Парламентський тиждень – буря в склянці води

     «Третя велика українська революція», про яку так довго говорив (уже після Майдану) український народ, а останнім часом ще й Ю.Тимошенко, М. Саакашвілі та інші, іже з ними і без них, відбулася. Приблизно так підводять підсумки головної внутрішньополітичної події минулого тижня – акції під стінами Верховної Ради – її прихильники.

   Соціальні мережі повні захоплених вигуків одних, які прославляють чергових активістів і борців за народне щастя проти «бариг» – народних депутатів, урядовців і президента (бо як же без нього – адже він за все відповідає?). А також обуреними криками інших: куди, мовляв, котиться правопорядок у країні, план “Шатун” з підриву внутрішньополітичної ситуації в країні, про який попереджали силовики ще в 2016-му році, почав реалізовуватися і тому подібне.

   Безперечним хітом тижня і цієї акції стали «честь і гідність» народного депутата України Володимира Парасюка, які він відстоював у «безкомпромісній» рукопашній сутичці з начальником Управління Державної охорони Ва-лерієм Гелетеєм. У соцмережах довго ще будуть сперечатися, кого мали на увазі поважні державні мужі, коли вимовляли такі слова, як “гівно”та “тварюка»…

   Трьома вимогами, які протестуючі пред’яв-ляли до президента і влади, стали скасування депутатського імунітету, створення антикорупційного суду та скасування мажоритарної системи виборів з голосуванням за відкритими списками партій.

  Відразу кидається в очі те, що принаймні друга і третя з цих вимог є не те щоб нездійсненними… Ні, якраз навпаки, на перший погляд, вони цілком реальні до виконання, але скажімо так, не зовсім близькі й зрозумілі для більшості жителів України, яких сьогодні значно більше турбує, наприклад, піднімуть на 18% тарифи на природний газ у наступному опалювальному сезоні чи ні.

  А от пункт перший – про скасування депутатської недоторканності – для багатьох українців близький та в цілому підтримується, особливо після депутатської резонансної ініціативи про збільшення власної зарплати удвічі.

   Слід визнати, це була потужна зброя мітингувальників. Проте президент Петро Порошенко одразу ж дуже спритно вибив її з рук організаторів, власноручно внісши до Верховної Ради законопроект про скасування депутатської недоторканності, і промаркував його як “невідкладний”. Але з дуже цікавим терміном виконання: не сьогодні чи завтра, не через тиждень або місяць, а… у 2020 році! Та й цей закон народні обранці ухвалити, зрозуміло, не спромоглися. Ну просто не встигли, мовляв, що тут поробиш… І взагалі, як можна приймати закони в обстановці, коли боїшся, чи не підуть часом похмурі люди, які зібралися під вікнами Верховної Ради, на її штурм. Та й хто б сумнівався: хіба ж стане будь-який депутат при здоровому глузді пиляти гілку, на якій він сидить…

   Зате ось інші вимоги протестувальників викликають легкий подив: скасування мажоритарної системи виборів з голосуванням за відкритими списками партій швидше встановить у країні диктатуру партій, до яких змушені будуть іти на уклін кандидати, пропонуючи енну суму в доларах за право потрапити до цього списку. Також виборці позбудуться можливості якось впливати на те, який саме депутат буде відстоювати їхні інтереси, всі вони для них стануть безликими “членами партії”, знати про яких вони можуть хіба те, що член партії напише в автобіографії.

  Антикорупційний суд, який подається як єдиний засіб покарання високопоставлених корупціонерів, котрі заважають погано жити народові, також – субстанція доволі ефемерна, оскільки більша частина народу впевнена, що “всі можновладці – корупціонери”, – і минулі, і нинішні, і майбутні. Та всіх не пересаджаєш. Отож антикорупційний суд, як не парадоксально це звучить, неминуче стане ще однією корумпованою годівницею, вважає дехто з обивателів.

  Та й ефективність ідеї самого антикорупційного суду доволі сумнівна, адже систему держзакупівель “ПроЗорро” теж свого часу рекламували як шлагбаум на шляху розкрадань бюджетних коштів, але так чомусь не склалося.

  Словом, організатори акції зі своїми гаслами і цілями виявилися не набагато ближчими українцям, ніж мешканці Грушевського, Банкової та інших символічних вулиць столиці, які відгородилися у Верховній Раді потрійним кільцем охорони.

 Але не можна піти без результату, нехай навіть скандального і негативного, тому протестувальниками встановлюються намети неподалік ВР – прямо на асфальті. Втім, до їхнього вигляду столиці не звикати.

  Але куди краще суть боротьби показує силова сутичка з владою, що оточила себе потрійним кордоном, затулившись від народу та його проблем, найбільшими з яких, на думку організаторів, є антикорупційний суд, зростання впливу партій і скасування недоторканності депутатів.

  Отож влада не проти прикритися Національ-ною поліцією і Нацгвардією, яких будуть бити протестанти, і їх таким чином можна завжди оголосити хуліганами, а то й “руками Кремля”, які реалізують черговий план “Шатун”.

   Усе це нагадує кадри з одного американського телесеріалу, в якому натовп обурених людей іде бити засудженого за педофілію, що проживає по сусідству. Правда, по приходу виявляється, що «злочинець» – молода і досить симпатична жінка, яка отримала термін незаслужено і взагалі з її звинуваченням не все просто. У результаті збентежений таким поворотом натовп передумує її бити, а його ватажок натомість пропонує “йти бити мусульман”, раз уже все одно взяли в руки дрючки…

  У даному сценарію озлобленим натовпом виступили протестувальники і Парасюк, у ролі “мусульман” – В.Гелетей, побиті співробітники Нацполіції та Національної гвардії України. У ролі «засуджених» – президент і нардепи. Вони відбулися легким переляком.

  Таким чином, ролі роздані, а народ України, як завжди, залишився в ролі глядача, який сплачує за виставу, наприклад, зростанням тарифу на природний газ та опалення.

   Ось такий пленарний тиждень Верховної Ради України 17-20 жовтня був коротким – за рахунок вихідного понеділка, але, як бачимо, сповненим подій. Депутати ухвалили низку рішень, ще кілька – не встигли або не змогли. І все це – на тлі протестів з наметами біля будівлі парламенту, сутичками і потерпілими.

  Отже, недоробки парламенту: Рада відправила на висновок до Конституційного Суду президентський і депутатський законопроекти про скасування депутатської недоторканності. Але коли саме депутати стануть “доторканними” – невідомо, тому що процедура досить тривала: після того, як КСУ перевірить документи, парламент зможе прийняти один з них у першому читанні щонайменше 226 голосами, і лише наступної сесії – в цілому як закон – 300 голосами.

  Розгляд проекту бюджету на 2018 рік було заплановано на четвер 19 жовтня. Але до нього справа так і не дійшла.

   Тим часом до нового року – трохи більше двох місяців, а це чотири пленарних тижні. За цей час парламенту треба прийняти документ за основу, доопрацювати і прийняти в другому читанні в цілому як закон.

   Депутати приділили півтори години розгляду трьох альтернативних проектів про вибори народних депутатів. Але також – не судилося. Жодного з них навіть не змогли відправити у комітет або суб’єктові законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Наш кор.