Що чекає на Інгулець

Минулого тижня на своїй сторінці у Facebook голова Приютівської територіальної громади Андрій Коломійцев написав наступне: “В цьому пості мова піде про рівень води у Войнівському водосховищі. Можливо, тема цікава далеко не всім, але багато для кого це є болючим питанням. Водосховище виконує декілька задач і є однією з ланок каналу «Дніпро-Інгулець»

Завдання каналу – постачати воду з річки Дніпро по річці Інгулець на потреби промислових підприємств Кривого Рогу та систем зрошення, що розташовані від Кіровоградської до Херсонської області. До минулого року каналом стабільно йшла вода як мінімум з березня по серпень. Ми практично не відчували різкого падіння рівня води. В минулому році вода по каналу подавалася з січня по червень. Відповідно, у самі жаркі місяці вже була відчутна нестача води у водосховищі і надходили скарги про недостатність води для зрошення по течії Інгульця. Зима відновила баланс води. В поточному році канал знову почав подачу води в січні місяці, але зупинив прокачку з початком війни. Таким чином, вода у водосховище останні більше ніж 4 місяці з Дніпра не надходить. Мають місце як технологічні втрати, так і природні процеси. На сьогодні рівень води у водосховищі вже далеко менший за нормативний.
Але це ще не все. Найближчими днями рівень води буде зменшуватися. Це відбудеться на підставі змін в режимі водного об’єкта (водосховища) згідно з листом державного агентства водних ресурсів України «для покращення водогосподарської обстановки, забезпечення нормальних умов функціонування водної екосистеми, недопущення змін санітарно-екологічних та гідробіологічних умов шляхом збільшення витрат по річці Інгулець». Скид води буде відбуватися під контролем фахівців. Тож набираємось терпіння і будемо чекати або природнього наповнення водосховища, або відновлення роботи каналу «Дніпро-Інгулець»…
Ця інформація навела на роздуми про майбутнє нашої головної водної артерії – річки Інгулець, чиє існування напряму залежить від Войнівського водосховища. До чого ж ми дохазяйнувалися?! Колись чудову і повноводну річку за кілька десятиліть перетворили на жалюгідний струмок, який сьогодні качки переходять пішки? І якщо канал перестане прокачувати воду, наші діти дізнаватимуться про її існування лише з уроків географії”…
Проте, чи є якісь варіанти порятунку Інгульця? Про це ми запитали начальника відділу водних ресурсів Олександрійського міжрайонного управління водного господарства Ірину Лисенко.
– На сьогоднішній день рівень води в Інгульці впав на 35 сантиметрів від звичайного для цієї пори року, а буде ще нижчий – до 1 метра. Цього буде достатньо лише для підтримки систем зрошення полів місцевими сільгоспвиробниками.
Звісно, що нерегулярне, або ж повне припинення прокачування води через Інгулець вкрай негативно впливає на його стан, проте не треба забувати, що канал – не єдине джерело наповнювання водної артерії. Окрім транзитної води, що йде каналом, ще є місцеві джерела, притоки, які мають бути основними постачальниками води до Інгульця, як це було раніше. Щоб річка жила і розвивалася, треба оживити ці наповнювачі, треба їх чистити, як і саме русло Інгульця. Також треба заборонити розорювати береги та навести лад з численними греблями та ставками.
Для цього на рівні держави розробляється план управління річковими басейнами. Це дуже складний і об’ємний документ. Держводагентство розробляє його спільно з міжнародними донорами. У ньому має бути відображений облік усіх водних басейнів України та їхній стан. Також буде обліковано, хто і скільки скидає та забирає води.
Головна мета плану – відновлення кількості та якості води, створення екологічно чистих річкових та інших акваторій. Серед іншого планом передбачено відновлення і нашої річки та її притоків і джерел. Окрім цього, буде проаналізована наявність усіх ставків та гребель, визначено, які з них доцільно утримувати, а які, можливо, треба ліквідувати. Також буде проведений аналіз прибережних смуг, введена заборона та жорстка відповідальність за їх розорювання. Взагалі передбачається, що документ створить умови для запровадження європейського підходу по відношенню до водних ресурсів країни.
План має бути підготовлений до кінця 2023 року. Потім відводиться рік на обговорення, громадські слухання, внесення правок і зауважень. Якщо все піде за планом, якщо війна не внесе своїх корективів, то роботи за цією програмою розпочнуться у 2024 році. А далі буде кілька етапів, розрахованих на 5-10-15 та більше років.
Можу сказати, що, незважаючи на війну, створенням плану зараз серйозно займаються у Держводагентстві, і якщо буде допомога держави та міжнародних донорів, то через певний час нам вдасться повернути водні басейни до того стану, який був створений природою, – запевнила Ірина Лисенко.
С. Іванов