Олег Носов: “Ми готові працювати у будь-яких умовах”

Рак – найтяжча хвороба людства – вбиває людину зсередини не менш жорстоко, ніж це роблять зовнішні вороги. А тому потребує постійної боротьби. Хворим не можна сказати: “Почекайте, зараз у нас немає ліків. Ваша терапія відкладається на певний час”. Ці люди мають отримувати допомогу у будь-якій ситуації, за будь-яких обставин, що склалися у країні. Саме так вважає генеральний директор Олександрійського онкодиспансера, депутат міської ради Олег Носов.

– З самого початку війни ми зіштовхнулися з проблемою переривання лікування онкохворих людей, які тікали від війни, – розповідає Олег Миколайович. – Курс лікування, хіміотерапія, яка розписана поденно, не може бути перервана ні за яких обставин. Хворі на онкологічні хвороби переселенці, які знаходили притулок у нашому місті, інколи не те що не мали необхідних ліків, а прибували навіть без документів. Тож нашим завданням було з’ясувати діагноз, призначити необхідне лікування та проводити його чітко за графіком день у день.
За рахунок ВПО кількість хворих зросла приблизно на 35 %, а кількість медперсоналу залишилася колишньою. І це притому, що онкологічна ситуація у нашому регіоні вкрай неблагополучна, а показник захворюваності на рак перевищує середній по Україні на 32%. Але ми прийняли і приймаємо всіх – нікому не було відмови у допомозі. Більше того – ми організували харчування, навіть забезпечення житлом.
Незважаючи на те, що Національна служба здоров’я не в повному обсязі фінансує нашу установу, лікарям вдається виконувати свої обов’язки. Наразі у диспансері стоїть на обліку біля 13 тисяч хворих. Щодня ми проводимо до трьох складних об’ємних операцій.
Користуючись нагодою, хочу вибачитися перед пацієнтами за деякі незручності через черги, що утворюються у прийомні дні, але прошу поставитися до цієї проблеми з розумінням. Лікарі працюють, як- то кажуть, на повну потужність, мають надзвичайне навантаження, встигаючи вести і амбулаторний прийом хворих, і стаціонарне лікування, і проводити хірургічні операції.
У нашій справі величезну допомогу надають наші спонсори, які не тільки підтримують поточну роботу диспансера, а й, незважаючи на війну, дають можливість розвиватися закладу.
Нещодавно зробили ремонт у палаті інтенсивної терапії та процедурній кімнаті, у якій встановили душову кабіну, бойлер, туалет. Закінчуємо ремонт двох палат для ветеранів АТО/ООС. Окрім необхідного медичного обладнання, в них будуть телевізори, інтернет, кондиціонери, санвузли. Можу сказати, що такого у нашому закладі не було від самого його відкриття. Причому в ремонти і оснащення не було вкладено жодної державної або комунальної копійки – все робилося за рахунок спонсорів. Також вони подарували великий телевізор, який ми встановимо у їдальні.
Допомагають доброзичливці також і в харчуванні хворих, яким особливо потрібно калорійне та якісне харчування. Для повноцінного харчування ми навіть ввели рибні дні.
Приємною новиною для читачів буде і те, що диспансер залишається самостійною юридичною одиницею, підпорядкованою обласній раді. Спроби об’єднати заклад з обласним онкоцентром, що може призвести до погіршення якості лікування наших хворих, не знайшли втілення завдяки принциповій позиції міського голови Сергія Кузьменка. У крайньому разі поки що.
А нещодавно, завдяки депутатській ініціативі депутата районної ради Олега Берсименка, нам вдалося значно покращити матеріальне становище закладу. Він зателефонував особисто заступнику керівника Офісу Президента Кирилу Тимошенку та озвучив перелік питань, які вирішити на місцевому рівні ми не змогли. А він домовитися про підтримку Олександрійського онкодиспансера. Ми разом склали листа на ім’я Кирила Тимошенка, і після нього закладу були передані 11 новеньких функціональних ліжок, 10 моніторів пацієнта, кисневі концентратори і шприцеві дозатори.
Також ми направили ще одного листа, в якому йдеться про забезпечення нашої спеціалізованої установи хіміопрепаратами для онкохворих. Справа в тому, що для здійснення хіміотерапії існують державні програми. Проте НСЗУ не уклала з нами контракту щодо цього пакету допомоги, але ми готові надавати її нашим пацієнтам. Це дасть значну економію часу і ресурсів хворих людей, які зараз змушені їхати на лікування в обласний онкодиспансер. Тож ми сподіваємося, що підтримка буде й надалі, а ми зможемо проводити курси хіміотерапії фактично за місцем проживання…
І на закінчення хочу сказати: “Сьогодні заклад підготовлений до роботи у надзвичайних ситуаціях для надання хірургічної допомоги військовим та постраждалим від війни”.

С. Іванов