постановки «Дорога додому», «Янголи», «Крик душі», «Калина» на вірш загиблого на вій-ні учасника колективу Саші Козенка.

До 14 вересня – Дня пам’яті Саші та всіх загиблих олександрійців – готується літературно-хореографічна програма «Серця, обпалені вій-ною». Частину цієї програми вже презентували на конкурсі у Карпатах.
З 2014 року Наталія Козинець – активний волонтер. Зараз у складі об’єднання «Ельф» Наталія Борисівна з сестрою Анною, старші учасники «АвантюриНу» та батьки дітей шиють саперські сумки. А взагалі велика танцювальна родина допомагає бійцям усім, чим може.
«Треба любити те, чим займаєшся, і вкладати у свою справу душу, – відповідає Наталія Козинець на запитання про секрети успіху. – Раніше донька мене ревнувала – мовляв, для тебе чужі діти важливіші. Справа в тому, що «АвантюриН» – це велика родина. Ми за всіх переживаємо, хвилюємося, всіх підтримуємо. Я люблю танцювати. Але як керівник вимоглива. Танці у нас непрості, навантаження велике, і треба постійно займатися, бути у формі. Конкурсного відбору немає, приймаємо усіх бажаючих. Хто витримує – залишається».
За 15 років «АвантюриН» зібрав чималу колекцію нагород з конкурсів та фестивалів усіх рівнів. Серед них багато Гран-прі та дипломів і статуеток за перші місця, але є і за другі, і за треті. Кожне місце – це досягнення, і будь-яка перемога важлива, вважає Наталія Борисівна. Яке б місце не посіли її учні, за них радіє весь колектив. Бо за кожним виступом стоять праця і досвід.
Взагалі Наталія Борисівна – творча натура. З дитинства співала, закінчила музичну школу по класу фортепіано, малює. У Новій Празі, де народилася і виросла, танцювала у народному колективі «Веснянка», в Олександрії – у «Віночку». Тож, без сумніву, хореографія – це її покликання. І велика дружна родина «АвантюриНу» – тому підтвердження.

Олена Карпачова