Справи кладовищенські

Наближаються поминальні дні – це час згадати та пом’янути близьких, яких уже немає з нами. А також нагода поговорити про стан наших кладовищ та про культуру поводження на них. Майже щороку наша газета розповідає про ці проблеми, але, здається, для деякої частини олександрійців культура поводження на цвинтарі та відношення до померлих залишається на доісторичному рівні. Так і минулорічні поминальні дні відзначилися пиятикою, горами сміття, зруйнованими пам’ятниками та огорожами. Як і раніше, зустрічаються акти вандалізму та неповаги до померлих.
Про ці та інші проблеми цвинтарної справи наша сьогоднішня розмова з директором КП “Ритуал” Ольгою Бондар.

– Розпочати хотілося б з приємного повідомлення: міська влада виділяє кошти на благоустрій військового кладовища. Ми вже давно і неодноразово зверталися з таким проханням і до попередньої влади, і до нинішньої. І ось, нарешті, з початком війни питання облаштування цього місця стало актуальним. 12 березня 2022 року відбулося перше поховання загиблого у повномасштабній війні проти Росії – 29-річного олександрійця Андрія Чорного. Загалом же на сьогоднішній день у цій війні Олександрійська громада втратила 88 своїх синів, 39 з яких поховані на міському військовому кладовищі. Тож дуже добре, що нарешті в міському бюджеті знайшлися кошти для наведення ладу на цвинтарі, який має зараз далеко не той вигляд, який має бути на місці увіковічення полеглих за нашу Батьківщину.
Отже на цвинтарі планується облаштувати ритуальний майданчик площею 80 квадратних метрів, встановити 160 метрів бетонної огорожі, посіяти траву, встановити підставки під труни, лавки, облаштувати сміттєвий майданчик та вивезти 50 тонн сміття.
Стосовно інших кладовищ, то там ситуація вкрай критична. В минулому році померло 2100 осіб (цей показник залишився на рівні позаминулого року), але місць для поховання майже нема. Якщо у 90-х роках минулого століття на території міста було 19 цвинтарів, то сьогодні лише 5. Причому чинний лише один – Верболозівський. На решті ховають лише на зарезервованих місцях для родичів тих, кого вже тут поховано. Єдине офіційно діюче кладовище незабаром буде переповнене і рано чи пізно постане питання – де ховати олександрійців?! Верболозівський цвинтар щороку розростається на третину гектара. Арифметика тут проста: за місяць помирає в середньому 100 осіб, на кожного потрібно 3 квадратні метри.
Ми, знову ж таки, не раз і багато років зверталися з цією проблемою до місцевої влади, але питання ніяк не вирішується. Біда в тому, що вільної комунальної землі на території громади немає, а вся інша знаходиться у приватній власності. Поки що нам вдається вишукувати, що називається, клаптики землі, викорчовувати ділянки під поховання, іноді навіть вторгаючись на чужу землю. Але колись цьому прийде край…
Стосовно культури ставлення до померлих. Для прикладу візьмемо кладовище в Новопилипівському мікрорайоні. Місцеві жителі постійно перетворюють його на смітник. Кожного року ми вивозимо гори непотребу. Скажіть, який треба мати розум для того, щоб викинути на цвинтар… унітаз?
А що в наших силах? Ми маємо шістьох доглядачів, яким не під силу слідкувати за порядком на величезних територіях, зайнятих під погости. Зараз до нашого підпорядкування додадуться ще кілька кладовищ населених пунктів, що входять до Олександрійської громади. А чи додадуться людські та матеріальні ресурси – це поки що невідомо…
Як і раніше, процвітає вандалізм та бажання легкої наживи “на кістках” померлих. Ми постійно просимо всіх відвідувачів міняти металеві огорожі на бетонні – це зменшує спокусу для “металістів” красти металеві вироби.
Також нам відомі непоодинокі випадки, коли на могильних плитах підробляють “фірмачі” від похоронних послуг. Вандали крадуть та несуть до них плити та пам’ятники, а останні зішліфовують надписи та продають ці плити, як нові. Також, як у нас, так і у близьких померлих є багато питань стосовно якості виробів та їх установки. Пам’ятники та плити сипляться вже через кілька років, і за цей же час посідають, провалюються, а буває і зовсім падають. Це свідчить про непорядність виробників та установників ритуальних предметів.
Напередодні Великодня та поминальних днів люди зазвичай проводять прибирання на кладовищах та приносять до могил вінки і квіти. Чимало людей ідуть на місця поховання із штучними вінками і квітами, популярність яких пояснюється їх яскравістю, довшим терміном зберігання та нижчою вартістю, в порівнянні з живими. Проте такі вироби з пластику і синтетичних матеріалів несуть велику шкоду навколишньому середовищу. У разі захоронення таких відходів, термін їх перегнивання становить понад сто років. Крім того, під впливом сонячного світла та розкладання, пластик виділяє токсичні речовини, забруднюючи ґрунти та ґрунтові води, що є небезпечним для здоров’я людини.
При спалюванні синтетичних матеріалів, із яких виготовлені штучні букети, віночки, виділяється величезна кількість хімічних речовин та сполук, зокрема діоксини, тобто хлоровані вуглеводи, феноли, формальдегіди, сполуки свинцю, ртуті, інших тяжких металів, які є надзвичайно канцерогенними. Вони впливають на стан здоров’я та призводять до зниження імунітету, виникнення онкологічних захворювань тощо.
Тут не потрібно приймати якихось нових рішень про заборону, просто потрібно виконувати ті, які вже були ухвалені в 2019 році. А саме: забороняється використовувати штучні ритуальні атрибути, продавати та покладати їх. Потрібно, щоб компетентні органи, зокрема муніципальна поліція, стежили за виконанням цього рішення.
Зберігаючи пам’ять про померлих, пам’ятайте, що альтернативою штучним вінкам та квітам є живі рослини: тюльпани, гвоздики, нар-циси, іриси, сухоцвіти тощо.
P.S. Коли матеріал готувався до друку, на сайті міськради вийшло повідомлення такого змісту:
«Штучні квіти на кладовищах – шкода довкіллю.
Чимало людей ідуть на місця поховання із штучними вінками і квітами, популярність яких пояснюється їх яскравістю, довшим терміном зберігання та нижчою вартістю, в порівнянні з живими. Проте такі вироби з пластику і синтетичних матеріалів несуть велику шкоду навколишньому середовищу.
Держпродспоживслужба та КП «Ритуал», яке обслуговує кладовища, звертаються до жителів Олександрійської громади з проханням не приносити на кладовища штучні квіти і вінки.
Нагадуємо, що рішенням виконавчого комітету в Олександрійській громаді заборонено використання, розміщення, покладання та реалізація на територіях кладовищ продукції з синтетичних полімерів».
С. Петренко